Організаційно-методична карта самостійної роботи студента

Дисципліна: Екологія (Основи екології)

Тема: Сучасна екологічна криза.

Кількість годин: 2.

Навчальна мета:

1.Ознайомитися з сутністю проблеми, що постала перед людством в XXI ст.

2.Аналізувати головні причини розвитку глобальної екологічної кризи.

3.Визначити наслідки демографічного, промислового та енергетичного вибухів.

Студент повинен:

вміти:

- доводити зв'язок між соціально-економічною і екологічною кризою;

- визначати наслідки демографічного, промислового та енергетичного вибухів;

- передбачати небезпечні результати професійній діяльності у природному середовищі.

знати:

- сутність загальнолюдських проблем з питань екології;

- причини розвитку глобальної екологічної кризи;

- наслідки демографічного, промислового та енергетичного вибухів;

- джерела загроз для довкілля у професійній діяльності.

Основні питання:

1. Сучасна екологічна криза.

2. Людство і довкілля.

Форма контролю:( диференційна) письмовий звіт, опитування

Література:

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології. - К.: „Либідь”, 2006. [1]-стор. 3-23,32-38;

2. Г.О. Білявський, М.М Падун, Р.С. Фурдуй, "Основи загальної екології", К.. Либідь, 2000 р. [2]-стор. 8-25, 38-42.

Контрольні питання:

1. Які ознаки характеризують глобальну екологічну кризу?

2. Чому можна сказати, що наша держава перебуває в стані глибокої екологічної кризи?

3. Які причини призвели до розвитку глобальної екологічної кризи?

4. Які причини поглиблення екологічної кризи?

5. Назвіть джерела загроз для довкілля у Вашій професійній діяльності.

6. Наведіть приклади, що характеризують проблеми зростання населення Землі.

7. Що таке урбанізація та яка її роль у розвитку цивілізації, біосфери?

8. Наведіть приклади на підтвердження наслідків екологічної кризи у Вашому житті:

9. Який зв’язок між соціально-економічною і екологічною кризою?

Сучасна екологічна криза.

Суть проблеми, яка постала перед людством на сучасній стадії його еволюції, полягає саме в тому, що люди не встигають адаптувати свою культуру відповідно до тих змін, котрі самі ж вони і вносять у цей світ і джерела цієї кризи — всередині, а не поза людською істотою, котра розглядається й як індивідуальність, як колектив. Вирішення цих проблем залежить насамперед від людини, її внутрішньої сутності.

А. Печчеї, італійський учений,

перший президент Римського клубу.

Сучасна екологічна криза має якісно іншу природу порівняно з усіма попередніми кризами. Це перша криза, що охопила всю планету і яка повністю спричинена не природними процесами, а діяльністю людства.

Темпи зміни параметрів біосфери, породжені цією екологічною кризою, виявились у сотні і тисячі разів вищими за темпи природної еволюції.

Ознаки які характеризують глобальну екологічну кризу:

• небачена забрудненість всіх геосфер, накопичення і неконтрольоване переміщення токсичних речовин і відходів;

• негативи кліматичні зміни – глобальне потепління, кислотні дощі, руйнування озонового шару;

• збільшення кількості надзвичайних екологічних ситуацій і катастроф;

• деградація лісів;

• спустелювання, катастрофічне виснаження ґрунтів;

• зменшення біологічної різноманітності.

Кількість людей, які мають потребу в чистій воді, досягла1,5 млрд. і продовжує зростати. Середньостатистичний європеєць витрачає 500 л прісної води за добу, а мешканець Центральної Африки — 8 л; дефіцит прісної води стає дедалі гострішим у всьому світі.

Щороку понад 6 млн. га земель перетворюються на пустелі. Спустелювання у світі вже зазнало 4616 млн. га. земель і площі спустелених земель продовжують збільшуватись. Темп спустелювання впродовж XX ст. був особливо високим: щорічно за його рахунок територія пустель світу зростала на 60 000 км.

У всьому світі швидкими темпами відбуваються деградація й ерозія ґрунтів. Як відомо, для утворення шару родючого ґрунту потрібні тисячі, навіть мільйони років.

Кількість людей, що голодують, на планеті в 1970 р. становила 460 млн., у 1990 р. — 550 млн., а на початку XXI ст. —650 млн. чоловік. Традиційне землеробство нині може прогодувати лише близько 3 млрд. чоловік,тому зростає частка штучних речовин у продуктах харчування.

Знищення людиною тропічних лісів, у яких живе 50% усіх тварин на планеті й росте 50 % усіх рослин, стали загрозливими особливо в Бразилії та Індії), а кількість людей, існування яких залежить від тропічних лісів, становить 200 млн. На початку XXI ст. з лиця Землі назавжди зникнуть тропічні ліси на території площею 72 млн. га.

Зменшення біорізноманітності. Щодня на планеті зникає від одного до десяти видів тварин, щотижня — мінімум один вид рослин. Сьогодні на Землі під загрозою знищення опинилося близько25 тис. видів рослин. Ще 50 років тому в Африці жили 100 тис. носорогів, а нині — менше ніж 4 тис. Швидкість вимирання видів сьогодні в 1000 разів перевищує природну. Біологічна різноманітність — це запорука стійкості, витривалості як окремих екосистем, так і біосфери в цілому

П ричини глобальної екологічної кризи.

До розвитку глобальної екологічної й тісно пов'язаної з нею соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої цивілізації, призвели, образно кажучи, два «вибухи» — демографічний, тобто різке зростання чисельності населення Землі за останні століття, й промислово-енергетичний, а також спричинені ними катастрофічні ресурсопогли-нання й продукування відходів.

Розгляньмо ці та інші фактори докладніше.

Демографічний фактор. Протягом багатьох тисячоліть кількість населення на планеті збільшувалася поступово: понад мільйон років знадобилося, щоб до 1800 р. вона досягла 1 млрд. чоловік, наступний мільярд додався вже за 130 років, третій — за 30, четвертий — за 15 і п'ятий — усього за 12 років! У 2013 році на планеті вже 7,5 млрд. чоловік. Учені-демографи вважають, що до 2100 р. чисельність населення Землі має стабілізуватися десь на рівні 9—13 млрд. чоловік.

Дослідження сучасних соціологів і психологів переконливо свідчать про те, що одна з причин розвитку глобальної екологічної кризи в другій половині XX ст. — це криза людського духу. До її проявів належать:

• сплеск антисуспільних настроїв, егоїзму, нігілізму, локальних і регіональних збурень у суспільстві;

• планетарна епідемія аморальності, злочинності, наркоманії, проституції, тотальної легковажності, бездумності й жадоби швидкої наживи;

• деградація особистості в різних її проявах;

• зниження культурного й духовного рівня;

• зростання корупції, проявів некомпетентності й непрофесіоналізму у вирішенні національних і міжнаціональних питань

Причини поглиблення екологічної кризи:

• занепад духовності;

• надзвичайно низька екологічна культура цілих народів і націй;

• низький рівень екологічної освіти більшості керівних працівників та урядових чиновників практично в усіх країнах світу;

• загальне зниження морального рівня людей за останні десятиліття.

Стає дедалі зрозумілішим, що ступінь розвитку цивілізації визначається не кількістю кіловат, які виробляються енергетичними об'єктами, а низкою моральних і духовних критеріїв, мудрістю людей, особливо тих із них, котрі рухають уперед цю цивілізацію.

Урбанізація. Зростання чисельності населення супроводжується територіальним розподілом його за рахунок гіперурбанізації й формування мегаполісів із 15—25 млн. мешканців. Близько третини людства сьогодні прожинає в містах із населенням 1 млн. чоловік і більше В країнах, які розвиваються, щороку в міста переселяються близько 80 млн. чоловік. На думку фахівців, найбільшими містами стануть Мехіко, Токіо, Сан-Пауло, Калькутта й Бомбей. Демографи передбачають, що до 2050 р. близько 50 % населення планети мешкатиме в містах. Саме міста-гіганти стали найбільшими та найнебезпечнішими забруднювачами довкілля.

Кожне місто – це штучне середовище антропогенного походження, досить складна урбоекологічна система зі своїми специфічними умовами, створеними співвідношенням природних факторів середовища ( клімат, рельєф, геологічна будова, флора, фауна) та технічних (особливості промисловості, транспортної мережі, способу життя, суспільної організації). Особливістю урбоекосистем є те, що такі системи не є саморегульованими та стійкими. Подібні системи працюють виключно лише на споживанні природ

них ресурсів, використовуючи їх у значній кількості.

У цих містах, що розрослися вшир і ввись, поглинувши зелені передмістя, околишні ліси й паркові зони, вода, грунт, повітря сьогодні в десятки й сотні разів брудніше, ніж у віддалених селах. В повітрі міст зосереджено до 86% усіх забруднень, до 13% припадає на решту суходолу і лише 1% - на океанський простір. Навіть у «найчистіших» районах Києва вміст у повітрі газів, пилу, парів бензину в 1,5-2,5 рази перевищують гранично допустимі, а в екологічно напружених районах, де зосереджено об'єкти енергетики й промисловості, розташовано великі транспортні артерії та вузли, аеропорти й вокзали, концентрація шкідливих речовин у 10-15, іноді в 20-30 разів перевищує гранично допустиму (ГДК).

У результаті споживання значної кількості води утворюється багато промислових і побутових стічних вод. Щодоби на одного мешканця міста припадає в середньому 0,1-0,4 м³ побутових стічних вод. Кількість таких стоків залежить від густоти населення і становить 10-15 тис. м³/рік на 1 га житлової забудови.

У Дніпрі, в межах міст, перевищення ГДК всіляких забруднювальних речовин (передусім — важких металів) дво – шестикратне, що призводить до «цвітіння» та «гниття» води, формування «мертвих зон» і як наслідок, незадовільна якість питної води.

Відбувається локальне зосередження великої кількості побутових відходів. Так, кількість побутового сміття, що припадає на одного мешканця міста, становить 160-190 кг/рік.

Фізичні забруднення міста виявляються в місцевій зміні температурного, електричного, магнітного та іонізаційних полів і вібрацій, які значно перевищують природний фон. Інтенсивність шуму в містах промислово розвинених країн щороку збільшується на 0,5-1 дБ. Рівні шуму на міських вулицях становлять 85-87 дБ, що зумовлює зашумленість міських територій.

Підвищується захворюваність мешканців міст, збільшується кількість епідемій, скорочення тривалості життя та підвищеної смертності в містах. В загазованих містах від раку легенів помирає значно більше людей, ніж у віддалених передмістях. Зростає кількість захворювань на ларингіт, фарингіт, кон’юнктивіт, екзему, пневмонію, інфаркт міокарда, бронхіальну астму, алергічні та інші хвороби.

Таким чином, міста чинять величезний вплив на довкілля.

Ознаки екологічної кризи в Україні.

Моя прекрасна батьківщино,

Така багата і блискуча! –

Хто тебе тільки не мучив!

Т. Г. Шевченко

Вся територія нашої країни, за винятком невеликих окремих районів Карпат, Центрального Полісся, Полтавщини та східної Вінниччини, характеризується як забруднена й дуже забруднена, а 15 % території належить до категорії «надзвичайно забруднені регіони з підвищеним ризиком для здоров'я людей»

Дефіцит води в Україні нині становить близько 4 млрд. м.³ Практично всі поверхневі, ґрунтові й частково підземні води забруднені промисловими, побутовими, сільськогосподарськими стоками й за якістю не відповідають навіть чинним заниженим санітарним нормам. Щороку у водойми України потрапляє близько 5 млн. т солей, 190 млн. м3 різних стоків. Серед великих річок України до найзабрудненіших належать Сіверський Донець і Дністер, в які щороку скидається близько 200 млн. м³ стоків

Гостра екологічна криза охопила Азовське море. Ще 60 років тому, тут виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, й у 12 разів більше, ніж у Балтійському. В цьому морі водилося 114 видів риби, загальний вилов іноді перевищував 300 тис. т. Значну частину вилову становили цінні осетрові породи. Сьогодні вилови знизилися в середньому в б разів, а виловлена риба часом містить стільки хімікатів, що споживати її небезпечно для здоров'я.

Через порушення регіонального гідродинамічного, гідрохімічного та теплового балансів водних мас в басейні Чорного моря поступово підвищується межа насичених сірководнем глибинних вод. Якщо раніше вона проходила на глибині 150—200 м, то тепер піднялася до 80—110 м.

Виснаження земельних ресурсів. Україна щороку втрачає близько 100 тис. га родючих ґрунтів. Кількість гумусу в ґрунтах порівняно з кінцем XIX cm. знизилася в 6 разів і щорічно зменшується ще на 18 млн. т. Ріллі в Україні займають більш як 90 % площі степу і лісостепу, але вони вже надто виснажені, забруднені мінеральними добривами й пестицидами. Українські чорноземи раніше становили близько 50 % їх світового банку. Тепер через надмірну експлуатацію та забруднення виведено з обороту майже 60 % наших чорноземів. Понад 4 млн. га орних земель зазнає дефляції -- вітрової ерозії.

Донецьке-Придніпровський регіон займає близько 19 % території України. Тут проживає 28 % населення країни, розташовано майже 5 тис. підприємств, серед яких -- гіганти металургії, хімії, енергетики, машинобудування, гірничої, вугільної та інших галузей промисловості. Це район інтенсивного сільського господарства.

Територія орних земель становить 70,4 %, причому майже три чверті ґрунтів деградує. Ґрунти надмірно забруднені не тільки пестицидами та мінеральними добривами, а й важкими металами, особливо поблизу міст у радіусі 20—25 км. Найзабрудненішими містами протягом останніх років залишаються Донецьк. Макіївка, Горлівка, Дніпропетровськ, Єнакієве, Кривий Ріг, Алчевськ, Дзержинськ (Донецька область), Краматорськ, Луганськ, Запоріжжя, Маріуполь. Стан природного середовища регіону можна без перебільшення назвати кризовим.

Полісся — регіон із найзагрозливішою екологічною ситуацією в Україні та Європі. Інтенсивне вирубування лісів, необґрунтовані обсяги осушення боліт і видобутку торфу, забруднення хімічними препаратами сільгоспугідь, промислові забруднення, негативні наслідки розробки гранітних кар'єрів і, насамкінець, жорстокий ядерний удар чорнобильської аварії призвели до критичного екологічного стану.

Висновок. Роздуми великих філософів-космістів М.Ф. Федорова, В.І. Вернадського, П.О. Флоренського про важливість гармонійного розвитку неподільної системи Космос—Земля—Людина підтверджуються в наші дні.

Людина тисячі років боролася за своє існування, виживала в епідеміях, голодоморах, у п'ятнадцяти тисячах воєн, які сама ж і розв'язувала, виживала й вірила в краще майбутнє. Заради цього вона розвивала науку, культуру, медицину, формувала нові соціальні системи. І ось через свої хибні моральні принципи, духовне зубожіння, деградацію екологічної свідомості й совісті люди знову опинилися на порозі нового, можливо, найжахливішого етапу напруженої боротьби за своє виживання.

Знову історія нагадала про нерозривні зв'язки між мораллю й соціальним розвитком, про те, що неможливо навіть найкращі соціальні ідеї втілити в життя за допомогою насильства, не звертаючися до розуму, совісті й мудрих порад Природи, що духовна роз'єднаність, аморальність навіть за найвищих досягнень науки й техніки все одно призведуть до кризи, що сьогоднішній комфорт створюється за рахунок майбутнього планети.

Одна з найнебезпечніших помилок людини — віддання переваги одномоментній вигоді на шкоду довкіллю. Тому до найважливіших завдань сучасності належить необхідність зміни пріоритетів серед загальнолюдських цінностей. Майбутні покоління не мають права на аморальні рішення та дії стосовно природи.

Термінологічний словник

Біорізноманітність - сукупність усіх видів, організмів, які населяють нашу планету, тобто загальний генофонд Землі.

Демографічний вибух - різке зростання чисельності населення.

Деградація - занепад, поступове зниження якоїсь якості.

Дефляція - вітрова ерозія.

Ерозія ґрунту - руйнування ґрунту водою або вітром.

Урбанізація - історичний процес збільшення кількості і розмірів міст і зростання їхньої ролі в житті людства.