3 Корзини коштовностей :

1. Учитель Будда.

2. Вчення буддизму.

3. Зберігач істини.

Корзина – «тіпітака».2 книги : «Велика колісниця» і «Мала колісниця».

4 істини,які відкрились Будді :

1) Життя – це страждання.

2) Причина страждання – бажання.

3) Щоб звільнитись від страждань, потрібно звільнитися від бажань.

4) Потрібно вести життя за законами правильної поведінки і правильного знання (моральні вимоги), засвідчення принципів буддизму і здатність до самозаглиблення та медитації. Їх поглиблення – через проповідування восьмирічного шляху:

- правильне судження;

- правильне рішення;

- правильна мова;

- правильне устремління;

- правильне життя;

- правильна увага;

- правильне зосередження;

- правильний шлях в житті.

Стан внутрішньої нірвани при змінному житті. Намагання показати можливі зміни карми. Можливість накопичення заслуг – зміна статусу. Можливість змінювати майбутнє життя для людей низьких каст, надія на зміни в майбутньому.

Тема 3. Антична філософія

1. Загальні особливості та етапи розвитку.

2. Розвиток натурфілософських ідей в досократичний період грецької філософії

3. Трансформація філософської проблематики в класичну добу грецької філософії

4. Проблема людини і світу в філософії елліністичного та римського періодів.

1. Загальні особливості та етапи розвитку

Виділяють 3 періоди :

1. Натурфілософський або досократичний період (рання класика): VІІ ст. – V ст.до н.е.

2. Висока класика: V – IV ст. до н.е.

3. Пізня класика: елліністична,олександрійська і римська філософії.

Особливості античної (давньогрецької) філософії :

1. Зародилась в умовах зрілих рабовласницьких відносин і становлення демократичного способу правління,що створювало умови для свободи філософування.

2. Високий рівень розвитку міфології: раціональне пояснення світу,свобода від культу (боги ведуть себе,як люди).

3. Широкі контакти Греції з країнами Сходу.

Демокріт – «філософ, що сміється». Знання інших культур у античній Ф. трансформувалися. Важливою рисою, яка виявляє цілісність і гармонійність світогляду і філософування, є космоцентризм (перехід до Космосу як до цілісного, гармонійного, чудового твору мистецтва). Космос виступав як безумовна цілісність,упорядкованість,гармонійність. В цьому понятті людина усвідомлювала свою єдність з природою і світом. Виступав і як реальність, і як цінність. Довіра до світу.

Космос пронизує логос як всезагальний закон і порядок. Довіра – підвалини для того,щоб пізнавати Космос.

Цілісність макро- (світ) і мікрокосму (людина), яка підпорядковується закону логоса (пронизані логосом). Пізнання одночасно законів власного існування.

2. Розвиток натурфілософських ідей в досократичний період грецької філософії

Перша проблема, пов’язана з дослідженням Космосу: проблема першооснови, яка формувалась в рамках Мілетської школи (Фалес, Анаксімен, Анаксімандр, Геракліт Ефеський). Основні проблеми: пошук першооснови у речовинних складових світу – вода, повітря, вогонь у Геракліта.

Натурфілософіський період: пізнання світу здійснюється через споглядання. Момент мінливості світу, змінність, суперечливість. Явище = сутність, світ виражається через Я. Довіра до чуттєвості. Теоретичної основи немає.

«Чим живе відрізняється від неживого?»

Ідея гілозоїзму – єдність речовини і життя, наділення різним рівнем життя всього існуючого. Геракліт – один з перших представників діалектичного способу мислення. Зародження ідеї раціональності.Аксіома: світ розумний, логічно впорядкований. Статика – омана. Усе суще закономірно рухається.

Школа Піфагора – розглядає світ і гармонію світу через число. Співвідношення чисел – пояснення існування Космосу,музики... Орієнтована не на чуттєве, а на раціональне при конструюванні уявлення про світ.

Елеатська школа (м. Елей). Парменід – основна європейська максима по відношенню до буття : «Буття є, а небуття немає». Мислити можна лише за допомогою понять і тоді, коли вони є несуперечні. Зенон: 5 апорій. «Стріла».

Перехід від споглядання до понятійного осмислення;ідея несуперечності в процесі пізнання. Парменіда вважали одним з перших метафізиків з позиції Гегеля. Буття нерухоме. Рух – омана.

Закон самототожності і несуперечності. Час зводиться до простору. «Ахілл і черепаха».

Демокріт – вчення розвивалось як прагнення подолати обмеженість всіх попередніх позицій.

Атомістичне вчення.

Атом – «неподільний». Поєднує характеристики сутності, матеріальності і неподільності. Атом і порожнеча: рух атомів у ній створює світ. Атом – неподільна, непроникна, вічна, незмінна і тотожна собі першооснова, є матеріальним,але не сприймається безпосередньо почуттями.

Властивості атому:

- форма

- порядок

- величина

- розміщення світу.

Якісні зміни обумовлені кількісними характеристиками атому. Намагалися подолати гілозоїзм. Атоми свідомості відрізняються від матеріальних атомім.Атом як філософська категорія,а не як наукове відкриття. Демокріта вважали першим матеріалістом: з атомів утворюється свідомість, оскільки атом невидимий, виникає проблема співвідношення між первинними і вторинними якостями (смак, запах, колір).

На основі процеси пізнання – співвідношення причини і наслідку. Засновник детермінізму – існування причинно-наслідкових зв’язків. Якщо ми не знаємо причини це не означає, що її немає. Співвідношення сутності і явища пояснює розвиток Космосу, що обумовлено детермінізмом. Потім фаталіз (одна причина – один наслідок). Якщо ми не знаємо – ми просто не хочем знати. Ідея атомізму – продовження у Епікура,Лукреція Кара. У новій якості – в ХVІІ ст. Демокріт завершує ранню класику (дослідження закономірностей світу). В докласичний період виникає інший підхід до співвідношення людини і світу. Акцент – на людину.

Софісти: людина – міра всім речем (Протагор). Також важливе місце – способу буття людини у світі: риторика,етичні проблеми). Перші платні вчителі мудрості. Прагматичний характер. Намагання навчити людей виступати і користуватися мовою,щоб себе захищати. Учень софістів – Сократ.Один з найбільш гострих їх критиків, бо істина носила характер пристосування.Сократ – «Пізнай самого себе» через себе пізнай світ.Для попередньої філософії навпаки : Платон – душа. 2 цінності :

• цінність істини (спиратись на надійні знання);

• цінність моралі (людина повинна прагнути до блага і розвивати людські чесноти – турбота про душу).

Справжні пізнання потрібно шукати в собі,примусивши душу згадати те,що вона отримала в попередньому житті.Практичне знання,яке орієнтується на благо.В процесі своїх здібностей,придатності своєї душі.Це характерний спосіб філософії Сократа :не писав,відкрите філософування,дискусію закінчував новим питанням.Один із засновників діалектичного способу мислення – маєвтика(еленктичний метод).

Запитання

Гадане знання – помилкове самоусвідомлення

перевірка і спростування;

пізнання незнання

нова постановка питання }скрутне становище

пошук знання

пізнання.

Момент апорій – як усвідомлення складності знаходження «архе». Формування логіки як системи знань про правильне мислення.

Сократ: суперечність – основна характеристика філософського стилю мислення. Геракліт – родоначальник діалектики дійсності, Сократ – діалектики мислення. Філософія Сократа розділяє перший і другий періоди античної філософії. Перший афінський філософ.

Платон створив ідеалістичну філософську систему,яка спиралась на теорію ідей як основу світу.Не критикував матеріалістичних ідей.

Осягання розумом, а не почуттям. Тлумачення філософії як прагнення до істини,мудрості,які властиві лише світу ідей.

Суть світу – нематеріальні,позачуттєві ідеї,ейдоси.Вони виступають як праобраз реальності,існують об єктивні і незалежні від нашого пізнання і мислення, тому світ ідей виступає як первинний і вищий по відношенню до світу речей. Світ видимого – те,що сприймається опосередковано і безпосередньо; світ, доступний лише для духу – сфера науки і царство ідей.

Поняття єдине – як символ ідеї,як характеристика єдності світу ідей.Поняття Благо – як початок і кінець системи Платона.Поняття Ідеї + 2 попередні – трансцендентні,знаходяться поза досвідом,а розкриваються через свідомість,розум і не для всіх.Плинний світ – несправжнє буття.Світ ідей – справжнє буття.

Є ідея як вища закономірність світу,і ідеї як висловлювання світу.Кожна річ – певний комплекс ідей. Матерія (носить назву хора) – основа багатоманітності достеменних речей. Виступає як пасивна, мертва, непізнана, майже небуття. Багатоманітність світу існує за рахунок ідей. Матерія можлива лише тому, що ідея уже є. Ідея матерії – основа, щоб ідеї могли втілюватися. Відкидає чуттєве пізнання. Знання вже є в душі людини. Пізнання виступає як філософія душі, згадування душі про перебування в світі ідей. Людина розглядається як єдність душі і тіла. Істина людини: душа,що володіє тілом. Душа: розумна,чуттєва.Розумна душа прагне до блага,а чуттєва м.б. благородна і низька. Розумною душею володіють правителі та філософи,благородною – воїни, низька – душа рабів. В прагненні до блага здатність, яка притягує до нього – ерос. Еротичне посвячення – прагнення людини присвятити себе спогляданню ідей. Прагнення до пізнання краси. Діалектика і діалог – методи пізнання

Теорія геніальності. На вершині стоїть філософія (Ближче до світу ідей,може отримувати з нього безпосередньо нове знання). Філософ і правитель – стан вихователя, воїн – захисника, ремісники – стан кормильця.Вчення Платона носить етичний характер,вищою етичною цінністю є культ мудрості, серед інших чеснот – мужність,самообладання і справедливість(як досягнення гармонії в сфері моралі).Недолік нижчої людини – жага,бажання.Образ візника (розум) і колісниці (порядок,жага).Істина,добро,краса – християнські цінності.Мистецтво – музика,не ілюструєА виражає ідею про гармонію сфери.Ідея пасивності матерії

Неоплатонізм – остання школа античності.Вплив на Середньовічну філософії,на Гегеля,на Лейбніца.

Арістотель – систематизатор античної філософії.Завдання (виконав): створити філософію як систему знань,науку.Розробив систему категорій.Філософія включає онтологію,гносеологію,етику,естетику,теорію держави...Всі основні елементи філософії.Метафізика – синонім.Фізика – природа.Органон – засіб,спосіб,інструмент.Асоц з раціональною системою Арістотеля.Критика логіки Платона: про первинність світу ідей щодо світу речей.Наголошувалось на первинності існування одиничного(справжнє існування).

2 групи категорій :

1) розглядає світ як сукупність матерії і форми.Заявляє,що матерія вічна,нестворювана,незнищувана,об єктивна.Матерія є пасивною і поза формою вона є чистою можливістю

2) група категорій можливість і дійсність.Форма – активний творчий фактор,стимул і мета,ідеальний образ і першодвигун,що в поєднанні з матерією і творить всю багатоманітність світу.Наприклад,мармур,якому не надана форма,є чистою можливістю.Форма набуває деже важливого значення.Має бути «форма всіх форм»,ідея носить назву телеології – наперед визначеності можливих перетворень иатеріального світу.»Форма всіх форм» може виступати як Бог,як деміург,як основа всіх речей.Те,що рухає все,але залишається нерухомим.

4 причини :

1) матеріальна – «з чого складається»?

2) формальна – «план будинку»

3) дійова – «яким чином здійснити»

4) цільва – «заради чого»?

Звязок 4 причин.

Пізнання – це процес розкриття сутності речей.З одного боку,сутність відрязняється від станів відношень речей,з другого – вона не дається безпосередньо в процесі чуттєвого пізнання.Розробка проблем логіки.Арістотель розвиває логіку як вчення про способи і методи пізнання.2 основних способи пізнання :

– індукція;

– дедукція;

Логіка виступає як спосіб,що дозволяє рухатися від загального до індивідуального. 3 закони пізнання :

1) тотожність;

2) несуперечності;

3) виключення третього.

Розрізняють механізм оперування філософськими категоріями.Проблематика людського буття.

Епікурейство (ІV – III ст. до н.е.) – Греція,Рим. Тит Лукрецій Кар. Епікур був атомістом, розглядав ідею невмирущої матерії (через) невмирущість атому. З цим же пов язано безсмерття людини.

Акцент – відхід від фатуму,долі.Можливе відхилення від руху атомів від наперед заданої траекторії,в цьому мінімально можлива свобода людини..Проблема смерті і безсмерття.Друге – розгляд через невмирущість атома та поведінки людини,прагнення позбутися життєвих шляхів.Лінія поведінки людини має бути пов язана з намаганнями позбутися страхів,прагненням до насолоди життям,виробляти вміння зберігати душевну рівновагу (атараксія).

Скептицизм (Піррон) пов язаний з пізнавальною діяльністю людини.Піррон вносить сумнів стосовно самої філософії.Запитував :

1) «Якими є всі речі? – Не більше такими як бідь-які інші».

2) «Що можна сказати про такі речі? – Краще не казати нічого,утриматись від завершених суджень».

3) «Що робити людині,яка перебуває у стосунках з такими речами? – Зберігати самообладання»,

Філософія як система,що розвивається на повинна опиратися на категоричні судження,оскільки немає однозначних методів перевірки істинності.

Стоїцизм (ІV – ІІІ ст. до н.е.) Зенон стоїк. Поширилося в Римі (Сенека, Марк Аврелій).Стоїки вірили в долю,весь світ пронизаний божемтвенною пневмою (диханням) і тому світі існує закон і доля.Людина не повинна впадати у відчай від існування долі,яка є невблаганна,якій підкорюються усі.Сама людина має визначитись у ставленні до фатуму,що визначить її автономії і мужності.

Філософія поділена на 3 розділи :

• фізика;

• логіка;

• етика.

Неоплатонізм (Плотін,Прокл) узагальнив і об єднав основні ідеї. Платона.Запропонував ієрархію :

Єдине ( БЛАГО)

Розум (ДУХ)

Світова душа

Індивідуальні душі (МАТЕРІЯ)

Душа здатна до зворотнього руху до єдиного.

Завдання людини – наблизитись до єдиного (Бога).

Антична філософія – початок розвитку європейської філософії,в якій були намічені і основна проблематика і основні напрямки розвитку.

Класичність античної філософії обумовлена дослідженням проблеми першооснови.В елліністичний період закладені дослідження людини не лише як мікрокосму,а як духовної,що дало підгрунтя для філософії середніх віків.