Тема 4. Класифікація банківських кредитів

У ПАТ АКБ “Львів” існують найрізноманітніші види кредитів, що надаються юридичним та фізичним особам. Їх можна класифікувати за певними ознаками.

1. 3а цільовим спрямуванням кредит поділяють на:

- виробничий - використовується на фінансування виробничої діяльності та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів суб’єктів господарювання;

- споживчий - спрямовується на фінансування споживчих цілей населення (поліпшення житлових умов, облаштування підсобного домашнього господарства, придбання товарів, а також на різні невідкладні потреби).

2. За призначенням і характером використання розрізняють кредити:

- у поточну діяльність - надаються позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів за розриву між часом надходження коштів та здійснення витрат (кредити на купівлю сировини та інших виробничих запасів, сезонні затрати тощо);

- в інвестиційну діяльність - надаються позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах під час здійснення ними дій щодо реалізації інвестицій або інвестиційного проекту (капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, нове будівництво та освоєння землі, купівля будівель, споруд, обладнання тощо).

3. За групами позичальників розрізняють кредити:

- юридичним особам – суб’єктам господарювання (підприємствам, організаціям, фірмам);

- банківським установам;

- небанківським фінансово-кредитним установам (кредитним спілкам, ломбардам);

- фізичним особам (фізичним особам-приватним підприємцям, населенню);

- державним органам влади.

4. За строками використання кредити поділяються на:

- короткострокові (до одного року) - надаються банком за виникнення тимчасових фінансових труднощів у зв’язку з витратами виробництва та обігу. Кошти, вкладені в обіговий капітал, вивільняються після закінчення процесу його обігу, тобто, як правило, після реалізації продукції, і в позичальника з’являється можливість повернути кредит. Цей кругообіг зазвичай не перевищує одного року, тому кредити вкладені в обіговий капітал, належать до короткострокових;

- середньострокові (до трьох років) - надаються на придбання обладнання, транспортних засобів, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень;

- довгострокові (понад три роки) - надаються на формування основних фондів, при чому кошти для повернення кредиту будуть надходити протягом тривалого періоду експлуатації, що виходить за межі одного року. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, нове будівництво та інше. Необхідно зазначити, що чим триваліший термін користування кредитом, тим більший ризик і тим більша ймовірність того, що виникнуть непередбачені фінансові труднощі в майбутньому та клієнт не зможе повернути борг.

5. За термінами користування кредити розподіляються на:

- строкові, тобто кредити, надані на обумовлений у договорі строк. Характерна особливість строкових кредитів полягає у наявності чітко визначеного порядку їх використання і фіксованого терміну чи термінів погашення;

- прострочені кредити - це кредити, строк повернення яких, встановлений у кредитному договорі, закінчився, а борг іще не повернуто кредитору;

- відстрочені, або пролонговані кредити - це кредити, стосовно яких на прохання позичальника банк ухвалив рішення про перенесення на пізніший строк повернення боргу (пролонгацію).

6. За характером забезпечення розрізняють:

- забезпечені заставою - надаються під заставу майна, майнових прав тощо;

- гарантовані - видаються кредитором під гарантію третьої сторони.

7. За характером повернення:

- з разовим поверненням кредиту - заборгованість треба повністю погасити в день, визначений у кредитному договорі, або достроково, за бажанням позичальника чи на вимогу кредитора (з попереднім повідомленням позичальника);

- з поступовим поверненням кредиту рівними частинами основного боргу - передбачається погашення основної суми кредиту однаковими частинами протягом усього періоду кредитування;

- погашення кредиту рівними строковими виплатами (ануїтетне погашення) - передбачає рівномірне часткове погашення загальної суми боргу (ануїтети и ми платежами), пов’язане із надходженням виторгу від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) та інших доходів. Кредит погашається одночасно з останнім внеском;

- погашення кредиту змінюваними строковими виплатами - передбачає погашення кредиту щомісячними платежами, які включають у себе щомісячний платіж з погашення основної суми боргу та щомісячну сплату процентів за користування кредитом.

8. За видом процентної ставки вирізняють кредити:

- з фіксованою ставкою процента - процентна ставка не може змінюватися протягом дії кредитного договору, характерні для стабільної економіки;

- з “плаваючою” ставкою процента - кредитор залишає за собою право змінювати процентну плату впродовж строку користування кредитом позичальником.

- дисконтні кредити - виплата процентів здійснюється в момент надання кредиту. Ця схема виплати застосовується до особливо ненадійних клієнтів.

9. За періодичністю сплати процентів за кредитом:

- при погашенні заборгованості;

- у кінці строку договору;

- щомісяця;

- щотижня;

- щодня;

- за індивідуальним графіком.

10. За валютою надання кредиту розрізняють:

- у національній валюті (у гривні);

- в іноземній валюті (у доларах США, євро, російських рублях тощо);

- мультивалютні (у декількох видах валют).

12. За формою надання:

- у безготівковій формі - надаються шляхом сплати платіжних (розрахункових) документів позичальника з кредитного рахунка або перерахування коштів з кредитного рахунка на поточний (чи картковий) рахунок позичальника;

- у готівковій формі - надаються шляхом видачі готівки з каси банку, зокрема, для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції, за кредитами, наданими в межах кредитних ліній, а також фізичним особам.

13. За методами надання:

- у разовому порядку;

- відповідно до відкритої кредитної лінії;

- гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою із стягненням комісії за зобов’язання).

14. За строками погашення:

- водночас - повернення кредиту без визначення проміжних строків, як правило, встановлюється під час надання кредиту на реалізацію проекту, за яким надходження грошових коштів очікується одномоментно після його реалізації, або за відсутності у позичальника достатніх обсягів надходжень від іншої господарської діяльності для забезпечення поетапних розрахунків за кредитом;

- на виплат - встановлюється графік погашення, виходячи з технологічного циклу роботи підприємства, порядку та термінів проведення розрахунків з контрагентами, періодичності надходження коштів на рахунки позичальника;

- достроково - повернення кредиту повинно бути здійснене на вимогу кредитора або якщо таке бажання виявив позичальник;

15. За ступенем кредитного ризику:

- стандартні кредити - операції, за якими кредитний ризик є незначним;

- кредити з підвищеним ризиком - кредитні операції, за якими кредитний ризик є підвищеним та може збільшуватися за виникнення несприятливої для позичальника ситуації. До цієї групи належать кредити "під контролем", “субстандартні”, “сумнівні” та “безнадійні”.

16. За обсягами кредитних коштів:

- великі;

- середні;

- дрібні.

Грошові споживчі кредити за термінами погашення класифікуються на:

· кредити в розстрочку платежу;

· револьверні (відновлювальні) кредити;

· кредити без розстрочки платежу.

Кредити на будівництво житла виділені в окрему категорію і мають назву іпотечних кредитів, надаються вони під заставу нерухомості.

Кредитна картка представляє собою пластинку з ідентифікатором власника. Умовою отримання картки є платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування.

Від операцій з кредитними картками банк отримує прибуток, який складається з:

- комісійні, що справляються з торгівельних організацій при сплаті рахунків за відпущений власнику кредитної картки товар;

- щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо вона справляється);

- відсотка за кредит, що надається власникам карток в рамках ліміту кредитування.

Процес банківського кредитування можна охарактеризувати як комплекс дій, пов’язаних з оформленням, видачею, обслуговуванням та погашенням кредиту. Його умовно доцільно поділити на кілька етапів, кожний з яких забезпечує розв’язання конкретних завдань, а всі вони в сукупності спрямовані на досягнення мети банківського кредитування - отримання банком прибутку.

На попередньому етапі процесу банківського кредитування відбувається залучення клієнта і первинний контакт з позичальником, який проводиться працівниками фронт-офісу. На цьому етапі позичальник звертається до банківської установи з обґрунтованим клопотанням (зверненням) на одержання кредиту, в якому міститься прохання щодо надання банком кредиту, зазначаються сума, вид, цільове призначення кредиту, строк користування кредитом, забезпечення та максимальна процентна ставка.

З метою обмеження концентрації кредитного ризику при розгляді заявки на кредит кредитний працівник банку вивчає можливість надання кредиту. Необхідною умовою є створення заявки на отримання кредиту.

Після розгляду кредитної заявки кредитний працівник проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником. У ході співбесіди кредитний працівник концентрує свою увагу на базових, ключових для банку питаннях, які можуть бути розподілені на відповідні групи :

1. Загальні відомості про позичальника;

2. Питання щодо самого кредиту;

3. Питання пов’язані з погашенням кредиту;

4. Питання щодо забезпечення кредиту;

5. Питання щодо зв’язків клієнта з іншими банками.

При проведенні співбесіди позичальник чи відповідний кредитний працівник може заповнювати попередньо визначену банком форму (опитувальник) із конкретними запитаннями, що стосуються діяльності позичальника.

Після проведення попередніх переговорів працівник кредитного відділу (кредитний експерт) надає клієнту перелік документів, що потрібні для визначення кредитоспроможності позичальника та розгляду питання про можливість здійснення кредитної операції.

Перелік документів, що вимагається банком для проведення попереднього аналізу позичальника та кредитної операції, включає такі матеріали:

- лист-клопотання (звернення) позичальника до банку про одержання кредиту (довільної форми);

- заповнену заявку на одержання кредиту встановленого зразка (відсутність даних у відповідних розділах заявки має бути обґрунтована);

- копії установчих документів, завірені нотаріально (при цьому слід звернути увагу на те, чи вносились зміни до установчих документів, відповідність розміру та порядку формування статутного фонду вимогам законодавства, відповідність розміру статутного фонду даним фінансової звітності);

- копії документів, що підтверджують реєстрацію підприємства в органах державної влади, управлінні статистики, податковій інспекції, Пенсійному фонді тощо;

- копії ліцензій (дозволів, патентів) для підприємства, що займається діяльністю, яка підлягає ліцензуванню;

- картки із зразками підписів керівника та головного бухгалтера або осіб, що мають право розпоряджатися рахунком та підписувати розрахункові документи, завірені нотаріально або вищою організацією у встановленому порядку;

- документи, що підтверджують повноваження керівника або іншої особи на укладення, підписання угод та розпорядження майном підприємства (протоколи, договори найму, накази про призначення керівників підприємства, головного бухгалтера тощо);

- копії паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційного коду керівників та засновників підприємства;

- протокол з рішенням власника (або уповноваженого ним органу) про отримання кредиту в банку та надання забезпечення (при цьому слід перевірити наявність печатки підприємства на протоколі, правильність назви організації тощо);

- довідку про рух грошових коштів на рахунках у банках за останній рік роботи підприємства з розбивкою за місяцями з призначенням платежу;

- фінансову звітність, яка містить баланс і звіт про фінансові результати за останні три роки;

- документ про відсутність заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами;

- довідки з банків, де відкриті поточні рахунки позичальника, інформація про раніше отримані кредити і наявність (відсутність) заборгованості за ними (якщо є діючі кредитні договори в інших банках, то слід подати копії кредитних договорів та договорів застави, поруки, гарантії тощо);

- договори оренди або свідоцтва про права власності на виробничі та офісні приміщення (строк оренди має перевищувати строк кредиту);

- контракти та договори, які є об’єктом кредитування (договори купівлі, рахунки фактури, накладні, митні декларації);

- документи, необхідні для оформлення договору застави, гарантії, поруки та інше (при цьому слід подати копії документів, які підтверджують право власності на майно, яке надається у забезпечення);

- копії документів (нотаріально посвідчені) поручителів чи гарантів щодо створення підприємства та предмета його діяльності, установчих документів, документів, що підтверджують повноваження керівника тощо.

Кредитна заявка разом з пакетом супровідних документів надходить до працівника відповідного кредитного підрозділу, який здійснює її ретельний розгляд.

Резерви - це матеріальні чи грошові запаси, що створюються на випадок необхідності. Ця частина матеріальних, фінансових ресурсів тимчасово виключена з обороту і слугує джерелом, з якого використовуються ресурси у разі крайньої необхідності. У банківській справі розрізняють обов’язкові, загальні та спеціальні резерви.

Обов’язкові резерви - це акумульовані комерційним банком кошти, які зберігаються на резервному рахунку у центральному банку з метою забезпечення ліквідності депозитної заборгованості чи інших пасивних операцій банків.

Загальні резерви - це кошти, мобілізовані банком за рахунок прибутку банку після оподаткування для відшкодування непередбачених збитків від різних видів невизначених ризиків.

Спеціальні резерви - це кошти, мобілізовані комерційним банком, на покриття сумнівних боргів, непередбачених втрат, збитків від проведення активних операцій.

Згідно з вимогами НБУ ПАТ АКБ “Львів” з метою страхування ризиків від активних операцій створюють такі спеціальні резерви за активними операціями:

• Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

• Резерв на відшкодування можливих збитків за простроченими понад 30 днів та сумнівними щодо їх отримання нарахованими доходами за активними операціями.

• Резерв на відшкодування можливих збитків банку від операцій з цінними паперами.

• Резерв для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості.

Кожен з них має свій власний напрям використання акумульованих коштів - це покриття збитків від конкретної активної операції, тобто резерв за одним видом активних операцій не може використовуватись банком для покриття збитків за іншими видами активних операцій. Саме тому резерви за активними операціями часто називають відповідними резервами. Перерахування коштів до резервів проводяться до встановленого строку подання щомісячного балансу.

Банк формує резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валюті.

До кредитних операцій відносять усі види активних операцій банку, пов’язаних із наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування на певних визначених кредитним договором (угодою) умовах, у тому числі операції факторингу, фінансового лізингу, врахування векселів, репо, а також надання гарантій, порук, авалів та розміщення депозитів.

Уся сукупна заборгованість за кредитними операціями на певний момент часу становить кредитний портфель банку. У кредит­ний портфель включають як усі стандартні кредитні операції, за якими вчасно погашається борг, так і сумнівні та безнадійні щодо їх повернення кредитні операції.

Для визначення обсягу резерву Банк “Львів” щомісячно станом на перше число оцінює ризикованість власного кредитного портфеля. Критеріями такої оцінки є:

• фінансовий стан позичальника;

• стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості.

Оцінка фінансового стану позичальників проводиться банком і обов’язково затверджується внутрішньобанківським положенням. Методика оцінки фінансового стану позичальників є обов’язковим додатком до внутрішнього банківського положення про кредитування.

У загальному значенні вексель - це цінний папір, у якому зазначено безумовне грошове зобов’язання однієї особи щодо сплати іншій особі визначеної суми коштів у визначений строк. Елементами, що в сукупності становлять вексельне зобов’язання та перетворюють його з простого цивільного боргового зобов’язання в зобов’язання, що регулюється нормами вексельного законодавства, виступають вексельні реквізити, основними серед яких є:

• валюта і сума векселя;

• дата платежу;

• безумовне зобов’язання (наказ) сплатити вексельну суму;

• найменування та адреса векселедавця;

• місце платежу.

На практиці використовують простий і переказний векселі.

Простий вексель - це вексель, виданий у формі безумовного зобов’язання здійснити платіж.

Переказний вексель - це вексель, виданий у формі безумовного наказу здійснити платіж.

Операції з векселями, що здійснюються в сучасних умовах банком, можна класифікувати за такими групами.

1. Кредитні операції - операції з надання грошових коштів та надання кредитів під заставу векселів.

2. Торговельні операції - операції з купівлі та продажу векселів.

3. Гарантійні операції - операції з надання гарантій оплати векселів третіх осіб за певних обставин і в обумовлений строк: авалювання векселів, видача гарантій на забезпечення оплати векселів.

4. Розрахункові операції - операції з оформлення заборгованості векселя.

5. Комісійні та довірчі операції - операції з інкасування векселів; купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів.

Під час проведення операцій з векселями банк бере на себе такі ризики:

- кредитний;

- ліквідності;

- процентний;

- операційний.

6. Урахування векселів - операція з кредитування банком суб’єкта господарювання шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним з дисконтом (зі знижкою) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя за номінальною вартістю.

Надання банком грошових коштів у вигляді кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Так, прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселетримачем-позичальником договору застави, в якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів. На зберігання вексель може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу. Банку надається право вимагати, щоб заставлені векселі зберігалися саме у банку. Як правило, в заставу приймаються векселі, строк платежу за якими є більш тривалим, ніж термін надання кредиту.

Торговельні операції з купівлі та продажу векселів здійснюється банком на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів, в якому, зокрема, повинні бути визначені:

- ціна купівлі (продажу) векселів;

- строк та порядок здійснення розрахунку;

- умови переходу права власності на векселі;

- строк та порядок передавання векселів тощо.

Лізинговий кредит – кредитні відносини, пов’язані з наданням кредиту при лізингових операціях, які передбачають передання в лізинг об’єктів основних засобів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси чи їх відокремлені структурні підрозділи.

Розрізняють такі форми лізингу:

- зворотний лізинг;

- сублізинг;

- пайовий лізинг;

- міжнародний лізинг.

Лізингова угода - угода, за якою лізингодавець (фінансова установа) бере на себе зобов’язання придбати у власність у продавця предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікаціями та передати його в користування лізингоотримувачу на визначений термін (не менше одного року) і за встановлену плату (лізингові платежі).

Предмет лізингу протягом дії угоди залишається у власності лізингодавця і є гарантією такої кредитної угоди. Але всі суттєві ризики щодо випадкової втрати чи пошкодження предмета лізингу переходять до лізингоотримувача. Предмет лізингу не може бути конфіскованим, на нього не може бути накладений арешт у зв’язку з будь-якими діями чи бездіяльністю лізингоотримувача.

Факторинг - це повне фінансове обслуговування постачальника та кредитування під рахунки-фактури без права регресу.

Відповідно до договору про факторинг боржник здійснює платіж факторові на підставі одержаного від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, в якому зазначаються:

- сума грошової вимоги, що підлягає виконанню;

- фактор, якому має бути здійснено платіж.

Головною економічною перевагою застосування факторингу є швидке перетворення дебіторської заборгованості у грошові кошти. Але крім цього, класичний факторинг передбачає наявність фінансового, бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника фактором.

Кредитування - це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації співпраці між кредитором та позичальником.

Банківський кредит надається всім суб’єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою або фізичною особою, зареєстрованою як суб’єкт підприємництва. Кредит надається у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Кредити юридичним особам поділяють на дві групи:

1) кредити в поточну діяльність;

2) кредити в інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність - це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення витрат.

Вони включають усі кредити, надані на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні витрати та інші цілі. До кредитів у поточну діяльність відносять: операції “репо”, ураховані векселі, факторингові операції, кредити за внутрішніми торговельними операціями, кредити за експортно-імпортними операціями.

Кредити в інвестиційну діяльність - це кредити, надані позичальникам на задоволення їх тимчасової потреби в коштах при здійсненні інвестицій.

До них відносять: кредити на будівництво та освоєння землі, кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі, фінансовий лізинг.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених кредитною політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника; методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах із додержанням таких умов:

- оцінки банком кредитоспроможності позичальника, його фінансової стабільності, ліквідності та рентабельності діяльності;

- кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

- позичальник повинен мати власне майно та брати участь у фінансуванні об’єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Кредитоспроможність (платоспроможність)- це здатність позичальника повністю та у визначений строк розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

Головна мета оцінки кредитоспроможності позичальника - оцінка кредитного ризику та виявлення джерел погашення позичальником відсотків і заборгованості за кредитом.

Оцінка кредитоспроможності позичальника може проводитись за допомогою різних методів.

Методи оцінки кредитоспроможності позичальника

- метод порівнянь;

- метод рейтингових оцінок;

- метод групувань;

- метод експертних оцінок;

- метод коефіцієнтів.

Методи оцінки можуть використовуватися паралельно або частково доповнюючи один одного. Найбільш поширеною є рейтингова методика оцінки кредитоспроможності позичальника, орієнтована на врахування як кількісних, так і якісних (суб’єктивних) характеристик клієнта. Визначення рейтингової оцінки, на відміну від методу коефіцієнтів, дає можливість врахувати показники суб’єктивного характеру (репутацію, кредитну історію позичальника та ін.).

Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, банк фактично визначає рівень кредитного ризику, який він візьме, надавши кредит. Крім того, необхідно враховувати, що рівень ризику позичальника може трансформуватися у ризик самого банку за умови встановлення кредитних відносин. У цьому випадку розробка власної рейтингової системи оцінки кредитоспроможності позичальника дає банку можливість встановлювати критерії та вимоги до клієнта відповідно до положень кредитної політики з урахуванням власних кредитних можливостей.

Оцінка кредитоспроможності позичальника проводиться у двох напрямах:

1. Аналіз кількісних показників.

2. Аналіз якісних характеристик.

Оцінку кредитоспроможності позичальника банк здійснює кожного разу під час укладання кредитного договору.

Якщо обслуговування кредитної заборгованості супроводжується простроченням або пролонгацією кредиту, то оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи має здійснюватися постійно (щомісяця або щокварталу) протягом усього періоду несвоєчасного погашення боргу, крім випадків, пов’язаних з поважними причинами (документально підтверджені факти відрядження, хвороби тощо).

Тема 5. Операції комерційного банку з цінними паперами

Ринок цінних паперів - це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб’єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком. Це пов’язано з тим, що цінні папери за своєю економічною суттю є відображенням певних фондів - матеріальних або грошових.

Об’єктом ринку цінних паперів є специфічні фінансові інструменти - цінні папери різних видів.

Суб’єктами ринку цінних паперів виступають:

1) Споживачі – підприємства, органи влади;

2) Постачальники – домогосподарства; підприємства, в тому числі неприбуткові;

3) Торговці;

4) Суб’єкти, що обслуговують ринок;

5) Органи, що регулюють діяльність учасників – державні, недержавні.

Важливу роль у застосуванні позичкового капіталу в державі відіграють операції банку з цінними паперами. Кредитно-фінансові інститути здійснюють операції на РЦП з метою накопичення грошових коштів і нормалізації в системі грошового обігу.

Чинне законодавство передбачає різноманітність операцій з цінними паперами. Згідно зі ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банк, виступаючи учасниками фондового ринку країни, здійснюює такі операції:

- емісійні операції, тобто випуск в обіг власних цінних паперів;

- купівля-продаж цінних паперів за дорученням клієнтів;

- кредитні операції, тобто видача кредитів цінними паперами та кредитування під заставу цінних паперів;

- обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

- депозитарні операції, тобто операції зі збереження цінних паперів, що реалізується, та діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

- фондові та біржові операції.

Портфель цінних паперів - це сукупність зібраних воєдино різних фінансових цінностей, які служать інструментом для досягнення конкретної мети інвестора. У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) або різні інвестиційні цінності (акції, облігації, депозитні сертифікати тощо).

Процес формування портфелю цінних паперів здійснюється після того як конкретизовано цілі формування інвестиційної стратегії, визначені пріоритети формування інвестиційного портфелю та оптимізували пропорції інвестиційних ресурсів у розрізі окремих видів портфелів.

Основними етапами формування портфелю цінних паперів є: 1) вибір оптимального типу портфеля;

2) оцінка прийнятного співвідношення ризику та доходності;

3) визначення початкового складу портфеля;

4) вибір схеми управління портфелем.

У відповідності до отриманих ліцензій  ПАТ АКБ “Львів” здійснює наступні операції з цінними паперами:

1. Брокерське обслуговування:

- операції з державними та корпоративними цінними паперами на первинному та вторинному ринках;

- виконання замовлень клієнта на купівлю-продаж цінних паперів на біржовому та позабіржовому ринку.

Відповідно до українського законодавства андеррайтинг - це купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладення договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний або частковий їх викуп за фіксованою ставкою з наступним перепродажем чи про накладання на покупця обов’язку продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов’язання придбати будь-які цінні папері, що не були продані. Розглянемо особливості надання андеррайтингових послуг банком.