Тема 10 -13 Експериментальні плани

ПЛАН

1. Стратегії експериментального дослідження

2. Класифікація експериментальних планів

2.1. Поняття про якісні та кількісні експериментальні плани

2.2. Поняття про внутрішньогрупові та міжгрупові експериментальні плани

2.3 Плани з однією незалежною змінною та факторні плани, плани експерименту з малим N

2.4 Доекспериментальні плани; квазіекспериментальні плани та плани істинних експериментів в психології

1. Стратегії експериментального дослідження

Під плануванням експерименту в психології розуміють забезпечення умов його проведення у відповідності із бездоганним експеримен­том. Логіка планування базується на індуктивних висновках, які сто­суються можливості розгляду незалежної змінної як фактора, що обумовлює експериментальний ефект.

Експериментальний план (англ. design — проект, задум) — тактика експериментального дослідження, втілена у конкретній системі операцій планування експерименту. Основними критеріями класифікації планів є такі: кількість груп, кількість незалежних змін­них та варіантів їх прояву, вид шкали представлення незалежних змінних, метод або підхід до збору експериментальних даних, місце та умови проведення експерименту, особливості організації експери­ментального впливу та контролю за ним тощо.

Стратегія експериментального дослідження — загальна мета та шлях отримання даних в експерименті. Експерименти відрізня­ються за загальною схемою проведення залежно від того планує дослідник лише встановити причинно-наслідковий зв'язок між яви­щами, сформувати певне явище, або дослідити вплив одного і того ж явища на людей різного віку, статусу, статі тощо.

Стратегії експериментального дослідження

Констатуюча стратегія	Етапи реалізації
Експеримент будується за констатуючою стратегією у тому випадку, коли його метою є констатація каузального зв'язку між явищами (між ЗЗ і НЗ). Пр.: якість сприймання матеріалу студентами залежить від його цікавості	1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.	Теоретичний аналіз. Визначення структурних елементів (змінних, експериментальної гіпотези...) Вибір плану експерименту. Проведення експерименту. Якісний та кількісний аналіз результатів. Перевірка статистичної значимості даних. Інтерпретація результатів.
Формуюча стратегія		Етапи реалізації
Експеримент будується за формуючою стратегією у то­му випадку, коли його метою є не лише вивчення, а й формування одного явища внаслідок впливу іншого (формування 33 внаслідок впливу НЗ). Пр.: введення підсумкових контрольних робіт з кожної теми формує у студентів відповідальне ставлення до предмету	1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10.	Теоретичний аналіз. Визначення структурних елементів. Вибір плану експерименту. Констатуючий діагностичний зріз (вимір). Проведення експерименту. Контрольний діагностичний зріз (вимір). Якісний та кількісний аналіз результатів Перевірка статистичної значимості даних Інтерпретація результатів. Порівняння результатів до та після впливу.
Стратегія зіставлення	Етапи реалізації
Експеримент будується за стратегією зіставлення у тому випадку, коли його метою є порівняння впливу одного явища на інше в групах з різ- ними характеристиками (віковими, статусними тощо) (порівняння впливу НЗ на 33 групах з різними характеристиками). Пр.: заохочення більш дієве у роботі з відмінниками ніж невстигаючими учнями	1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.		Теоретичний аналіз. Визначення структурних елементів. Вибір плану експерименту. Проведення експерименту в групах з різними характеристиками. Якісний та кількісний аналіз результатів. Перевірка статистичної значимості даних. Інтерпретація результатів. Зіставлення та порівняння результатів в групах з різними характеристиками.

Розглядають дві схеми, найпоширеніші у практиці експериментування.

• розв’язання проблеми досягнення внутрішньої і зовнішньої валід-ності на основі обґрунтування експериментальної гіпотези, її операціо-налізації і використання відповідних методичних процедур виміру змінних таким чином, щоб не втратити специфіку психічної реаль-ності;

• здійснення вибору плану як форми експериментального контро­лю відповідно до особливостей базисного процесу, що реконструю­ється в експерименті згідно з його розумінням у рамках певної теорії.

Наприклад, у дослідженнях мотивації як базисного процесу за умови співвіднесення її особливостей з факторами ситуації план екс-перименту буде передбачати саме реалізацію відповідних факторів-ситуацій для актуалізації цього феномена. Якщо ж мотивація пов’язу-ється з властивими особистості диспозиціями, план експерименту буде передбачати насамперед підбір груп таким чином, щоб забезпе-чити функціональний контроль цих мотиваційних диспозицій

2) Формальне планування спрямоване на вибір схеми, тобто плану організації впливу незалежної змінної на залежну. План у цьому кон­тексті представляє логічну схему, яка визначає характер і порядок різ-них фаз експерименту, кількість дослідів, контроль факторів, що загрожують валідності експерименту, тощо. Тут, згідно з Р. Готтсданкером, аналізується:

• чи пропонуються умови незалежної змінної одному й тому ж до­сліджуваному, чи різним групам людей; у першому випадку говорять про інтраіндивідуальні схеми, в другому — про міжгрупові; проміж-ним варіантом до зазначених схем є кросіндивідуальні схеми, в яких пропонується пред’явлення всіх умов незалежної змінної кожному до­сліджуваному, але подають їх у певній, як правило, позиційно вирів­няній послідовності;

• чи можливо виокремлення одиничної незалежної змінної, чи не-залежна змінна подається спільно з іншими умовами, що повинні бути співвіднесені з особливостями зовнішньої реальності, на яку пла-нується поширити експериментальні результати;

• чи контролюються всі можливі джерела виникнення артефактів з боку побічних змінних, зокрема систематичне змішування незалежної і побічних змінних або супутнє змішування різних незалежних змін­них;

• чи планується схема дослідження впливу однієї незалежної змін-ної чи кількох (факторна схема), чи передбачається при цьому кількісний вимір результату дії незалежної змінної (і взаємодії незалежних змінних у факторних експериментальних схемах);

• чи досягається найкраща репрезентативність реального експери­ менту в порівнянні з мисленним, бездоганним експериментом [1].

Формальне планування часто поєднується з обґрунтуванням досто­вірності або значущості отриманих емпіричних результатів. Тут важливо визначити, чи потрібне статистичне рішення, чи експеримен­тальний ефект “б’є в очі” (йдеться про експеримент, у якому очікується настільки велика різниця між умовами, що статистичне рішення не потрібне).

У разі встановлення необхідності статистичного рішення, коли передбачається наявність відносно невеликої, але стійкої різниці між умовами, визначається, яким чином буде оцінюватися експеримен­тальний ефект (за якими мірами зв’язку і відмінності), яким буде міні­мальний ефект, достатній для судження про значущість відмінностей (зв’язків), а також ймовірність помилки 1-го і 2-го роду (або альфа- і бета-рівень)

Слід зауважити, що взагалі планування експерименту можливе за таких умов:

• наявність більш ніж одного рівня незалежної змінної, зокрема, наявність активних і пасивних станів незалежної змінної (оскільки висновок про експериментальний вплив ґрунтується на порівнянні показників залежної змінної в різних умовах незалежної змінної);

• можливість виміру змінних за однією з видів шкал (номінальній, порядку, інтервалів чи шкали відношень);

• можливість функціонального контролю рівнів незалежної змін­ної, коли дослідник може реально маніпулювати цією змінною або здійснювати контроль шляхом підбору груп досліджуваних (інакше, коли дослідник використовує вже “готові” значення незалежної змін­ної як результати психодіагностики, він не може бути впевненим, що саме незалежна змінна визначила залежну);

• формальне планування (вибір експериментальної схеми) дає мо­жливість досягти внутрішньої валідності експерименту, гарантувати компенсацію артефактів (систематичне змішування і супутню несис-тематичну мінливість незалежної змінної з часом, ефекти послідовнос-ті, комунікативні артефакти тощо), забезпечити максимально можли-ве наближення до експерименту повної відповідності [4].

Типи планування виокремлюють:

• залежно від характеру динаміки незалежної змінної (якісне і кількісне);

• залежно від схеми порівняння (інтраіндивідуальний, міжгрупо-вий, крос-індивідуальний);

• залежно від кількості незалежних змінних (простий і факторний)