4. Японія в і пол. XIX ст.: поглиблення кризи феодалізму, особливості розвитку капіталізму, проникнення іноземних держав та його наслідки.

У XVIII ст. економіку Японії охопила економічна криза. Занепадали князівські будинки - дайме, а їхня влада і багатство скорочувалися. У критичному положенні знаходилися селяни, частина яких змушена була мігрувати до міста або включатися в міське господарство через мануфактури.

Разом з тим, у японському селі поступово формувався прошарок так званих „нових поміщиків” із середовища купців, лихварів, сільської верхівки, самураїв. Створювалися мануфактури, у тому числі бавовняні й шовкоткацкі. Перші капіталістичні мануфактури в Японії з'явилися наприкінці XVIII - першій половині XIX ст. Поступово формувався капіталістичний уклад господарювання.

Процес розпаду феодалізму в Японії був значно прискорений проникненням в країну іноземного капіталу і насильницьким залученням Японії до світового ринку. У 1854 р. США, надіславши ескадру до берегів Японії, добилися відкриття портів Симода і Хакодате для іноземних кораблів. За допомогою договорів, укладених США та європейськими державами з Японією в 1854-1858 рр., Японію було залучено до світового ринку.

Нерівноправні торговельні договори з капіталістичними країнами загострили економічні й політичні протиріччя в країні. Низькі мита на імпортні вироби спричинили заповнення японського ринку дешевими іноземними товарами. Японській промисловості було нанесено важкого удару. І без того скрутне положення селян і ремісників, погіршилося. Японська сировина і продовольство вивозилися іноземцями за безцінь, що викликало продовольчі ускладнення в державі. У країні зростало народне обурення.

Проти сегунів виступали широкі маси селянства і городян, торгово-промислова буржуазія, а також придворна аристократія й опозиційно настроєні феодали. Антисегунську коаліцію підтримала Англія, яка була зацікавлена в різкій зміні політики Японії.

Після короткого опору, восени 1868 р. уряд сегуна було скасовано. Владу в країні було передано імператорові — 16-річному Муцухіто. Девізом правління імператора було обрано Мейдзи, тобто освічене правління. Мейдзи— офіційна назва періоду правління японського імператора Муцухіто, який правив до 1912 р.

Мейдзи ісін–процес великомасштабних реформ в Японії, який почався у 1868 році з відновлення імператорської влади і був спрямований на імперську модернізацію країни за рахунок заохочення промисловості й приватного підприємництва, освіти народу і засвоєння технологічних досягнень Заходу.

В результаті Мейдзи в Японії:

• ліквідовано феодальну систему;

• створено централізована буржуазно-поміщицьку державу.

У вузькому і найбільш вживаному значенні „Мейдзи ісін” — це незавершена буржуазна революція в Японії 1867-1868 р.р.

Революція 1868 р. в Японії призвела до влади блоку поміщиків і великої буржуазії, в якому буржуазія відігравала підлеглу роль. Цей реакційний монархічний поміщицько-буржуазний блок у 70-80-х роках провів ряд реформ,які сприяли швидкому перетворенню Японії накапіталістичну державу, зокрема:

• завершено процеси щодо об'єднання держави;

• ліквідовано феодальні князівства і створено префектури;

• скасовано державні обмеження щодо сфер діяльності і професій;

• ліквідовано цеховий лад, гільдії і клани;

• скасовано нерівноправність у господарській діяльності;

• проголошено свободу торгівлі й пересування по країні;

• засновано три рівні ієрархії: вище дворянство, до складу якого ввійшли колишні феодальні князі й придворна аристократія; дворянство, до якого були віднесені всі колишні самураї; простий народ, який об'єднав у собі інші верстви населення, зокрема торгово-промислову буржуазію;

• ліквідовано всі внутрішні митниці;

• встановлено єдину грошову одиницю „йєну”, яка мала золоте забезпечення;

• скасовано феодальні права князів і самураїв. Самураї сформували офіцерський корпус нової японської армії, створений на основі загальної військової повинності, а також основні кадри адміністративного апарата.

Серед найбільш значних заходів уряду слід зазначити аграрну реформу 1872—1873 рр., згідно якої хазяями землі були оголошені всі, хто володів земельними наділами до моменту прийняття закону.

Офіційно дозволялася купівля-продаж землі. В результаті, земля сконцентрувалася, в основному, в руках нових поміщиків і заможного селянства. Реформа активізувала процес майнової диференціації на селі. Зростало число орендарів. Прогресивність нового законодавства проявилася, насамперед, у ліквідації земельна монополії феодалів і введенні буржуазного принципу приватної власності на землю.

У 1873 р. був прийнятий закон про зміни в системі оподатковування у сільському господарстві: впроваджувався єдиний щорічний державний грошовий податок у розмірі 3 % від вартості землі. З урахуванням високої ціни на землю, земельний податок дорівнював майже 50 % валового доходу селянського двору і становив близько 80 % державного бюджету країни.

Таким чином, політичні й соціально-економічні перетворення в Японії, які ввійшли в історію як революція Мейдзи ісін, сприяли ліквідації феодальних порядків і становленню капіталістичного способу виробництва.