2.2. Законність поміщення та тримання осіб в ізоляторах тимчасового тримання

Затримання застосовується як тимчасове обмеження особистої свободи до вирішення питання про обрання стосовно особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, запобіжного заходу (ст. 208 КПК України) або притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Місцем тримання цих осіб є ізолятор тимчасового тримання.

Зокрема, особи, затримані за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, поміщаються до ІТТ на підставі відповідного протоколу, складе­ного згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства уповноваженою службовою особою.

У протоколі, крім відомостей, передбачених статтею 104 КПК України, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 КПК України; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Відповідно до вимог ст. 29 Конституції України законність затримання особи протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

Не підлягають поміщенню до ІТТ особи, стосовно яких протоколи затримання, ухвали про взяття під варту та інші документи оформлені з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, пов’язаним з обмеженням особистої свободи громадян, у зв’язку з чим прокурор повинен особливо ретельно перевіряти законність тримання ув’язнених осіб. На початку перевірки це з’ясовується при опитуванні затриманих та заарештованих осіб, після чого вивчаються їх особові справи та відповідні процесуальні документи, а також оцінюється обґрунтованість обрання даного запобіжного заходу з урахуванням вимог КПК України (ст.ст. 183, 190, 191, 194, 196, 197, 204, 208, 209, 210, 211, 331 та ін.).

Прокурору необхідно звертати увагу на те, якщо до підозрюваного, обвинуваченого застосовано запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою, він не може бути затриманий без дозволу слідчого судді, суду у зв’язку з підозрою або обвинуваченням у тому ж кримінальному правопорушенні (ст. 204 КПК України).

Поміщення і тримання затриманих та осіб, узятих під варту, в установі може здійснюватися лише на підставі таких процесуальних документів:

- протоколу затримання уповноваженої службової особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, складеного у порядку ст. 208 КПК України;

- ухвали слідчого судді, суду про застосування, зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під варту або продовження строків тримання під вартою (ст.ст. 190,196, 199, 331 КПК України);

- вироку суду (до доставлення у СІЗО);

- постанови суду про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту (у випадках, якщо у регіоні немає спеціального приймальника для осіб, підданих адміністративному арешту).

Указані документи повинні бути засвідчені підписами від­повідних посадових осіб і скріплені гербовою печаткою. Якщо надаються виписки з вироків чи ухвал суду, слідчого судді про взяття під варту, у них повинні бути зазначені правильні анкетні дані затриманих або заарештованих осіб. Такі виписки також засвідчуються підписом посадових осіб, скріплюються печаткою й надалі підлягають заміні повною копією документа не пізніше трьох днів.

У процесі перевірки доцільно звертати особливу увагу на дотримання порядку (документального оформлення) затримання, роз’яснення і забезпечення затриманій особі прав, пов’язаних з її захистом.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності.

У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування.

У разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов’язків уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це відповідний розвідувальний орган.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана перевірити дотримання вимог цієї статті, а в разі нездійснення повідомлення про затримання  здійснити передбачені цією статтею дії самостійно.

Так, відповідно до ст. 212 КПК України у підрозділі органу досудового розслідування мають бути призначені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих.

Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.

Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана:

1) негайно зареєструвати затриманого;

2) роз’яснити затриманому підстави його затримання, права і обов’язки;

3) звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або сплину строку для затримання, передбаченого статтею 211 КПК України;

4) забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, КПК України та іншими законами України;

5) забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;

6) забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною діяльністю.

Засуджені, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, можуть триматися в ІТТ у таких випадках:

- у зв’язку з розглядом кримінального провадження в суді – на підставі ухвали суду на час розгляду провадження;

- у зв’язку з проведенням слідчих дій у кримінальному провадженні - на підставі ухвали суду.

Затримані, взяті під варту й засуджені, яких доставили транзитом, поміщаються до ізолятора тимчасового тримання на підставі документів, передбачених Інструкцією з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України.

Узяті під варту жінки мають право мати при собі дітей віком до трьох років. Вони розміщуються в найбільш світлих і сухих камерах, які обладнуються одноярусними ліжками.

Затримані та взяті під варту особи цілодобово приймаються до ІТТ черговим, який перевіряє підстави їх поміщення до установи, правильність анкетних та інших даних, реєструє їх у відповідній книзі обліку.

Доставлені в установу особи перед поміщенням у камери опитуються фельдшером, а за його відсутності – черговим установи, про стан їх здоров’я. Після цього вони проходять санітарну обробку.

У разі скарги особи на погане самопочуття або за наявності очевидних ознак захворювання чи тілесних ушкоджень фельдшер, особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язані негайно запросити лікаря лікувального закладу органів охорони здоров’я для огляду доставленого та одержання висновку про можливість перебування такої особи в ІТТ. За результатами опитування та надання медичної допомоги вносяться відповідні записи до журналу первинного обстеження і реєстрації медичної до­помоги. Не дозволяється тримати в ізоляторі хворих на психічні захворювання, а також осіб з ознаками гострих захворювань. Про направлення таких осіб до лікувальних закладів адміністрація установи інформує особу або орган, у провадженні якого перебу­ває кримінальне провадження.

Доставлені особи перед поміщенням до камери обшукуються у присутності понятих тієї ж статі, а їх речі підлягають огляду, про що складається протокол. Повний обшук проводиться особою однієї статі з особою, яка обшукується, в ізольовано­му, теплому, добре освітленому приміщенні. Особистий обшук та огляд речей затриманих і взятих під варту осіб повинен проводитись у разі конвоювання за межі установи та після повернення до ізолятора, у випадках поміщення до окремої камери, при звільненні з ІТТ, при передачі чергування, а також за вказівкою особи, відповідальної за перебування затриманих (чергового, начальника ізолятора органу внутрішніх справ) або особи, яка здійснює перевірку. Після особистого обшуку, опитування й санітарного оброблення доставлених черговий ознайомлює їх з правами та обов’язками і розміщує у камерах.

Узятим під варту особам залишаються тільки ті предмети, речі та продукти харчування, які їм дозволяється мати при собі та зберігати в камері. Гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання, вилучені під час обшуку, здаються на зберігання до фінансової частини органу внутрішніх справ, а особисті речі - до камери схову, про що складається протокол. Особисті документи, а також цінні папери, листи, записні книжки, фотокартки, вилучені з обігу предмети та документи, належність яких не встановлена, передаються особі, яка здійснює кримінальне провадження або до суду.

У ході перевірки прокурором обов’язково вивчаються матеріали щодо осіб, від яких надійшли скарги на необґрунтоване застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що найважливішим чинником ефективності нагляду за додержанням прав громадян при їх затриманні є своєчасне реагування на порушення закону, виявлені за результатами їх розгляду.

При перевірці особових справ виявляються ув’язнені, які тримаються в установі понад строки, встановлені ст. 197 КПК України, з’ясовуються дані про органи (осіб), за якими вони рахуються, та вивчаються питання, пов’язані з продовженням строків тримання їх під вартою. У разі виявлення порушень закону прокурор повинен вжити необхідних заходів до їх негайного усунення.

У випадку закінчення передбачених законом строків тримання під вартою особа, відповідальна за перебування затриманих (начальник ІТТ), зобов’язана негайно звільнити обвинуваченого, щодо якого не надійшла ухвала суду про продовження строку тримання під вартою (ст. 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення»). При цьому вона має надіслати повідомлення особі чи органу, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, та відповідному прокурору. Необхідно зазначити, що початок строку тримання під вартою обчислюється з моменту фактичного позбавлення волі, тобто з часу затримання особи (ст.ст. 197, 209 КПК України).

При виявленні осіб, які незаконно тримаються під вартою, прокурор у межах своєї компетенції або через прокурора вищого рівня зобов’язаний негайно звільнити їх на підставі п. 3 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про прокуратуру» та порушити питання про притягнення до відповідальності винних посадових осіб. Крім того, необхідно своєчасно виявляти факти поміщення до ІТТ осіб, відносно яких не складалися протоколи про їх затримання. З цією метою перевірки інколи варто проводити раптово, у вечірній або нічний час, з обходом усіх приміщень установи та опитуванням, насамперед осіб, які тримаються нетривалий проміжок часу (декілька годин).