28. Розвиток капіталістичних відносин в Індії та нові методи колоніальної експлуатації в останній третині XIX ст..

У середині XIX ст. в Індії почався промисловий переворот. Передумови для нього були створені прогресуючим процесом розкладання феодалізму. Масова експропріація селянства створювала належні резерви робочої сили. Залучення пауперов в систему фабричного виробництва призводило до формування робочого класу. Процеси первісного накопичення капіталу розвивалися в Індії з давніх пір. Незважаючи на "омертвіння капіталів" в Індії все-таки виникали мануфактурні підприємства та капітал знаходив застосування в промисловості.

Перша бавовнопрядильна і ткацька фабрика була створена англійцями в Індії 1815 р. Стійкі підприємства стали виникати тільки після 1851 р., коли Бомбейська прядильно-ткацька компанія побудувала в Бомбеї велику бавовняну фабрику. На території Індії в 1879 р. було вже 56 фабрик, чисельність робітників на яких досягла 43 тис. осіб.

У 60-ті роки XIX ст. виникло багато підприємств для упаковки і пресування експортного бавовни. Важливе значення набула джутова промисловість. У 1882 р. на території Індії було вже 30 джутових фабрик, з яких 17 були розташовані в околицях Калькутти.

З початком промислового перевороту виникли і деякі підприємства важкої промисловості. Видобуток вугілля в 1869 р. досягла 467 тис. тонн. Робилися спроби організувати скляні, металургійні заводи.

До 1870 р. промисловий переворот в Індії не вийшов ще з початкової стадії і торкнувся тільки деякі галузі виробництва, переважно текстильну промисловість.

Основні закономірності генезису капіталізму в Індії були підготовлені розкладанням феодалізму, розвитком ремесла і торгівлі, процесами первісного накопичення капіталу. Однак існують такі специфічні риси капіталістичного розвитку Індії.

Дворец Тадж Махал, Индия 1. Надзвичайна стійкість феодального режиму.

2. Мануфактурну система не отримала в Індії широкого розвитку, хоча були великі капітали і достатні резерви робочої сили.

3. Промисловий переворот почався з великим запізненням.

4. Місто не зіграв такої ролі в генезисі капіталізму, як у Європі. Позначалася асиміляція ремесла сільською громадою, що послаблювало позиції індійського міста.

5. В Індії спостерігалася гіпертрофія торгово-лихварського капіталу. Навіть великі капітали отримували зазвичай феодальне застосування і йшли на фінансування князів або залишалися в сфері обігу.

6. Капіталістичні тенденції в економіці глушилися загальним пануванням феодалізму і його консерватизмом. Розвиток капіталістичних відносин гальмували кастова система, пережитки рабства і особливо важка форма поземельної залежності селян.

7. Меркантилізм та зовнішні джерела накопичення не зіграли своєї ролі в історії індійського капіталізму.

8. Генезис капіталізму в Індії ускладнювався колоніалізмом, який призвів до консервації феодальних відносин і затримав капіталістичний розвиток.

9. Економічні наслідки колоніалізму суперечливі. Був нанесений великий шкоди феодальному землеволодінню всякого роду конфіскаціями, а також зруйнована сільська громада. Встановлення приватної власності на землю посилило економічну диференціацію селянства. Перехід до грошових податків стимулював товаризацию селянського господарства. Ввезення англійських товарів викликав загальний ріст внутрішньої торгівлі. Збагачення компрадорів привело до утворення великих капіталів в руках індійської буржуазії. Компрадори і з'явилися основоположниками фабричної системи.

Таким чином, для Індії характерний колоніальний шлях генезису капіталізму. Промисловий переворот почався в Індії пізно і спирався на капітали компрадорського та іноземного походження, не виключаючи можливості перетворення її в аграрний придаток. Розвиток промисловості виявилося дуже повільним і одностороннім. Індія застрягла на стадії "ситцевій індустріалізації". Розвивалися переважно галузі промисловості, що переробляють місцеву сировину.

Новий етап у розвитку британського управління Індією настав у 1858 р. після повстання індійських солдатів, перебували на британській службі (сипаїв). Індія була передана в безпосереднє підпорядкування англійській короні і проголошена імперією. Англійська королева стала імператрицею Індії, а центральний апарат управління очолив державний секретар у справах Індії, посаду якого в учреждался складі британського уряду. При держсекретарів було створено Раду у справах Індії, мав дорадчі функції. У самій Індії вся повнота влади зосереджувалася в руках генерал-губернатора, отримав титул віце-короля і здійснював свої повноваження разом з Виконавчою радою. У своєму широкому складі, включаючи призначених генерал-губернатором осіб, цей орган іменувався Законодавчою радою і міг виконувати законодавчі функції. Окремі провінції Індії управлялися губернаторами та мали свої законодавчі поради, а цілий ряд індійських князівств формально виступав в ролі суверенних держав.

В кінці XIX - початку XX ст. в результаті піднесення визвольного руху британський парламент прийняв ряд законів про індійських радах (1861, 1892 рр. та ін), які, однак, лише кілька розширили представництво корінних жителів у дорадчих органах при колоніальній адміністрації.