1. Сутність людини як філософська проблема

В історії Ф. формується декілька тенденцій розгляду людини:

1. Як мікрокосму і тенденція до включення людини в макросвіт.

2. Антропоцентризм – мікросвіт, який включає макросвіт.

3. Духовне тлумачення людини – розгляд як духовної істоти.

4. Есенційний та екзистенційний підходи (субстанціальний).

5. Сутнісний – пошук першосутності людини. Просвітництво: приподно людина має добру першосутність, але світ її псує.

Розум (Homo Sapiens) – душа пов’язана з розумом.

Марксизм: Homo Faber (виробляє знаряддя праці).

Філософія життя: воля. Розум – похідна від волі (Шопенгауер). Ніцше –розум набуває негативного виміру.

Хейзінга: Homo Ludens. Людина, що грає. Гра поєднує всі інші характеристики людини, забезпечує людське буття у соціумі.

Фінк – 5 характеристик: смерть, влада, праця, гра, кохання.

Людина не як статична істота. Життєвий світ.

Екзистенційний – передування існування сутності. Людина розглядається як істота, яка усвідомлює потребу в самопізнанні.

Людина виступає як цілісна єдність природного, соціального і духовного.

Природне не зводиться до біологічного, а розглядається через всю нескінченність сполученості людини з універсумом. Людина розглядається як космічний феномен.

Соціальне виражає необхідність співбуття людини з іншими людьми, що опосередковане знаннями, цінностями і включає всю нескінченність історичної пам’яті.

Особливість людського буття проявляється в тому, що людське буття виступає як:

1. буття зі смислом у смислі.

2. самобуття (життєвий світ і самосвідомість).

3. буття, що постійно трансцендує, що є відкритим до світу і всіх форм своєї самореалізації.

2. Проблема походження людини

Основні концепції походження людини:

• інопланетна версія – занесення людини та життя з інших світів або планет;

• версія антропного принципу в будові Всесвіту – виникнення людини внаслідок реалізації якоїсь фундаментальної космічної програми;

• концепція тупикової гілки еволюції – виникнення людини внаслідок якоїсь фатальної помилки в ході природно-космічних процесів;

• концепції антропосоціогенезу – виникнення людини як біосоціальної істоти, повязаний з її трудовою діяльністю та людською колективністю;

• концепція креаціонізму – створення людини Богом (богами) чи якимись іншими вищими силами;

• синтетична теорія еволюції – Едгар Морен. Поєднання природничо-наукового, гуманітарного і філософського знання через теорію самоорганізації. Людина – це тварина, що зуміла за допомогою міфу, магії і усвідомлення факту смерті вирости з речі в особистість.

Основним способом передачі інформації стає культурна традиція. Людина є одночасно мудрець і безумець, оскільки в її олюдненні поєднується раціональне, нераціональне і навіть ірраціональне. Тому процес виникнення людини – це багатовимірний процес самоорганізації і самопородження.

Важливе значення для становлення людини має комунікативна система, яка включає як вербальну мову, так „мову культури” – мову символів, символізацію.

Трикутник: вид – індивід –суспільство.

2 основні етапи процесу олюднення:

1. Ювенілізація – продовження дитинства, що робить можливим одночасно інтелектуальний і афективний розвиток індивіда.

2. Церебралізація – регресія стереотипних (інстинктивних) видів поведінки і розвиток асоціативних здібностей мозку, пластичності і свободи.

Людина розвивається по логіці складно організованої системи, здатна використовувати сили дезорганізації для підтвердження і розвитку своєї організації, а випадкові варіації і елементи безпорядку – для збільшення різноманітності і складності.

Культура – система високої складності, що породжує механізми відтворення цієї складності.