5. Причини, рушійні сили, характер, хід, особливості і результати революції 1867-1868 рр. В Японії.

Підписання нерівноправних договорів посилило рух різних верств японського суспільства проти уряду, тобто проти сьогуна. Це рух отримав назву «антісегунской», оскільки його учасники вимагали «шанування імператора і вигнання варварів». Під варварами розумілися європейці й американці. Опозиціонери хотіли повернути владу «законному» правителю, тобто імператору, і вимагали відмовитися від нерівноправних договорів 1856-1858 рр.

Антісегунской рух вилилося у громадянську війну 1863-1869 рр. На її фоні відбулася реставрація монархії, були проведені перші буржуазні реформи. У війні брали участь різні верстви японського суспільства, складалися нестабільні політичні угруповання. Коли зародився рух, країна розкололася на три табори.

Перший табір був представлений прихильниками імператора.

Другий табір - прихильниками сьогуна.

Третій табір - прихильниками союзу сьогуна з імператором.

Це розділення було і географічним. У першу групу входили південно-західні князівства Тьосю, Тоса, Хідзей. У другу - північні і центральні князівства. У третю - одне з найсильніших південних князівств Сацума.

У 1862-1863 рр. центром руху стає Кіото. Сюди прибувають збройні і безробітні самураї-Ронін. Вони хочуть передати владу імператору. У 1862 р самураї фактично захопили Кіото. Через два місяці в Кіото стався палацовий переворот. Палац імператора зайняли прихильники союзу імператора і сьогуна, вихідці князівства Сацума. У цьому протиборстві важливу роль відігравало суперництво двох князівств Тесю і Сацума. Так починається громадянська війна. Війська сьогуна воюють з південними і південно-західними князівствами. Три експедиції було організовано проти князівства Тесю (1863 р, 1865, 1866). Всі вони закінчилися невдало для урядових військ. У 1866 р князі Сацума ведуть таємні переговори з трьома опальними князівствами, укладають союз з ними. Тепер південні князівства згуртовано виступають за відновлення влади імператора. До цього часу і іноземні держави визначилися у своїх політичних симпатіях. Франція підтримала сьогуна і допомогла йому переозброїти армію. Англія підтримала прихильників імператора, також допомогла їм озброєнням. Решта держави зайняли вичікувальну позицію. У липні 1866 помирає сьогун іемото, йому успадковує сьоґун Кейко. Незабаром помирає і імператор Комей. Імператором стає Муцухіто. Іемото і Комей досить довго співпрацювали. Тепер на вершині влади виявилися два юнаки. У 1867 р князь Тьосю вручив сьогуну Кейко меморандум, в якому містився «рада» повернути всю повноту влади імператору. Незважаючи на те, що сьоґун погодився і «повернув владу», такий фінал не влаштовував жодну із сторін.

Сьогун сховався в місті Осока і став готуватися до вирішальної битви.

Імператор і його прихильники розуміли, що сьоґун контролює половину країни як земельний власник і має армію, навчену французами.

Боротьба тривала до 1869, коли впала «дворянська республіка», створена сьогуном на острові Хоккайдо. Відновлення влади імператора звичайно датується 1868, коли було сформовано перший уряд, присягнули імператорові Муцухіто, до складу якого увійшли великі князі і торговці-підприємці Півдня і Південного Заходу країни.

У 1868-1873 рр. проведені перші реформи. Однією з основних завдань, що стояли перед країною, була ліквідація політичної роздробленості.

Вирішальний удар по сепаратизму завдано в серпні 1871, коли були повністю знищені князівства і замість них створені префектури.

У березні 1872 була проведена станова реформа. Скасовувалися старі стану. Законодавчо закріплювалося нове станове розподіл суспільства: вища дворянство (це колишні князі), просто дворянство (тепер це японська інтелігенція); хеймін - народ. Проголошувалася рівність трьох станів.

У 1870 р проведена грошова реформа, введена єдина грошова одиниця - ієна. У 1872 р приймається закон про загальну військову повинність, починається планова реорганізація збройних сил за західним зразком. Однак в регулярній японської армії зберігся самурайський кодекс честі - бусідо.

Реформи початкового періоду Мейдзі створили умови для розвитку ринкових відносин. Прикладом може служити проведення аграрної реформи, яка повинна була створити фінансову основу для регулярного збору державного податку. Крім того, з її допомогою реформатори сподівалися припинити селянські хвилювання.

Проводяться реформи в галузі культури. Прийнятий Григоріанський календар, введені європейські костюми і зачіски для чоловіків, в першу чергу чиновників.

Дослідники відзначають дві тенденції в перетвореннях 70-х років. Перша - буржуазний характер реформ; друга - їх незавершеність, особливо в галузі промисловості та політичної сістеми.Несмотря на незавершеність, реформи Мейдзі мали величезне значення. Японія стала на шлях капіталістичного розвитку і уникла перетворення в колонію.