40

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

Головне управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших

примусових заходів

Кафедра нагляду за виконанням судових рішень

у кримінальному провадженні

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з питань здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ

м. Київ – 2013

Методичні рекомендації 15.02.2013 схвалено науково-методичною радою при Генеральній прокуратурі України і рекомендовано для використання у практичній роботі.

Розробники:

- начальник Головного управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів Горан В.А.;

- заступник начальника Головного управління – начальник управління нагляду за додержанням законів при застосуванні примусових заходів Карпенко О.О.;

- заступник начальника управління нагляду за додержанням законів при застосуванні примусових заходів – начальник відділу нагляду за додержанням законів в установах попереднього ув’язнення Кожухар В.С.;

- прокурор відділу нагляду за додержанням законів в установах попереднього ув’язнення Єфіменко В.В.;

- старший викладач кафедри нагляду за виконанням судових рішень у кримінальному провадженні Національної академії прокуратури України Пономаренко О.М.;

- доцент кафедри нагляду за виконанням судових рішень у кримінальному провадженні Національної академії прокуратури України Назарчук К.Є.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………..5

1. Правові засади та завдання прокурорського нагляду за додержанням законів в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ……………………………………………………………….. 5

2. Організація і проведення перевірок в ізоляторах тимчасового тримання

2.1. Підготовка до проведення наглядових перевірок в ІТТ ............. 8

2.2. Законність поміщення та тримання осіб в ізоляторах тимчасового тримання ……………………………………….…………….... 12

2.3. Додержання вимог закону при триманні осіб, підданних адміністративному арешту……………………………………………………17

2.4. Додержання вимог закону щодо порядку функціонування ІТТ, організації охорони, режиму та пропуску осіб до його приміщень .…..... 19

2.5. Порядок відвідування ІТТ службовими та іншими особами .. 22

2.6. Додержання вимог закону та прав осіб, які тримаються в ІТТ, щодо їх матеріально-побутового забезпечення, медичного обслуговування і харчування ..................................................................…… 23

2.7. Забезпечення прав осіб на одержання передач, посилок, грошових переказів, купівлю продуктів харчування і предметів першої необхідності ......................................................................................................... 26

2.8. Порядок проведення прогулянок ……………….…………….... 27

2.9. Законність надання затриманим та взятим під варту особам побачень з родичами або іншими особами …………………………….…. 28

2.10. Застосування заходів заохочення і стягнен­ня. Порядок поміщення та тримання осіб у карцері ………….………………..………. 29

2.11. Законність залучення ув’язнених до праці …………………. 30

2.12. Додержання вимог закону при розгляді та вирішенні звернень і листуванні ………………………………………………………... 30

2.13. Профілактика злочинності та інших правопорушень …….. 32

2.14. Порядок та своєчасність направлення осіб з ІТТ до слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України. Звільнення затриманих і взятих під варту осіб ………………..………………............... 32

2.15. Додержання законодавства посадовими особами ІТТ. Законність наказів, розпоряджень та постанов начальника ізолятора тимчасового тримання ………………..............………..…………………… 34

3. Заходи реагування прокурора на виявлені порушення закону. Оформлення результатів прокурорських перевірок

3.1. Внесення документів прокурорського реагування ……………35

3.2. Складання довідок за наслідками перевірок ……..…………... 37

Нормативно-правові акти ..................................................................... 39

Перелік умовних скорочень:

- КЗД – кімнати для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ;

- ІТТ – ізолятор тимчасового тримання;

- ОВС – органи внутрішніх справ;

- КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення;

- КК – Кримінальний кодекс України

- КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України;

- ЄКПТ – Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню;

- МНС – Міністерство надзвичайних ситуацій України.

ВСТУП

Методичні рекомендації розроблено з метою підвищення ефективності наглядової діяльності органів прокуратури за додержанням вимог Конституції України, Законів України «Про попереднє ув’язнення», «Про міліцію», міжнародних норм та стандартів з питань поводження з в’язнями та інших нормативно-правовоих актів, належної організації перевірок щодо забезпечення прав громадян при їх поміщенні та перебуванні в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ. Запропоновані рекомендації можуть використовуватись як практичний посібник при здійсненні наглядових перевірок.

1. Правові засади та завдання прокурорського нагляду за додержанням законів в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ

Конституція України найвищою соціальною цінністю визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Утвердження і забезпечення її прав є головним обов’язком держави. Статтею 29 Конституції кожній людині гарантується право на свободу та особисту недоторканність.

Обмеження цього права допустимо лише у суворій відповідності із законом та засноване на міжнародних стандартах і конституційних принципах. Воно має місце, зокрема при затриманні підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушеннях осіб, а також під час попереднього ув’язнення, у результаті обрання судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На первинній стадії ці примусові заходи застосовуються в ізоляторах тимчасового тримання (далі – ІТТ) органів МВС України з подальшим направленням взятих під варту осіб до слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України. За часів царської Росії функції ІТТ виконували арештні будинки, а в радянський період - камери попереднього ув’язнення. Таким чином, коло прав затриманих (ув’язнених) та умови їх тримання відрізнялися залежно від історичних обставин і не завжди відповідали міжнародним стандартам.

Виходячи з положень ст. 4 Закону України «Про попереднє ув’язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Якщо виникає потреба в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Статтею 3 Закону України «Про попереднє ув’язнення» визначено, що підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту.

Згідно ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

В окремих випадках ізолятори тимчасового тримання необхідно визначити як місця тримання затриманих, у яких ці особи можуть перебувати не більше трьох діб. Якщо доставка ув’язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до 10 діб.

Чинним законодавством не передбачено тримання осіб в ІТТ більше 10 діб, у тому числі осіб, до яких судом вжито заходів безпеки.

При встановленні фактів тримання в ІТТ осіб з порушенням 10-денного терміну прокурори повинні вживати відповідних заходів та реагувати на порушення.

Українське законодавство передбачає правові гарантії застосування заходів примусового характеру. Відповідно до ст.ст. 3, 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім конкретних випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Водночас Європейські в’язничні правила 2006 року визначають, що умови тримання в місцях позбавлення волі повинні бути максимально наближені до позитивних аспектів життя у суспільстві (пункт 5).

Основну роль у реалізації та реальному впровадженні на практиці європейських стандартів поводження із в’язнями виконує прокурор, який, використовуючи свої наглядові повноваження, зобов’язаний принципово реагувати на факти порушення конституційних прав громадян.

Конституцією України на органи прокуратури покладено функцію щодо здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Стаття 4 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що діяльність органів прокуратури має своїм завданням захист від неправомірних посягань особистих прав і свобод людини та громадянина, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами. При організації наглядової діяльності прокурор зобов’язаний дотримуватись принципів верховенства права, рівності усіх перед законом, усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, а також гласності.

У статті 22 Закону України “Про попереднє ув’язнення” зазначено, що нагляд за додержанням законодавства у місцях попереднього ув’язнення здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.

Для виконання зазначених завдань прокурори наділені повноваженнями, передбаченими статтями 44, 45 Закону України “Про прокуратуру”, а саме:

- у будь-який час відвідувати місця попереднього ув’язнення, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

- перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ та в разі їх невідповідності законодавству зупиняти виконання таких актів або скасовувати їх, вимагати від посадових чи службових осіб усунення порушень або надання пояснень з приводу допущених порушень;

- прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях попереднього ув’язнення.

Згідно з п. 1.1. наказу Генерального прокурора України від 12 квітня 2013 року № 7 гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян» відповідальність за стан організації роботи на цьому напрямі в прокуратурах обласного рівня покладено безпосередньо на перших керівників прокуратур, а в регіонах, де функціонує два або більше слідчих ізоляторів, також на одного із заступників прокурора обласного рівня.

У міськрайпрокуратурах організовувати наглядову діяльність за додержанням законів в ІТТ повинні їх керівники, які у наказах про розподіл обов’язків між працівниками мають визначити особу, відповідальну за здійснення нагляду на даному напрямі. Перевірки у цих установах відповідно до пункту 10 зазначеного наказу необхідно проводити щодекадно. Крім того, один раз у півріччя проводяться комплексні перевірки. Такі перевірки необхідно проводити за обов’язкової участі працівників апаратів прокуратур обласного рівня та прокурорів міст, районів у місцях, міжрайонних прокурорів із залученням відповідних спеціалістів (п. 10.2. наказу).

На виконання зазначених функцій та завдань наказом Генерального прокурора України від 12.04.2013 № 7 гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян» визначені пріоритетні напрями наглядової діяльності, зокрема щодо додержання:

– конституційних прав і свобод людини, громадянина, іноземців та осіб без громадянства у місцях тримання затриманих, установах попереднього ув’язнення, виконання покарань та інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи, насамперед їх матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення відповідно до міжнародних норм і стандартів, ратифікованих Україною;

– законодавства, спрямованого на запобігання катуванням та іншому жорстокому поводженню із затриманими, взятими під варту та засудженими;

– режимних вимог, порядку та умов тримання затриманих і взятих під варту осіб, відбування покарань засудженими;

- законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності в установах Державної пенітенціарної служби України;

– законів у сфері запобігання і протидії корупції у піднаглядних органах та установах;

• законів при виконанні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;

– законодавства про звернення громадян, забезпечення гарантій належного розгляду та вирішення заяв, клопотань, скарг та пропозицій ув’язаних і засуджених.

Окрім зазначених підстав проведення прокурорами перевірок в ІТТ, визначених галузевим наказом Генерального прокурора України, ними можуть бути й інші, зокрема, що містяться у зверненнях громадян, посадових осіб державних органів, представників міжнародних правозахисних організацій, засобів масової інформації тощо.

Критеріями оцінки ефективності наглядової діяльності на цьому напрямі визначити: реальний стан законності у піднаглядних органах та установах; запобігання і протидію злочинності та корупції; повноту вжитих заходів реагування щодо усунення порушень законів, причин та умов, що їм сприяли; поновлення порушених конституційних прав і свобод людини; відшкодування завданої шкоди; відшкодування завданої шкоди; відповідність чинному законодавству, міжнародним нормам і стандартам умов тримання осіб у місцях та установах застосування заходів примусового характеру, попереднього ув’язнення і виконання покарань (п. 13 наказу).

Прокурори при проведенні перевірок за фактами катувань та іншого жорстокого поводження із затриманими, взятими під варту та засудженими особами мають керуватися нормами Стамбульського протоколу, які докладно визначають принципи та процедуру перевірки фактів катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Дотримання зазначеного порядку проведення розслідувань є визначальним з огляду на можливість оскарження прийнятих процесуальних рішень у Європейському суді з прав людини та в інших міжнародних судових інстанціях.