
- •Тема 1.Філософія як специфічний тип духовності
- •1. Філософія як проблема для самої себе.
- •2. Світогляд і філософія
- •Тема 2. Філософська думка Стародавнього Сходу
- •1. Зародження філософської думки. Особливості східного та західного філософування
- •3. Основні риси та філософські школи Давньоіндійської філософії
- •3 Корзини коштовностей :
- •Тема 3. Антична філософія
- •1. Загальні особливості та етапи розвитку
- •2. Розвиток натурфілософських ідей в досократичний період грецької філософії
- •Тема 4. Філософська думка Зх.Європейського Середньовіччя
- •Тема 5. Філософія Доби Відродження
- •Тема 6. Європейська філософія Нового часу
- •Тема 7. Німецька класична філософія
- •Тема 8. Посткласична філософія хіх – почХх ст.
- •1. Перегляд принципів класичної філософії і становлення нової світоглядної парадигми
- •2. Позитивізм хіх ст.
- •3. Філософія марксизму та її історична доля
- •4. Школи та особливості філософії неокантіанства
- •5. Феноменологія Гуссерля.
- •6. Ірраціоналістична тенденція філософії життя
- •Тема 9. Філософія хх ст.
- •1. Основні проблеми та тенденції ф. Хх ст. Сцієнтизм та антисцієнтизм
- •3) Антисцієнтизм
- •Теорія комплексів
- •5. Основні напрями релігійної ф. XX ст.
- •2 Тенденції:
- •1. Сутність людини як філософська проблема
- •2. Проблема походження людини
- •3. Можливісний вимір людського буття. Проблема свободи
- •4. Життя та смерть як фундаментальні модуси людського буття. Сенс життя
- •5. Проблема цінності та гармонійності людського буття
- •1. Філософське розуміння суспільства. Суспільство як система
- •3 Аспекти функціонування сусп-ва:
- •3. Проблема членування історичного процесу. Типологія суспільства
- •4. Теорія прогресу та проблема сенсу історії
- •1. Пізнання як філософська проблема
- •3 Підходи:
- •2. Пізнавальний процес і теорія істини. Основні концепції істини
- •1. Наука і техніка як об’єкт філософського дослідження
- •2. Класична і некласична наука: зміна типів раціональності
1. Сутність людини як філософська проблема
В історії Ф. формується декілька тенденцій розгляду людини:
Як мікрокосму і тенденція до включення людини в макросвіт.
Антропоцентризм – мікросвіт, який включає макросвіт.
Духовне тлумачення людини – розгляд як духовної істоти.
Есенційний та екзистенційний підходи (субстанціальний).
Сутнісний – пошук першосутності людини. Просвітництво: приподно людина має добру першосутність, але світ її псує.
Розум (Homo Sapiens) – душа пов’язана з розумом.
Марксизм: Homo Faber (виробляє знаряддя праці).
Філософія життя: воля. Розум – похідна від волі (Шопенгауер). Ніцше –розум набуває негативного виміру.
Хейзінга: Homo Ludens. Людина, що грає. Гра поєднує всі інші характеристики людини, забезпечує людське буття у соціумі.
Фінк – 5 характеристик: смерть, влада, праця, гра, кохання.
Людина не як статична істота. Життєвий світ.
Екзистенційний – передування існування сутності. Людина розглядається як істота, яка усвідомлює потребу в самопізнанні.
Людина виступає як цілісна єдність природного, соціального і духовного.
Природне не зводиться до біологічного, а розглядається через всю нескінченність сполученості людини з універсумом. Людина розглядається як космічний феномен.
Соціальне виражає необхідність співбуття людини з іншими людьми, що опосередковане знаннями, цінностями і включає всю нескінченність історичної пам’яті.
Особливість людського буття проявляється в тому, що людське буття виступає як:
1. буття зі смислом у смислі.
2. самобуття (життєвий світ і самосвідомість).
3. буття, що постійно трансцендує, що є відкритим до світу і всіх форм своєї самореалізації.
2. Проблема походження людини
Основні концепції походження людини:
інопланетна версія – занесення людини та життя з інших світів або планет;
версія антропного принципу в будові Всесвіту – виникнення людини внаслідок реалізації якоїсь фундаментальної космічної програми;
концепція тупикової гілки еволюції – виникнення людини внаслідок якоїсь фатальної помилки в ході природно-космічних процесів;
концепції антропосоціогенезу – виникнення людини як біосоціальної істоти, повязаний з її трудовою діяльністю та людською колективністю;
концепція креаціонізму – створення людини Богом (богами) чи якимись іншими вищими силами;
синтетична теорія еволюції – Едгар Морен. Поєднання природничо-наукового, гуманітарного і філософського знання через теорію самоорганізації. Людина – це тварина, що зуміла за допомогою міфу, магії і усвідомлення факту смерті вирости з речі в особистість.
Основним способом передачі інформації стає культурна традиція. Людина є одночасно мудрець і безумець, оскільки в її олюдненні поєднується раціональне, нераціональне і навіть ірраціональне. Тому процес виникнення людини – це багатовимірний процес самоорганізації і самопородження.
Важливе значення для становлення людини має комунікативна система, яка включає як вербальну мову, так „мову культури” – мову символів, символізацію.
Трикутник: вид – індивід –суспільство.
2 основні етапи процесу олюднення:
1. Ювенілізація – продовження дитинства, що робить можливим одночасно інтелектуальний і афективний розвиток індивіда.
2. Церебралізація – регресія стереотипних (інстинктивних) видів поведінки і розвиток асоціативних здібностей мозку, пластичності і свободи.
Людина розвивається по логіці складно організованої системи, здатна використовувати сили дезорганізації для підтвердження і розвитку своєї організації, а випадкові варіації і елементи безпорядку – для збільшення різноманітності і складності.
Культура – система високої складності, що породжує механізми відтворення цієї складності.