&Земля на плані та карті

Способи зображення Землі

Земну поверхню на площині можна зобразити у вигляді рисунка, фотознімка, космічного знімка, плану та географічної карти. Найбільш точно зовнішній вигляд нашої планети передає глобус.

План місцевості та умовні знаки

План місцевості — це креслення, на якому за допомогою умовних знаків зображена невелика ділянка земної поверхні в зменшеному вигляді.

Геодезія — наука про визначення положення об’єктів на земній поверхні, розміри, форми Землі та інших планет.

При складанні планів використовують загальноприйняті умовні знаки: контурні, значкові, лінійні та пояснювальні.

 

Масштаб

Для вимірювання відстаней за планом, картою або глобусом треба вміти користуватися масштабом. Масштаб — це відношення довжини відрізка на плані, карті або глобусі до його дійсної довжини на земній поверхні. Масштаб на планах та картах зазвичай показують у трьох видах: числовому, іменованому та лінійному. Числовий масштаб — це дріб, чисельник якого дорівнює одиниці, а знаменник є числом, що показує, у скільки разів відстань на плані або карті менша за дійсну відстань на місцевості (наприклад, 1 : 10 000). Іменований масштаб виражає словами та цифрами, яка відстань на місцевості відповідає одному сантиметру на плані або карті (наприклад, в 1 см 100 м). Для переведення числового масштабу в іменований необхідно знаменник перевести із сантиметрів у метри (тобто відняти два нулі). Якщо знаменник є цифрою з п’ятьма й більше нулями, то її можна перевести в кілометри (віднявши ще три нулі). Лінійний масштаб має вигляд прямої лінії, поділеної на відрізки завдовжки 1 см.

Географічна карта

Географічна карта — це зменшене та узагальнене зображення земної поверхні на площині за допомогою умовних знаків.

На картах ураховується кулястість (кривизна) земної поверхні, однак перенести опуклу поверхню земної кулі на площину без спотворень неможливо. Для того щоб карта була суцільною і водночас досить точно відображала земну поверхню, використовують картографічні проекції.

Картографічна проекція — це математичний спосіб зображення на площині сферичної поверхні земної кулі. Для створення карт використовують певні допоміжні геометричні фігури.

 

 

Картографічні спотворення — це порушення геометричних властивостей об’єктів земної поверхні (довжини ліній, кутів, форм і площ) при їх зображенні на карті. Про характер і ступінь спотворень на карті можна скласти уявлення, порівнюючи картографічну сітку з градусною сіткою глобуса.

За характером спотворень картографічні проекції поділяють на рівновеликі, рівнокутні і довільні.

У рівновеликих проекціях дуже спотворюються кути і форми, але масштаби площ усюди однакові. Карти, що виконані у рівновеликих проекціях, використовуються для визначення площ земельних угідь, лісів, держав.

Рівнокутні проекції зберігають без спотворень кути і форми дрібних об’єктів, але дуже спотворюють площі. Ці карти використовують для прокладання маршрутів суден, літаків тощо.

У довільних проекціях є всі види спотворень, але вони незначні. Серед них виділяється група рівнопроміжних проекцій, які зберігають основний масштаб за одним з основних напрямків (уздовж меридіанів або паралелей).

Класифікація карт допомагає вибрати саме ту карту, яка потрібна для виконання певного завдання, тобто сприяє генералізації.

Генералізація — процес відбору головного, істотного, без зайвих деталей, та його цілеспрямоване узагальнення. За різними ознаками виділяють певні групи карт.

 

Групи карт

 

За охопленням території	За масштабом	За змістом	За призначенням
• Карти світу чи півкуль • Карти материків і океанів та їхніх частин • Карти держав та їхніх частин	• Дрібномасштабні (дрібніші за 1 : 1 000 000) • Середньо-масштабні (від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000) • Великомасштабні (більше за 1 : 200 000)	• • Загальногеографічні (зображені географічні об’єкти, які є предметом вивчення різних географічних наук, наприклад рельєфи, міста, кордони, межі та ін.) • Тематичні (зміст визначається певною темою)	• Навчальні • Туристичні • Військові • Інші

 

Геоінформаційні системи (ГІС) особливі електронні географічні карти — багатошарові зображення, часто тривимірні, з текстовим і звуковим супроводом.

Орієнтування на місцевості

Орієнтування на місцевості — це визначення свого положення відносно сторін горизонту та окремих предметів, розташованих на місцевості. Для орієнтування на місцевості потрібно вміти визначати сторони горизонту. Горизонт — це частина земної поверхні, яку ми бачимо навколо себе на рівній відкритій місцевості.

Основні сторони горизонту — північ, південь, захід та схід. Проміжні — північний схід, південний схід, південний захід та північний захід. Здавна головними природними об’єктами для орієнтування на місцевості для людей були Сонце, Місяць та зорі.

Можна визначати своє положення і за місцевими ознаками: північний бік каменів або стовбурів дерев вкривається мохом та лишайниками; річні кільця на пнях дерев є помітно ширшими з південного боку; мурашники розташовані з південного боку дерев, пнів та кущів; на деревах хвойних порід (сосна, ялина та ін.) смола більш рясно накопичується на південному боці.

Надійним та зручним приладом для орієнтування є компас.

За допомогою компаса та плану місцевості визначають азимут — кут між напрямками з певної точки на північ і на який-небудь предмет на місцевості. Азимут завжди відраховується від північного кінця магнітної стрілки компаса за годинниковою стрілкою. Вимірюється в градусах від 0° до 360°.

 

Зображення нерівностей земної поверхні на плані та карті

Нерівності земної поверхні називають рельєфом. Для зображення на плані або карті нерівностей земної поверхні необхідно знати висоту підвищень та глибину понижень земної поверхні. Розрізняють відносну та абсолютну висоти місцевості. Відносна висота — це відстань однієї точки земної поверхні над іншою по вертикалі. Відносну висоту точки на місцевості можна вимірювати за допомогою нівеліра — найпростішого приладу, що нагадує літеру Т Абсолютна висота — це висота місцевості над рівнем Світового океану, взятим за позначку 0 м. Для позначення абсолютних висот на планах та картах використовують горизонталі — умовні лінії, що з’єднують точки з однаковою абсолютною висотою. Напрямок зниження схилу показують короткими рисками — бергштрихами. Абсолютні висоти вершин горбів або гір показують на планах та картах цифрою з точкою. На фізичних географічних картах для унаочнення показників висот та глибин застосовують спосіб фарбування інтервалів між горизонталями. Для висот суходолу використовують відтінки зеленого, жовтого та коричневого кольорів, для глибин океану — відтінки синього. Відповідні кольори з позначками глибин та висот — шкалу висот та глибин — розміщують поруч із рамкою карти.

Градусна сітка Землі. Меридіани та паралелі

Градусна сітка — це система умовних ліній на географічних картах та глобусах. Градусна сітка утворена меридіанами та паралелями. До градусної сітки також належать полюси та екватор. Полюси — Північний та Південний — точки перетину умовної осі обертання Землі із земною поверхнею. Екватор — це умовна лінія, яка розташована на однаковій відстані від полюсів і розділяє земну кулю на дві півсфери — Північну та Південну.

Географічні координати

Географічні координати — широта та довгота, які визначають положення точки на земній поверхні. Географічна широта — величина дуги меридіана в градусах від екватора до певної точки; кут між площиною екватора та прямовисною лінією в певній точці. Широта вимірюється в градусах, мінутах і секундах на північ і південь від екватора. Числове значення широти змінюється від 0° до 90°. Розрізняють північну і південну широту. Усі точки, що лежать на одній паралелі, мають однакову географічну широту. Географічна довгота — величина дуги паралелі в градусах від початкового (Ґрінвіцького) меридіана до певної точки; кут, утворений площинами початкового географічного меридіана та меридіана певної точки. Довгота, як і широта, вимірюється в градусах, мінутах і секундах на схід і захід від нульового (Ґрінвіцького) меридіана. На схід від нього — довгота східна, на захід — західна. Числове значення довготи змінюється від 0° до 180°. Усі точки, що лежать на одному меридіані, мають однакову довготу.