20. Характеристика реактивного антикризового управління

Реактивне антикризове управління можна розподілити на такі види:

• антикризове управління при нестійкому розвитку (банк починає зазнавати збитків, відчувається вплив зовнішніх та внутрішніх чинників, висока ймовірність виникнення кризи. Головна мета – стабілізація стану банку шляхом стимулювання персоналу, зменшення витрат, аналізу стратегії, добровільної реструктуризації тощо);

• антикризове управління під час кризи (банк стає неплатоспроможним, відчувається нестача як власних коштів, так і резервів, але ще є можливість подолання кризи. Значний обсяг ресурсів спрямовується на погашення заборгованості та збитків. На цій фазі сильно зростає загроза банкрутства, для зменшення якої слід використовувати методи реструктуризації та санації);

• антикризове управління при проведенні процедури банкрутства (Проводиться аналіз можливостей відновлення платоспроможності, що допоможе виявити безпосередньо факт банкрутства. Дане управління реалізується за участю арбітражного керуючого та є виконанням процедури банкрутства, ліквідації);

• посткризове управління (Здійснюється при ефективній реалізації попереднього етапу. Передбачає аналіз та оцінку результатів боротьби з кризовою ситуацією, впровадження заходів з метою недопущення проблем в майбутньому).

Об’єктом реактивного антикризового управління виступає банк та його окремі підрозділи.

Суб’єктами виступають менеджери, власники.

Основні цілі реактивного антикризового управління:

• максимізація прибутку та мінімізація витрат;

• встановлення рівноваги діяльності банку.

21. Характеристика стабілізаційного антикризового управління.

Заходи стабілізаційного антикризового управління мають місце після реалізації заходів реактивного антикризового управління, тобто використовується з ціллю оздоровлення банку.

Метою стабілізаційного антикризового управління є повернення банку до нормальної, докризової діяльності.

Стабілізаційне антикризове управління передбачає:

- припинення застосування інструментів, орієнтованих на боротьбу з банківської кризою;

- видалення негативних наслідків застосованих антикризових інструментів та заходів;

- відновлення діяльності банку, включаючи доведення значення параметрів фінансової діяльності до нормативних;

- переорієнтація з короткострокових цілей на довгострокові, стратегічні;

- перехід до реалізації превентивного антикризового менеджменту.

Об’єкт: банк та його структурні підрозділи.

Субєкт: антикризовий менеджер, менеджмент банку, власники тощо.

Механізм стабілізаційного антикризового управління: Зміна в структурі банківського сектору. Розробка урядом і центральним банком інструментарію реструктуризації, включаючи фінансові, правові, інституційні заходи. Посилення нагляду за діяльністю фінансового сектору. Зміщення акцентів з підтримки ліквідності фінансових установ на забезпечення платоспроможності.

22. Поняття антикризового регулювання

Термін „антикризове регулювання" визначається як макроекономічна категорія, що охоплює заходи організаційно-економічного і нормативно-правового впливу з боку уряду та центрального банку. Основним елементом регулювання економіки є державне регулювання економіки як макроекономічна категорія, що відображає відносини, які виникають при організаційно-економічному і правовому впливі з боку держави, спрямовані на захист банків від кризових ситуацій, запобігання банкрутства або припинення їх подальшого функціонування.

Стратегічна мета антикризового регулювання це підтримання стабільності банківської системи протягом всього періоду її функціонування.

Антикризове регулювання має місце у випадку:

1. Системної банківської кризи

2. Бездіяльності або низької ефективності антикризового менеджменту банку.