Тема 2. Концепції гуманістичної педагогіки як ресурси соціально-педагогічної діяльності

1. Концепція “пошуку істини” Сократа.

Сократ – др.-грец. філософ (469-399 рр. до н.е.). Сутність його вчення відтворена учнями Ксенофонтом і Платоном. Мета його філософії – пізнання самого себе. Його обвинувачували в тому, що він не хотів поклонятися “державним богам”, а боготворив людину.

Вважав, що людина повинна освідчуватися не завдяки навчання, а завдяки пошуку істини, її смислу, причому шляхом знаходження протиріч у своїх діях, думках, поняттях. Засобами такого пошуку були маєвтика та іронія.

Маєвтика – з грецької означає “повивальне мистецтво”, тобто уміння допомагати при народженні. У Сократа - це уміння знаходити потаємне правильне знання за допомогою іскряних проблемних питань.

Іронія – тонка, потаємна насмішка. У Сократа – мудрий представляється глупим серед нерозумних, які здаються собі розумними і все знаючими для того, щоб вони могли із своїх умовиводів дізнатись про своє “невігластво”.

Його методи отримали назву евристичних і пізніше були покладені в основу ідеї пізнавальної активності та розвиваючого навчання.

2. Концепція самоактуалізації а. Маслоу.

Послідовником розглянутих ідей став представник неогуманістичної психологічної школи А. Маслоу (1908-1970 рр. США). Головним призначенням людини є відкриття своєї ідентичності, свого справжнього “Я”, а розвиток полягає в актуалізації її людської природи, тобто в реалізації закладених природою можливостей. Актуалізація людини повинна бути забезпечена ростом зсередини, а не формуванням зовні. Щодо впливу зовнішніх факторів, то від них залежить лише, до якої відмітки на шкалі своїх потреб, включаючи самоактуалізацію, зможе піднятись індивід. Отже головне завдання людини полягає в тому, щоб знайти те, що в ній уже закладено.

Актуалізація (філ.) – це здійснення, перехід від стану можливості в стан дійсності. В психології та педагогіці – витяг засвоєного матеріалу та природних моральних цінностей із довготривалої або короткочасної пам’яті з метою наступного використання.

Самоактуалізація по Маслоу – це потяг до самоздійснення, до актуалізації того, що міститься в якості потенцій, тобто стати таким, яким може бути.

Ієрархія потреб: І рівень – фізіологічні, ІІ- у стабільності, захищеності, ІІІ – у суспільній активності, ІY- у самоповазі, незалежності, компетентності тощо, Y – у самоактуалізації, самореалізації, творчості.

3. Узагальнена концепція генетичної моральності.

Представниками зазначений ідей стали англійський філософ Гербарт Спенсер (1820-1903), російські філософи М.О. Бердяєв (1874-1948), Д.Л. Андреєв (1906-1959), В.В. Налімов, які вважають, що освіта повинна керуватися інтуїтивним пізнанням поряд з логічним та емпіричним. Основна інформаційна фігура - в нас самих, наш генетичний апарат, який займається не тільки передаванням наслідуваних рис, а й обміном інформації між молекулами нашого організму. Особистість розглядається як взаємодія двох програм – генетичної і соціальної. Перша – система прийому розумної інформації вищих сил, це колективна свідомість або колективна надсвідомість. Друга – результат нашого індивідуального досвіду, виховання. Середовища тощо.

Виразниками сучасних ідей розвитку особистості стали такі російські вчені як Ануашвілі А.Н. ( “Концепція абсолютних моральних цінностей людини”), Шванєва И.Н. ( “Типологічна класифікація структури особистості на основі функцій інтегрованого потенціалу”), Маслова Н.В. ( “Концепція ноосферної освіти”). Вони, в межах досліджень, незалежних один від одного, розглядають людину як живу, відкриту самоорганізуючу систему. Наприклад, сутність концепції ноосферної освіти полягає в розвитку цілісного мислення людини, тобто гармонійного поєднання роботи обох півкуль мозку, оскільки доведено, що у більшості людей краще розвинута ліва півкуля. Крім того, запропонована 4-рівнева структура сприйняття особистістю інформації, яке забезпечує пізнання навколишнього світу таким чином: 1)безсвідомий рівень (безумовні рефлекси, продовження роду) за К. Юнгом , тобто збереження і охорона спадкової інформації; 2) підсвідомий рівень за З.Фрейдом; 3) свідомий рівень; 4) понадсвідомий рівень – сприйняття інформації більш широкого діапазону ( задіяна інтуїція). Автором доводиться, що сукупне функціонування всіх чотирьох рівнів сприйняття інформації задовольняє повному розкриттю найвищого потенціалу людини.