Дві основи дієслова

Дієслівні форми творяться за допомогою закінчень або граматичних суфіксів від двох основ:

Основа інфінітива виділяється в неозначеній формі дієслова після відкидання -ти (виправда-ти, шука-ти, гукну-ти).

Основа теперішнього часу (а в дієсловах доконаного виду- майбутнього) виділяється у формі третьої особи множини теперішнього (або майбутнього) часу після відкидання закінчення -уть (-ють), -ать (-ять): вед-уть, гука-ють, леж-ать, сто-ять.

:

9.Безособові дієслова

Безособові дієслова- особлива форма дієслова, що означає дію без відношення до будь-якої особи (темніє, щастить, дніє).

Безособові дієслова означають фізичний або психічний стан людини та явища природи.

Особливістю безособових дієслів є те, що вони утворюють не всі форми словозміни:

- у дійсному способі мають одну форму 3-ої особи теперішнього часу (вечоріє) і майбутнього (буде вечоріти, вечорітиме);

- в умовному способі мають форму середнього роду (вечоріло б).

У реченні безособові дієслова виступають присудком, при якому не може бути підмета (Пощастило як ніколи; Дихалося все легше і легше). Такі речення називаються безособовими.

Безособового значення можуть набувати і деякі безособові дієслова 3-ої особи однини або середнього роду (морозить, віє; загуло, повіяло).

Дієприкметник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом: намальований (такий, що його намалювали). До прикметника дієприкметник подібний тим, що відповідає на питання який? Яка? Яке? Які?; змінюється за родами, числами, відмінками; стоїть у тому ж роді, числі і відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний; має такі самі відмінкові закінчення.

Дієприкметник має такі ознаки дієслова: час: теперішній і минулий: сяючий, посинілий; вид: доконаний і недоконаний: роблений, зроблений; здатність мати при собі залежний від нього іменник: овіяний вітром, займенник: омріяний тобою або прислівник: прочитаний виразно.

Отже, дієприкметник поєднує ознаки двох частин мови: дієслова та прикметника. Початковою формою дієприкметника, як і прикметника, є форма називного відмінка однини чоловічого роду. Якщо прикметники називають постійні ознаки предмета, то дієприкметники виражають ознаки, які розвиваються в часі. З цього випливає, що дієприкметник не тільки вказує на ознаку, а й виражає дію або стан, з якими ця ознака пов’язана. Тому дієприкметник — не окрема частина мови, а особлива форма дієслова. У реченнях дієприкметник найчастіше виступає означенням або присудком: Цвіла приморожена осінь. Повітря насичене несказанною ніжністю.

10.Дієприкметник

Дієприкметник — це не особова форма дієслова, яка називає ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які? Наприклад: Документ підписаний керівником організації; Вже давно укладені угоди, накреслені ціани співробітництва. За своїми морфологічними ознаками дієприкметники схожі на прикметники, бо узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: проголошений закон про мови, надрукований указ, наказ. У реченні дієприкметник виступає узгодженим означенням або іменною частиною складного присудка. Наприклад: У кімнаті було чути звуки працюючої машинки; Задачі підібрані для співробітників тресту. Дієприкметникам властиві категорії виду — доконаного або недоконаного, часу —теперішнього чи минулого: пишучий — написаний, складаючий — складений. Дієприкметник із залежними словами утворює Дієприкметниковий зворот: Майданчик, поділений від загальної площі, був засипаний світлим піском; Ци надрукований секретаркою, лежав на столі. Дієприкметники, що виражають ознаку за дією, яку здійснює сам діяч, є активними. Наприклад: згасаючий вечір, читаючий контингент, крокуючий екскаватор. Архаїчні форми активних дієприкметників із суфіксом -ш-(-ВШ-) типу перемігший, побігший, побудувавший у сучасній українській мові, зокрема і в діловому мовленні, не вживаються. Дієприкметники, що виражають ознаку предмета, що зазнає на собі дії іншого предмета, є пасивними. Наприклад: збудований об'єкт, споруджений палац, завізований документ. Активні дієприкметники утворюються від основи теперішнього часу перехідних дієслів за допомогою суфіксів -уч- (-юч-) або -ач-(-яч-): жевріти — жевріючий; читати __ читаючий; писати — пишучий; сидіти — сидячий. На сучасному етапі розвитку термінології вчені-мовознав-пі пропонують вживання суфікса -увальн(ий): крокувальний емігрувальний, копіювальний. Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи неозначеної форми дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: осісти —осілий; зів'янути —зів'ялий. Пасивні дієприкметники минулого часу творяться від перехідних дієслів переважно доконаного виду додаванням суфіксів -н- -ен- аб° -Т-: 3Р°бити — зроблений; закінчити — закінчений; подвоїти— подвоєний; бити—битий; закрити—закритий.

11.Дієприслівник — це незмінна дієслівна форма, яка об'єднує в собі ознаки дієслова і прислівника. Він вказує на додаткову дію і пояснює основну, виражену дієсловом: Де-не-де похитуються над нами ще незвичні у цих краях високі горбаті верблюди, мовби несучи вже з собою на Каховку подих далеких безводних пустель. Він ішов собі, похнюпившись, тихо ногу за ногою посилаючи.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу, їхнім формальним показником є суфікс -чи: читаючи, кажучи, лежачи, гудучи, взуваючи, терплячи.

Дієприслівники недоконаного виду можуть означати довготривалу другорядну дію, яка відбувається одночасно з дією основною, вираженою дієсловом-присудком, перед чи після дії дієслова-присудка:, : Гнат коло каганця лагодив шлеї, сидячи на триногому стільчику. Сторож, несучи снідання, стукнув дверима. Машина, петляючи гарячими задимленими вулицями, вилетіла на помережене надвечірніми тінями шосе

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи минулого часу, їхнім формальним показником є суфікс -ши (-вши): написавши, прочитавши, відповівши, принісши, перемігши.

Дієприслівники доконаного виду можуть виражати другорядну дію, яка відбувається одночасно з основною дією або після неї, а також дію, яка передує основній: Козирнувши прикордонникам, вони зійшли на переправу, вичовгану вже за кілька днів тисячами ніг. Настя, вставши удосвіта, палила в печі на обід. Весна пройшла степом, визеленивши луки раніше, ніж минулого року.

 Як і дієслово, дієприслівник може керувати іменниками і мати при собі пояснювальні слова, разом з якими він утворює дієприслівниковий зворот.

Будучи невідмінюваною дієслівною формою, дієприслівник, як і прислівник, виконує у реченні роль обставини.

Деякі дієприслівники можуть утрачати дієслівні ознаки й повністю переходити в прислівники. Цей процес називається адвербіалізацією дієприслівників. Пор.:дієприслівник: Кого колишете вночі? Лягаючи і встаючи, за кого молитесь. І адвербіалізований дієприслівник: Чайка скиглить літаючи.