Становлення еволюційних поглядів. Теорія еволюції ж. Ламарка

₁ К. Лінней, “Система природи”, 1735 “Філософія ботаніки”, 1751

“Видів стільки, скільки з самого початку було створено Всемогутнім твор- цем. В природі існує споконвічна доцільність”.

₂ Ж. Ламарк, “Філософія зоології”, 1809

“Еволюція відбувається під впливом внутрішнього прагнення до самовдос- коналення, що закладене Творцем. Всі зміни мають адекватний характер, тобто доцільні”.

Закон спадковості: Індивідуальні зміни, якщо вони повторюються в ряді поколінь, при розмноженні передаються нащадкам і стають ознаками виду (успадкування набутих ознак).

Закон мінливості: Основні фактори мінливості видів – вплив зовнішнього середовища (прямий безпосередній вплив) і вправляння чи невправляння органів у тварин, що мають нервову систему (опосередкований вплив).

Рушійні сили еволюції

вплив зовнішнього середовища на організм, що приводить до виникнення адекватних пристосувальних змін

внутрішнє прагнення до самовдосконалення

Еволюційна гіпотеза

причини (фактори)

еволюції

напрями еволюції

наперед визначений Творцем рух до прогресу

пристосувальні зміни

відхилення від градацій (різноманітність видів)

градація (рівень ускладнення організації)

3

^{Докази еволюції}

палеонтологічні

- Ж. Кюв’є, палеонтологія

порівняльно- анатомічні

- Ж. Кюв’є,

біогеографічні

- О. Гумбольд, П. Паллас,

ембріологічні

- К. Бер, основи

штучний добір

- Ч. Дарвін,

безхребетних;

принцип

закономірності сучасної

добір

- Ч. Лайєль,

кореляції;

географічного

ембріології,

несвідомий і

принцип

- Ж. Сент-Ілер, розподілення

закон

методичний;

актуалізма;

концепція

живих

зародкової

рушійна сила

- філогенетичні єдності плану

організмів,

подібності;

у створенні

ряди викопних форм;

будови;

- гомологічні

історія формування

- Ф. Мюллер, Е. Геккель,

порід і сортів

- викопні перехідні форми

органи;

- рудименти;

- атавізми;

- перехідні форми

флори і фауни

біогенетичний закон

₄ Терміни:

Еволюція – процес необоротних змін у будові та функціях живих організмів протягом їх історичного розвитку.

Креаціонізм – система поглядів на незмінність живої природи. Ламаркізм – еволюційна гіпотеза Ламарка.

Палеонтологія – наука про викопні організми.

ТЕОРІЯ ЕВОЛЮЦІЇ Ч. ДАРВІНА

₁ Ч. Дарвін, “Походження видів шляхом природного добору”, 1859 “Зміни свійських тварин і культурних рослин”, 1868 “Походження людини і статевий добір”, 1871

₂ Основні фактори еволюції:

- спадкова мінливість; - боротьба за існування; - природний добір.

Форми мінливості

неспадкова (модифікаційна, фенотипова, визначена)

спадкова (генотипова, невизначена)

мутаційна кореляційна комбінативна

Форми боротьби за існування

внутрішньовидова

(найгостріша)

міжвидова

Форми добору

взаємодія з умовами неживої природи

природний (рушійний, стабілізуючий, дестабілізуючий, розсікаючий)

штучний (масовий, індивідуальний, несвідомий, методичний)

Розвиток дарвінізму:

- філогенез (Е. Геккель);

- біогенетичний закон (Е. Геккель – Ф. Мюллер);

- мімікрія

мюллерівська (подібні адаптації у кількох захищених видів)

бейтсівська (незахищений вид

уподібнюється добре захищеному)

Терміни: Дарвінізм – еволюційна теорія Ч. Дарвіна. Спадкова мінливість – зміни, які виникають в організмі незалежно від впли- вів довкілля і передаються нащадкам. Боротьба за існування – сукупність взаємозв’язків між організмами та чин- никами довкілля. Природний добір – виживання та розмноження більш пристосованих до умов довкілля організмів певного виду та елімінація (загибель) менш пристосованих. Дивергенція – розходження у нащадків ознак предків унаслідок пристосу- вань до різних умов довкілля. Конвергенція – зближення ознак у організмів різних систематичних груп в результаті відносно однакових умов життя. Монофілія – походження нащадків від спільного предка. Філогенез – шляхи еволюційних змін окремих систематичних груп. Біогенетичний закон – індивідуальний розвиток (онтогенез) будь-якого орга- нізму є стислим повторенням історичного розвитку (філогене- зу) виду, до якого він належить. Мімікрія – уподібнення організмів одного виду (за забарвленням, формою, поведінкою) до особин іншого виду. Гомологія – відповідність загального плану будови органів різних видів, зу- мовлена їх спільним походженням. Аналогія – подібність будови органів, однакові функції, але органи мають різне походження. Рудименти – недорозвинені органи внаслідок втрати своїх функцій в процесі філогенезу. Атавізми – прояв у окремих представників виду ознак предків.