6. Буржуазні реформи і перетворення епохи Мейдзі та їх значення для розвитку Японії.

Імператор і його прихильники розуміли, що сьоґун контролює половину країни як земельний власник і має армію, навчену французами.

Боротьба тривала до 1869, коли впала «дворянська республіка», створена сьогуном на острові Хоккайдо. Відновлення влади імператора звичайно датується 1868, коли було сформовано перший уряд, присягнули імператорові Муцухіто, до складу якого увійшли великі князі і торговці-підприємці Півдня і Південного Заходу країни.

У 1868-1873 рр. проведені перші реформи. Однією з основних завдань, що стояли перед країною, була ліквідація політичної роздробленості.

Вирішальний удар по сепаратизму завдано в серпні 1871, коли були повністю знищені князівства і замість них створені префектури.

У березні 1872 була проведена станова реформа. Скасовувалися старі стану. Законодавчо закріплювалося нове станове розподіл суспільства: вища дворянство (це колишні князі), просто дворянство (тепер це японська інтелігенція); хеймін - народ. Проголошувалася рівність трьох станів.

У 1870 р проведена грошова реформа, введена єдина грошова одиниця - ієна. У 1872 р приймається закон про загальну військову повинність, починається планова реорганізація збройних сил за західним зразком. Однак в регулярній японської армії зберігся самурайський кодекс честі - бусідо.

Реформи початкового періоду Мейдзі створили умови для розвитку ринкових відносин. Прикладом може служити проведення аграрної реформи, яка повинна була створити фінансову основу для регулярного збору державного податку. Крім того, з її допомогою реформатори сподівалися припинити селянські хвилювання.

Проводяться реформи в галузі культури. Прийнятий Григоріанський календар, введені європейські костюми і зачіски для чоловіків, в першу чергу чиновників.

Дослідники відзначають дві тенденції в перетвореннях 70-х років. Перша - буржуазний характер реформ; друга - їх незавершеність, особливо в галузі промисловості та політичної сістеми.Несмотря на незавершеність, реформи Мейдзі мали величезне значення. Японія стала на шлях капіталістичного розвитку і уникла перетворення в колонію.

7. Політичний розвиток Японії в останній третині XIX - на початку XX ст.: виникнення політичних партій, прийняття Конституції 1889 р., формування нової політичної системи.

За конституцією Японії 1889 p., створеною на зразок прусської, було встановлено верховну владу імператора. Його особа вважалася священною та недоторканною. Як глава держави, він мав право оголошувати війну і мир, укладати договори, затверджувати й видавати закони, скликати й розпускати парламент, призначати і звільняти цивільних та військових чиновників високого рангу. За цією ж конституцією парламент складався з двох палат — палати перів і палати представників (депутатів). У верхній палаті були представлені аристократія та члени імператорського двору, що призначалися. Нижня палата обиралася. Виборче право отримав 1% населення. Парламент затверджував бюджет, але його права в цьому питанні обмежувалися. Уряд був відповідальним не перед парламентом, а перед імператором. Конституція 1889 р. офіційно проголосила демократичні свободи і громадянські права, рівність усіх громадян країни.

У 80-х pp. виникли політичні партії (ліберальна та партія реформ). Вони ще не були масовими, не мали чіткої організаційної структури і радше скидалися на політичні клуби, що спиралися на різні групи землевласників і промисловців.

Створену 1901 р. першу соціалістичну організацію під орудою Сена Катаями уряд заборонив, незважаючи на її лояльне ставлення до влади.

Жорстоких переслідувань зазнала анархо-синдикалістська організація, що виступала за «прямі дії», в тому числі й за проведення загальних страйків. Лідера цієї організації Котоку та його однодумців було страчено.

До початку Першої світової війни в Японії не було легальних робітничих організацій (партій, профспілок), окрім профспілки, створеної самими підприємцями. Конституції 1889 р., формування нової політичної системи.