- •Тема 1.Філософія як специфічний тип духовності
- •1. Філософія як проблема для самої себе.
- •2. Світогляд і філософія
- •Тема 2. Філософська думка Стародавнього Сходу
- •1. Зародження філософської думки. Особливості східного та західного філософування
- •3. Основні риси та філософські школи Давньоіндійської філософії
- •3 Корзини коштовностей :
- •Тема 3. Антична філософія
- •1. Загальні особливості та етапи розвитку
- •2. Розвиток натурфілософських ідей в досократичний період грецької філософії
- •Тема 4. Філософська думка Зх.Європейського Середньовіччя
- •Тема 5. Філософія Доби Відродження
- •Тема 6. Європейська філософія Нового часу
- •Тема 7. Німецька класична філософія
- •Тема 8. Посткласична філософія хіх – почХх ст.
- •1. Перегляд принципів класичної філософії і становлення нової світоглядної парадигми
- •2. Позитивізм хіх ст.
- •3. Філософія марксизму та її історична доля
- •4. Школи та особливості філософії неокантіанства
- •5. Феноменологія Гуссерля.
- •6. Ірраціоналістична тенденція філософії життя
- •Тема 9. Філософія хх ст.
- •1. Основні проблеми та тенденції ф. Хх ст. Сцієнтизм та антисцієнтизм
- •3) Антисцієнтизм
- •Теорія комплексів
- •5. Основні напрями релігійної ф. XX ст.
- •2 Тенденції:
- •1. Сутність людини як філософська проблема
- •2. Проблема походження людини
- •3. Можливісний вимір людського буття. Проблема свободи
- •4. Життя та смерть як фундаментальні модуси людського буття. Сенс життя
- •5. Проблема цінності та гармонійності людського буття
- •1. Філософське розуміння суспільства. Суспільство як система
- •3 Аспекти функціонування сусп-ва:
- •3. Проблема членування історичного процесу. Типологія суспільства
- •4. Теорія прогресу та проблема сенсу історії
- •1. Пізнання як філософська проблема
- •3 Підходи:
- •2. Пізнавальний процес і теорія істини. Основні концепції істини
- •1. Наука і техніка як об’єкт філософського дослідження
- •2. Класична і некласична наука: зміна типів раціональності
2. Класична і некласична наука: зміна типів раціональності
В процесі розвитку філософії науки і філософії техніки відбувається зміна типів раціональності, які лежать в основі розвитку НіТ.
3 типи раціональності в сучасній філософії:
1. Класичний – увага зосереджена на об’єкті, який не залежить від суб’єкта. Не досліджується те, що стосується суб’єкта і засобів його діяльності (картезіанський ідеал науки).
Риси: позачасовість, елімінація часу з життєвих процесів, врівноваженість системи.
Класичний ідеал науки охоплює всі сфери.
2. Технічна раціональність – Ясперс, Маркузе, Вебер.
Форми: формалізація, функціональність, інструментальність, операціоналізм, технологічність, нейтральність до цінностей.
Потреба формування технократичного мислення і технократизму.
Технологічна раціональність (Еллюль).
Основні риси технократичного мислення:
- перевага засобів над ціллю;
- перевага цілі над сенсом і загальнолюдськими інтересами;
- перевага технічного над духовним;
- перевага техніки над людиною і її цінностями.
„Жити, жити добре, жити краще”.
Технократизм (влада техніки) – світоглядна позиція, що виходить з ідеї необхідності повсюдного домінування технічних фахівців, а також пріоритетності притаманних їм цінностей та якостей.
Теорія технократії – позитивне ставлення до розвитку.
3. Некласична раціональність – враховує відношення об’єкта до засобів і операцій діяльності.
70-ті рр. – постнекласична – врахування співвідношення знань про об’єкт не тільки з засобами, а й з ціннісно-цільовими структурами діяльності. Виникнення і розвиток синергетики.
Взаємозв’язок науки і мистецтва. Моральний вимір наукової діяльності.
Розгляд типів раціональності дозволяє нам констатувати. що наукова раціональність носить історичний характер і протягом історії була постійно зануреною в культуру.
Основні характеристики некласичної науки:
- світ розглядається як складно і системно зорганізований, тому буття в сучасній науковій картині світу виступає як єдність об’єкта і суб’єкта, як динамічне, системно ієрархічне, багаторівневе;
- людина розглядається як іманентна природі і світу в цілому, як така, що знаходиться з ним в діалозі (модуси „бути” і „мати”);
- поєднання різних методологій;
- формування етично і соціально відповідальної науки;
- діалог спеціалізованих і неспеціалізованих видів науки.