3. Проблема членування історичного процесу. Типологія суспільства

Однією із складних проблем є проблема членування історичного процесу – виділення певних етапів історії, що мають свої особливості і послідовно змінюють один одного.

Початок – в епоху Відродження.

Маркс: розвиток виробництва. Виділив 3 етапи: азіатський, античний, сучасний буржуазний спосіб виробництва.

Ленін: 5 етапів від первісного сусп-ва до рабовласницького, феодалізм, капіталізм, комунізм (перша стадія – соціалізм).

Сусп-екон.формація – це конкретно-історичний тип сусп-ва, взятий в його цілісності, що розвивається у відповідності з притаманними йому певними законами.

Домінування такого підходу до розгляду сусп-ва отримало назву формаційний редукціонізм.

Західна Ф. – замість формацій – 3 цивілізації. Основний критерій – розвиток техніки:

- традиційне (аграрне) сусп-во;

- індустріальне (техногенне);

- постіндустріальне.

Виникнення теорії культурних типів пов’язане з прагненням врахувати унікальність історичних явищ в їх розвитку і виявити інші фактори, які впливають на цей розвиток (Данилевський, Шпенглер, Вебер, Ростоу, Сорокін, Тойнбі). Цивілізація протиставляється формації.

1) критика марксизму – Вебер (схильність до духовного фактору), Ростоу (критика цілі – комунізму).

2) Шпенглер – технічний, економічний розвиток (цивілізація) веде до смерті культури.

Представники цивілізаційного підходу до типології історії сусп-ва замінюють поняття формації поняттями: цивілізація, культура, культурно-історичний тип, ідеальний тип.

Тому розвиток історії пов’язаний з співіснуванням множини цивілізацій або локальних культур, кожна з яких має свою унікальність, і взаємодіючи з іншими, не тільки не втрачає її, а й зміцнює, входячи в загальноісторичний контекст. На місце економічних факторів вони ставлять духовну складову, т.т. систему цінностей.

На сучасному етапі відбувається певне поєднання формаційного і цивілізаційного підходів як врахування багатоваріантності розвитку, що носить системно-циклічний і нелінійний характер. Такий підхід сприяє становленню і осмисленню багатовимірного світу.

Бердяєв: цивілізація – діяльність застигла, відчужена, культура – це постійний пошук.

4. Теорія прогресу та проблема сенсу історії

Підходи до історії:

1. Циклічний підхід.

2. Лінійний (теорія есхатології).

Д.Віко – поєднання першого і другого підходів.

3 епохи: божественна, героїчна, людська.

Теорія прогресу займає суттєве значення: історія розвитку.

Кондорсе „Ескіз історичної картини прогресу людського розуму” (1975) – опирається на силу розуму.

10 етапів в розвитку культури, кожен із яких більш прогресивний. 10-й – капіталізм.

Ідеї прогресу:

1. Концептуалізація Гегеля.

2. Марксизм, з Просвітництвом його єднає ідея неминучості комунізму (в них – капіталізм). Маркс робить соціологію наукою.

3. Типи цивілізацій.

Сусп.прогрес – це такий поступальний розвиток сусп-ва в цілому, який сприяє збільшенню міри свободи людини, розширенню можливостей для вільного розвитку її індивідуальності, утвердженню стосунків між соц.спільнотами, гуманізму, соц.справедливості і демократії.

Теорія регресу – Гесіод „Праці і дні”, де історія розглядає рух від залізного віку до первісного (золотого). Загострення в епоху Просвітництва – Руссо. Негативний наслідок прогресу – втрата моральності.

Прогрес цивілізації веде до смерті культури. Технофобія.

Історія – це суперечність, в якій прогрес і регрес тісно пов’язані, коли періоди щастя змінюються трагізмом соц.конфліктів, але це призводить до прогресу свободи (Гегель).

Заперечення прогресу:

1. Виходить із твердження, що кожен народ має свою неповторну культуру і вони не можуть бути порівняні в рамках якихось одних критеріїв (Дільтей, Леві-Строс, Данилевський).

2. Визначення прогресу не в цілому, а в окремих сферах (наука, техніка, вир-во).

3. Неможливість визначити прогрес в сфері духу і небезпечність підпорядкування людини прагненню до прогресу (Франк, Бердяєв, Франкл).

Тема: Проблема пізнання. Сутність та зміст пізнавальної діяльності