- •Тема 10 -13 Експериментальні плани
- •1. Стратегії експериментального дослідження
- •Стратегії експериментального дослідження
- •2. Класифікація експериментальних планів:
- •2.1. Поняття про якісні та кількісні експериментальні плани
- •2.2. Поняття про внутрішньогрупові та міжгрупові експериментальні плани
- •Символи та графічні позначення, що використовуються при аналізі планів експерименту (схема аналізу)
- •2.3 Плани з однією незалежною змінною та факторні плани, плани з малим n
- •1) Факторний план для двох незалежних змінних із двома рівнями кожна
- •4) Метод латинського квадрату
- •3. N ( уровни а , в, с)
- •6) Метод греко-латинського квадрату
- •7) Ротаційний план (схема кросіндивідуального порівняння)
- •2.4 Доекспериментальні плани; квазіекспериментальні плани та плани істинних експериментів в психології
- •Стратегія експериментування з одним піддослідним :
- •Тема 6. Планування експерименту
7) Ротаційний план (схема кросіндивідуального порівняння)
З метою встановлення функціональної залежності між змінними необхідно спланувати експеримент таким чином, щоб усі його учасники отримали всі рівні впливу незалежної змінної, тобто використати схему кросіндивідуального порівняння або, по-іншому, ротаційний план
Такі плани будуються за методом латинського квадрата, але у рядках тут позначені групи досліджуваних, по стовпчиках — рівні впливу першої незалежної змінної X, а в клітинках таблиці — рівні впливу другої незалежної змінної Y (табл. 11).
Аналізуючи суми даних за стовпчиками, можна визначити відмінності залежної змінної при різних рівнях незалежної змінної X. Переписавши план щодо рівнів незалежної змінної Y і аналізуючи відповідні дані, можна визначити відмінності залежної змінної при різних рівнях незалежної змінної Y.
Аналіз даних за рядками показує відмінності між групами досліджуваних. При цьому, якщо групи є рандомізованими, відмінностей у значеннях за рядками не повинно бути. Якщо ж склад групи є додатковою змінною, то його за таким планом можна проконтролювати.
Загроза :
є неможливість уникнення ефекту научіння внаслідок тренування досліджуваних.
за цим планом важко контролювати зовнішню валідність, оскільки сумнівно, що у реальному житті досліджувані будуть підлягати сукупності таких впливів, як у цьому експерименті.
Це дає підстави Д. Кемпбеллу віднести такий план до квазіекспериментального з обмеженими формами контролю (див. табл. 8)
Планы, в которых воплощается стратегия "все испытуемые — все воздействия", МакКолл называет ротационными экспериментами, а Кэмпбелл — "сбалансированными планами". Чтобы не было путаницы между понятиями "балансировка" и "контрбалансировка", будем использовать термин "ротационный план".
Ротационные планы строятся по методу "латинского квадрата", но, в отличие от рассмотренного выше, по строкам обозначены группы испытуемых, а не уровни переменной, по столбцам — уровни воздействия первой независимой переменной (или переменных), в клеточках таблицы — уровни воздействия второй независимой переменной.
Пример экспериментальною плана для трех групп (А, В, С) и двух независимых переменных (X, Y) с тремя уровнями интенсивности (1-й, 2-й, 3-й) приводим ниже. Нетрудно заметить, что этот план можно переписать и так, чтобы в клеточках стояли уровни переменной Y.
Группа |
Уровни |
1-и перем |
СН110И |
|
X, |
х! |
X, |
А |
Y, |
Y, |
Y, |
В |
Y, |
Y, |
Y, |
С |
Y, |
Y, |
Y, |
Кэмпбелл рассматривает этот план среди квазиэкспериментальных на основании того, что неизвестно, контролируется ли с его помощью внешняя валидность. Действительно, вряд ли в реальной жизни испытуемый может получить серию таких воздействий, как в эксперименте.
Суммы по столбцам в ротационном плане свидетельствуют о различиях в уровне эффекта при разных значениях одной независимой переменной (X или Y), а суммы по строкам должны характеризовать различия между группами. Если группы рандомизированы удачно, то межгрупповых различий быть не должно. Если же состав группы является дополнительной переменной, возникает возможность ее проконтролировать.
Схема контрбалансировки не позволяет избежать эффекта тренировки, хотя данные многочисленных экспериментов с применением "латинского квадрата" не позволяют делать такой вывод.
Подводя итог рассмотрению различных вариантов экспериментальных планов, предлагаем их классификацию. Экспериментальные планы различаются по таким основаниям:
1. Число независимых переменных: одна или больше. В зависимости от их числа применяется либо простой, либо факторный план.
2. Число уровней независимых переменных: при двух уровнях речь идет об установлении качественной связи, при трех и более — количественной связи.
3. Кто получает воздействие. Если применяется схема "каждой группе — своя комбинация", то речь идет о межгрупповом плане. Если же применяется схема "все группы — все воздействия", то речь идет о ротационном эксперименте. Готтсданкер называет его кросс-индивидуальным сравнением.
Схема планирования эксперимента может быть гомогенной или гетерогенной (в зависимости от того, равно или не равно число независимых переменных числу уровней их изменения).
