Тема 3. Операції комерційного банку із обслуговування платіжного обороту

Платіжний оборот - це сукупність грошових розрахунків, у яких гроші виступають як засіб платежу. Важливою складовою частиною платіжного обороту є грошовий оборот, який здійснюється в готівковій та безготівковій формах.

Грошовий оборот складається з окремих каналів руху грошей між:

- центральним банком країни та іншими установами банків;

- установами банків;

- підприємствами та організаціями;

- банками і суб’єктами господарювання;

- суб’єктами господарювання і населенням;

- фінансовими інститутами і населенням.

Організація безготівкових розрахунків сьогодні базується на таких принципах:

1. Кошти фізичних осіб підлягають обов’язковому зберіганню в банку, за винятком залишків готівки в їх касах у межах встановленого банком лiмiту та норм витрат з виручки, якi передбаченi дiючим порядком ведення касових операцiй у господарствi України.

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються через банк шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача коштів.

3. Кошти з рахунку підприємства списуються за розпорядженням його власника, за винятком випадків установлених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів. У випадках, передбачених чинним законодавством, з рахункiв пiдприємств здiйснюється безспiрне стягнення та безакцептне списання коштiв.

4. Пiдприємства самостiйно обирають форми розрахунків та закріплюють їх у своїх договорах та угодах між банками та ними. Банк пропонує своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків.

5. Підприємства мають право вибору банків для відкриття своїх рахунків. Банк на договiрнiй основi здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків.

6. Момент здійснення платежу має бути максимально наближений до відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг. При цьому, взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Касове обслуговування – це надання послуг із приймання, видавання та обміну готівки. Ці послуги мають важливе значення як для банку, так і для їхніх клієнтів. Адже банк таким чином збільшує свої грошові резерви, забезпечує зростання своїх доходів за рахунок комісійної плати за проведення операцій із готівкою.

Касове обслуговування клієнтів банком проводиться лише після одержання ліцензії Національного банку України. Порядок і вимоги щодо здійснення банками касових операцій в Україні регулюються такими нормативними документами:

- Інструкцією про касові операції в банках України;

- внутрішніми положеннями банку про організацію роботи щодо здійснення касових операцій.

Відповідно до вищезазначених документів касове обслуговування клієнтів та опрацювання готівки в банку здійснюється в операційних кассах (прибуткових, видаткових, прибутково-видаткових касах, кассах перерахування, вечірніх касах тощо), розташованих у касовому вузлі (Додаток Д).

Касовий вузол складається із внутрішніх приміщень, касового залу для перебування клієнтів та боксу інкасації.

До внутрішніх приміщень касового вузла належать:

- сховище цінностей;

- приміщення завідувача каси;

- кабіни касирів;

- приміщення для перерахування банкнот і монет;

- приміщення для приймання передавання цінностей інкасаторам та інші приміщення.

Робочі місця касових працівників, які здійснюють приймання готівки, повинні бути обладнані приладами для контролю захисних елементів банкнот і таким чином обладнані, щоби клієнт міг спостерігати за перерахуванням готівки.

Під час здійснення безготівкових розрахункових операцій в ПАТ АКБ “Львів” використовуються платіжні інструменти у формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива;

- векселя;

- платіжної картки.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу.

Ознаки класифікації безготівкових розрахунків поділяють на:

• Склад учасників;

• Призначення платежу;

• Місце проведення.

За об’єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, безготівкові розрахунки поділяють на дві групи:

1) розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги та виконані роботи;

2) розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків ПАТ АКБ “Львів “виділяють:

• внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

• міждержавні розрахунки (між господарськими суб’єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Платіжне доручення - документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.

Розрахунки платіжними дорученнями ПАТ АКБ “Львів “ можуть здійснюватись:

• за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

• у порядку попередньої оплати;

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи фермерів тощо) на їх рахунки, відкриті в банку;

• в інших випадках за згодою сторін.

Доручення приймають до виконання від платника протягом 10-ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується.

Банк постачальника 5

4

Банк платника 3

Банк постачальника 6

1

Банк платника 2

Рис.1. Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями

1 - постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, надає послуги) і виписує рахунок-фактуру; 2 - платник, отримавши товар і рахунок-фактуру від постачальника, передає платіжне доручення до банку, що його обслуговує; 3 - якщо платник і постачальник обслуговуються в одному банку, то сума прийнятого банком до виконання доручення списується з рахунку платника і зараховується на рахунок одержувача; якщо рахунки відкрито в різних банках, то розрахунки проводяться в порядку міжбанківських розрахунків у день подачі платіжного доручення; 4 - банк платника направляє документи про перерахування коштів на рахунок до банку постачальника; 5 - банк постачальника зараховує відповідну суму на рахунок постачальника; 6 - банк постачальника передає постачальникові виписку з поточного рахунку про зарахування коштів, до якої додається копія платіжного доручення з відміткою банку платника підприємство може здійснювати перерахування коштів гарантованими платіж ними дорученнями через підприємства зв’язку.

Платіжна вимогадоручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

1) верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

2) нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму постачальнику.

Платіжні вимоги-доручення приймаються банком протягом 20-ти календарних днів із дня виписки. День заповнення вимоги-доручення не враховується.

Чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітента), яка веде його рахунок, списати чекотримачеві зазначену в чеку суму коштів (Додаток Е).

Акредитив - це форма розрахунків, при якій банк за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:

- виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги;

- надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цю оплату.

При розрахунках акредитивами виникають економічні відносини між такими суб’єктами, як:

Заявник акредитива - платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

Бенефіціар - юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг).

Банківська платіжна картка - це ідентифікаційний засіб, за допомогою якого держателю картки надається можливість здійснити оплату товарів і отримати готівку.

Ідентифікування держателя картки здійснюється нанесенням номера та терміну дії картки, ім’я та прізвища власника, зразка його підпису.

У практиці діяльності Банку “Львів” використовуються різні види пластикових карток:

- дебетна (дає змогу розпоряджатися грошима в межах залишків коштів на кореспондентському рахунку);

- кредитна (допускає використання коштів понад наявну на рахунку суму, але в межах встановленого банком ліміту кредитування).

За характером рахунків розрізняють:

- власну картку, яка дає можливість фізичній особі розпоряджатися власним картковим рахунком;

- корпоративну картку (дає змогу фізичній особі розпоряджатись картковим рахунком юридичної особи).

За технічними параметрами:

- картки з магнітною стрічкою (містить на зворотній стороні закодовану магнітну доріжку з певною інформацією: банківські реквізити власника, номер рахунку, номер секретного коду,строк дії картки, максимальна сума коштів, якою може скористатися власник);

- картки з мікропроцесором (існує можливість обробляти інформацію; така картка є безпечнішою, зручною для власника, однак вона дорожча).

Для отримання картки у ПАТ АКБ “Львів” клієнт пише заяву, заповнює спеціальну анкету і укладає угоду з банком. Після виготовлення картки її видають клієнту разом із секретним РIN-кодом, який забороняється повідомляти іншим особам. Власнику картки відкривають картковий рахунок, тобто рахунок, розпоряджатися яким можна за допомогою картки. Банк, який обслуговує картковий рахунок і видає картку, називається банком-емітентом.

Схема можливого використання картки:

I. Купуючи товари, власник картки пред’являє її касиру, який перевіряє, чи картка належить власнику, за допомогою посвідчення. Якщо є можливість, касир перевіряє, чи не значиться номер картки в стоп-аркуші. Після цього він друкує квитанцію, в якій містяться дані про суму операції, дату, номер картки.

II. Перевірка платоспроможності власника картки. Торговець або касир робить запит про наявність суми платежу на картковому рахунку. Запит робиться або за допомогою телефону, або за допомогою терміналу, зв’язаного з комп’ютером банку-екваєра або процесингового центру.

III. Утвердження згоди чи незгоди на оплату передається торговцеві. IV. Розрахунок з клієнтом:

1)у разі позитивного рішення касир дає на підпис три примірника квитанції і видає товар;

2)у разі негативного рішення касир повинен діяти відповідно до правил, прийнятих у магазині.

V. Передача квитанції в банк і розрахунок з торговцем. VI. Розрахунок між банком.

Якщо торговець і власник картки обслуговуються в різних банках, то за допомогою міжбанківських розрахунків гроші перераховуються з банку-емітента до банку-екваєра.

Для банку в цілому широке застосування пластикових карток у сфері масових платежів має певні переваги:

1) зростає залучення грошових коштів у внутрішньобанківський обіг; 2) знижується частка готівки в грошовій масі;

3) з’являється додатковий стимул для переведення банківської справи на сучасні електронні технології.