2.4 Доекспериментальні плани; квазіекспериментальні плани та плани істинних експериментів в психології
В основі поділу планів на доекспериментальні, квазіекспериментальні та істинні лежить критерій істинності експерименту (валідності експерименту). Чим менше артефактів (загроз валідності) провокує той або інший план, чим суворіший експериментальний контроль, тим ближче експеримент до ідеального.
Основні квазіекспериментальні плани
Плани для еквівалентних груп
Плани для нееквівалентних груп
Плани з часовими серіями
Плани ex-post-facto
3. ПЛАН ЕСПЕРЕМЕНТІВ ДЛЯ ОДНОГО ДОСЛІДЖУВАНОГО або ПЛАН ЕКСПЕРИМЕНТУ З МАЛИМ N.
План експерименту з малим N — це план, в якому обмежена кількість учасників, часто один або два. Такі плани не вимагають складної статистичної обробки та доведення значимості отриманих результатів, оскільки аналіз результатів здійснюється по кожному учаснику окремо. Основна мета таких експериментів — дослідження унікальних явищ та індивідуальних характеристик
Перші експериментальні дослідження проводилися з участю одного піддослідного, ним був сам експериментатор або його асистент.
Класичним експериментальним дослідженням одного піддослідного стала робота Еббінгауза, яка проведена в 1913р. Еббінгауз досліджував забування за допомогою заучування безглуздих складів (винайдених ним же). Він заучував серію складів, а затим намагався їх відтворити через певний час. У результаті була отримана класична крива забування: залежність обсягу збереженого матеріалу від часу, що пройшов з моменту заучування.
У багатьох випадках дослідження, що проводяться за участю одного піддослідного, є єдино можливим варіантом. Методологія дослідження одного піддослідного розроблялася у 70-80-ті роки багатьма авторами: А. Кездайном, Т. Кратохвіллом, Б. Скіннером, Ф.-Дж.МакГіганом та ін.
Якщо створити "правильну" стратегію проведення експерименту з одним піддослідним, то вся проблема зведеться лише до обліку індивідуальних відмінностей. Експеримент з одним піддослідним можливий тоді, коли:
а) індивідуальними відмінностями можна знехтувати - відносно змінних, що вивчаються в експерименті, всі піддослідні визнаються еквівалентними, тому можливе перенесення даних на кожного члена популяції;
б) піддослідний унікальний, і проблема прямого перенесення даних неактуальна.
Стратегія експериментування з одним піддослідним розроблена Скіннером для дослідження процесу навчання. Дані у ході дослідження представляються у формі "кривих навчання" в системі координат "час" - "загальна кількість відповідей" (кумулятивна крива). Крива навчання спочатку аналізується візуально: Розглядаються її зміни в часі. Якщо функція, що описує криву, змінюється при зміні впливу А на В, то це може свідчити про наявність причинної залежності поведінки від зовнішніх впливів (А або В).
Дослідження за схемою "один піддослідний" називається також плануванням тимчасових серій. Основним показником впливу незалежної змінної на залежну при реалізації такого плану є зміна характеру відповідей піддослідного від впливу на нього зміни умов експеримента в часі. Існує ряд основних схем застосування цієї парадигми.
