1. Аналіз принципів побудови привідних аеродромних радіомаяків, експлуатованих в цивільній авіації україни

1.1 Аналіз принципів застосування привідних радіомаяків у складі радіомаячних систем посадки

Радіотехнічне забезпечення польотів передбачає організацію літаководіння і зв'язку, контроль і управління повітряним рухом. З цією метою використовуються радіотехнічні засоби навігації і посадки, засоби радіолокації, засоби авіаційного радіозв'язку і устаткування автоматизованих систем УПР.

Розглянемо стисло ці засоби і устаткування автоматизованих систем УПР.

Засоби навігації і посадки. Ці засоби призначені для виконання основного завдання літаководіння - забезпечення польоту ПС з аеропорту зльоту до аеропорту призначення по оптимальній траєкторії і посадки літака в аеропорту призначення. Для цієї мети використовуються радіонавігаційні системи, що складаються з наземного і бортового устаткування, наземні радіонавігаційні пристрої і автономні бортові радіонавігаційні пристрої, такі як радіовисотоміри, допплерівські вимірники швидкості і кута зносу, панорамні станції радіолокації.

До радіонавігаційних пристроїв відносяться наземні привідні радіостанції, що працюють спільно з бортовими радіопеленгаторами (автоматичні радіокомпаси АРК); наземні маркерні радіомаяки, що працюють з бортовими маркерними радіоприймачами; наземні автоматичні радіопеленгатори (АРП). До радіонавігаційних систем відносяться радіомаякові системи посадки (РМСП) і радіотехнічні системи ближньої навігації (РСБН), до складу яких входить складне наземне і бортове устаткування.

Автоматизована приводна радіостанція (АПР) представляє собою пристрій діапазону гектометрових хвиль, антенна система якого має кругову діаграму направлення в горизонтальній площині з середнім радіусом дії, рівним приблизно 400 км., що передає Бортовою АРК здійснює автоматичне безперервне вимірювання курсового кута радіостанції, дозволяючи таким чином виконувати політ на радіостанцію, тобто здійснювати привід ВС в задану радіонавігаційну точку РНТ. За допомогою такої системи можна також виконувати маневри при заході на посадку. На експлуатації в цивільній авіації знаходяться приводні радіостанції ПАР-10, АПР-7, АПР-8, РМП-95, розробляються нові типи привідних радіостанцій [13].

Маркерний радіомаяк призначений для маркировки точки його установки на земній поверхні. Він є радіо передавальним пристроєм ОВЧ діапазону з вертикальною конусоподібною діаграмою спрямованості. При польоті ВС над цією РНТ бортовий маркерний радіоприймач приймає кодоване випромінювання радіомаркера, фіксуючи на борту ПС момент прольоту з допомогою світлової і звукової сигналізації. Використовуються маркерні радіомаяки системи посадки МРМ-70, МРМ-В, РММ-95[11].

Інструментальні системи посадки ПС можна розділити на дві групи: спрощені і радіомаякові системи посадки. Спрощені системи посадки є системами посадки типа УСП (устаткування системи посадки), МВЛ, що широко використовуються на аеродромах. Вони є дві привідні радіостанції з маркерними радіомаяками, розташовані на продовженні осі ВПС з боку заходу ПС на посадку на определенних відстанях до початку ВПС. Для заходу на посадку по такій системі на борту ПС потрібно мати АРК, маркерний радіоприймач і радіовисотомір. Радіомаякові системи посадки є основними посадковими засобами ПС. Вони є складним комплексом наземних і бортових радіопристроїв. До складу РМСП входять курсовий і глісадний канали і два або три маркерних канали. Наземний курсовий радіомаяк створює в просторі площину курсу - вертикальну площину, що проходить через вісь ВПС, наземний глісадний радіомаяк формує площину глісади, нахилену до горизонту під заданим кутом. Пересіченні цих площин утворює лінію глісади, використовувану для зниження ПС[9].

Бортове посадкове устаткування, використовуючи сигнали наземних радіомаяків, дозволяє екіпажу ПС, що знижується, безперервно визначати положення ПС відносно плоскостей курсу і глісади, а також відстань до початку ВПС в двох або трьох фіксованих точках. Дальність дії курсового каналу складає 45 км., гліссадного-18 км. По приладах ПС, як правило, може бути виведено із заданим курсом до висоти 30 м. У цивільній авіації експлуатуються РМСП типу СП-80М, СП-75, а також новіші системи, виконані повністю на мікроелементній базі -СП-90, СП-200.[2] Розміщення радіомаяків одного напряму посадки на місцевості відносно ЗПС зображено на рис. 1.1. З метою безпечного прольоту завад курсовий (КРМ) та глісадний (ГРМ) радіомаяки розташовують на деякій відстані від ЗПС: КРМ встановлюють точно на продовженні вісі ЗПС на відстані 400…1100 м від її кінця, ГРМ зазвичай розташовують по відношенню до ЗПС на протилежному боці командно-диспетчерському пункту (КДП), і зміщують на 200…450 м від початку ЗПС (в залежності від вибраного кута глісади) та на 120…180 м від вісі ЗПС. Маркерні радіомаяки розташовують на БПРМ та ДПРМ. Якщо злітно-посадочна смуга має два напрямки посадки, то, очевидно, повинен бути встановлений другий комплект РМСП, розташований на місцевості симетрично розташуванню відповідних радіомаяків першого комплекту [9].

Рисунок 1.1 – Схема розміщення на місцевості об’єктів радіомаячної системи посадки

Перший етап посадки – вивід ПС на посадочний курс та забезпечення руху по цьому курсу (тобто у вертикальній площині, яка проходить через вісь ЗПС) з наступним переводом літака у режим зниження при вході у зону дії глісадного радіомаяка. Другий етап – зниження на посадочному курсі до висоти прийняття рішення, тобто до висоти, на якій екіпаж приймає рішення продовжувати або припиняти захід на посадку. На третьому – кінцевому етапі посадки – продовжується захід по курсу та глісаді з обов’язковим візуальним орієнтуванням (при метеомінімумах І та ІІ категорій), виконується вирівнювання, витримування та приземлення в районі розрахункової точки, яка визначає оптимальне місце приземлення літака на дану ЗПС[13].