План семінарського заняття

1. Інноваційні процеси як сукупність безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін.

2. Науково-технічний прогрес та його вплив на інтенсифікацію виробництва.

3. Суспільні форми організації виробництва.

4. Оцінка ефективності технічних нововведень.

Термінологічний словник

Традиційні процеси і явища – характеризують звичайне функціонування національної економіки, її галузей та окремих підприємств.

Інноваційні процеси і явища – характеризують розвиток національної економіки, її галузей та окремих підприємств на якісно новому рівні.

Науково-технічний прогрес (НТП) – безперервний взаємообумовлений процес розвитку науки і техніки; створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва на базі використання досягнень фундаментальної науки.

Науково-технічна революція (НТР) – віддзеркалює докорінну якісну трансформацію суспільного розвитку на основі новітніх наукових відкриттів та винаходів, що мають революціонізуючий вплив на змінювання знарядь праці, технологій, організації та управління виробництвом, характер трудових відносин у суспільстві.

Інновація – використання результатів наукових досліджень і розробок, спрямованих на вдосконалення процесу виробничої діяльності, економічних, правових та соціальних відносин у сфері науки, культури, освіти та інших сферах діяльності суспільства.

Науково-технічний прогрес – постійний процес створення нових вдосконалення застосованих технологій, засобів виробництва кінцевої.

Дифузія інновації – процес поширення нововведення в нових умовах чи сферах застосування.

Інноваційний потенціал – сукупність науково-технологічних, виробничих, фінансово-економічних, соціальних та культурно-освітніх можливостей країни (галузі, регіону, підприємства), необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки.

Технологічні інновації – матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науко-технічних розробок з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення потреб споживачів.

Моніторинг інноваційної діяльності – систематичний збір, обробка та аналіз інформації про перебіг інноваційних процесів, практичні наслідки заходів щодо стимулювання і регулювання інноваційної діяльності, результати реалізації пріоритетних напрямків інноваційної діяльності.

Теми рефератів

1. Поняття та види інноваційних процесів, їх вплив на виробництво, господарську діяльність.

2. Науково-технічний прогрес – головний чинник розвитку і підвищення ефективності виробництва.

3. Проблеми оцінки економічної ефективності нововведень.

Питання для самостійного вивчення

1. Правова основа формування та реалізації інноваційної діяльності

2. Інноваційні цикли і показники дифузії новації на підприємстві

3. Етапи здійснення та оцінка ефективності інноваційного проекту

4. Напрямки підвищення ефективності здійснення інноваційної діяльності.

Літературні джерела

1. Мельник Л.Г., Корінцева О.І. Економіка підприємства: конспект лекцій. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – С. 70-78.

2. Балабанова Л.В., Сардак О.В. Цінова політика торговельного підприємства в умовах маркетингової орієнтації. – К.: Професіонал, 2004. – С. 116-170.

3. Петюх В.М. Ринок праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. –С. 180-211.

Тести

1. Інноваційні процеси, результатом яких є нові вироби, технології їх виготовлення, засоби виробництва, називаються:

1. економічними;

2. технічними;

3. організаційними.

2. До основних напрямів науково-технічного прогресу у промисловості не відносяться:

1. комплексна механізація та автоматизація;

2. комп’ютеризація;

3. хімізація.

3. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють:

1. організаційні та економічні нововведення;

2. технічні та організаційні нововведення;

3. соціальні та юридичні нововведення.

4. Рівень концентрації виробництва характеризується:

1. часткою великих (за певним показником) підприємств;

2. кількістю видів технологічно однорідних виробів;

3. часткою покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів у загальному обсязі виробництва.

5. Процес одночасного розвитку багатьох технологічно не пов’язаних між собою видів виробництва, значного розширення номенклатури та асортименту вироблюваних підприємством товарів називається:

1. концентрацією виробництва;

2. диверсифікацією виробництва;

3. комбінуванням виробництва.

6. Форма виробничих зв’язків між підприємствами, що спільно виробляють певний вид кінцевої продукції, називається:

1. кооперуванням;

2. комбінуванням;

3. концентрацією.

7. Сукупність процесів та явищ, що відбуваються на підприємствах, поділяють на:

1. традиційні та інноваційні;

2. рентабельні та збиткові;

3. соціально захищені.

8. Інноваційні процеси являють собою:

1. удосконалення транспортних засобів підприємства;

2. розвиток соціальної інфраструктури;

3. розвиток підприємств та галузей на якісно новому рівні.

9. Розвиток підприємств та галузей на якісно новому рівні визначається як:

1. соціальний розвиток підприємства;

2. інноваційні процеси;

3. удосконалення інфраструктури ринку.

10. Фундатором інноваційного економічного розвитку є:

1. М.І. Туган-Барановський;

2. Р. Оуен;

3. К. Маркс.

11. Конкурентоспроможність національної економіки визначається як:

1. можливість розширення асортименту продукції;

2. здатність країни генерувати та швидко опановувати інновації;

3. форма підвищення кваліфікації персоналу.

12. Інноваційні процеси характеризуються:

1. можливістю розширення асортименту продукції;

2. здатністю підприємством створювати нові робочі місця;

3. сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін.

13. Зв’язок між окремими видами інноваційних процесів зумовлює:

1. можливості розширення асортименту продукції;

2. здатність підприємством створювати нові робочі місця;

3. відповідні організаційні нововведення та певні зміни в економічних механізмах.

14. Інноваційний процес вимагає:

1. цілеспрямованого фінансування нових технологій та виробництва нових наукомістких виробів;

2. збільшення частки власного капіталу підприємства;

3. розширення кооперування виробництва.

15. Науково-технічний прогрес означає:

1. розвиток споріднених галузей;

2. безперервний взаємообумовлений процес розвитку науки і техніки;

3. розширення диверсифікації виробництва.

16. До еволюційних форм НТП належать:

1. поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів, технології їх виготовлення, модернізація та створення нових моделей машин, обладнання, устаткування;

2. реструктуризація підприємства;

3. паювання землі.

17. До революційних форм НТП належать:

1. поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів, технології їх виготовлення, модернізація та створення нових моделей машин, обладнання, устаткування;

2. розширення площ діючих підприємств;

3. зміна поколінь техніки та кінцевої продукції, виникнення принципово нових наукових ідей.

18. Науково-технічний прогрес є домінантою (визначальним чинником):

1. поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів, технології їх виготовлення, модернізація та створення нових моделей машин, обладнання, устаткування;

2. розвитку продуктивних сил, невпинного підвищення ефективності виробництва;

3. домінантою зміни поколінь техніки та кінцевої продукції, виникнення принципово нових наукових ідей.

19. Технічний розвиток відображає:

1. процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства;

2. розвиток продуктивних сил, невпинне підвищення ефективності виробництва;

3. зміну поколінь техніки та кінцевої продукції, виникнення принципово нових наукових ідей.

20. Необхідність системи економічного управління технічним розвитком зумовлена:

1. процесами формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства;

2. розвитком продуктивних сил, невпинним підвищення ефективності виробництва;

3. визначальним його впливом на результати господарської діяльності, багато спрямованістю та складністю здійснення.