3. Політичний устрій та соціально-політичний розвиток Японії в період токугавського сьогунату (поч. XVII - XVIII ст.).

При перших сьогуна з роду Токугава Японія стала перетворюватися в єдину державу, хоча повного об'єднання країни так і не було досягнуто. Стабілізація політичного становища йшла шляхом придушення опозиції князів.

У своїй політиці Токугава виходили з того, щоб: по-перше, тримати селянство і міські низи в узді і не допускати ніяких послаблень, здатних дати їм найменшу можливість організуватися для боротьби; по-друге, контролювати взаємини феодальних князів між собою, не допускаючи посилення будь-кого з них і тим самим зберігаючи керівне становище за кланом Токугава; по-третє, пильно стежити за іноземцями і тримати на замку двері Японії.

Однією з найважливіших складових внутрішньої політики Токугава стало «закриття країни». Причиною послужило широке проникнення європейців, поширення християнства і загроза перетворення Японії в колонію (що вже відбулося за схожим сценарієм на Філіппінах). Ще наприкінці XVI століття величезне обурення японців викликала практика португальських та іспанських місіонерів, які вивозили з Японії людей для продажу їх у рабство.

Проте перший сьоґун з династії Токугава Іеясу спочатку не робив рішучих заходів проти європейців. У цей час він був зацікавлений в постачаннях вогнепальної зброї та в організації верфей для спорудження великих кораблів. Партнерами тут виступали прибулі в 1600 р до Японії голландці та англійці. Сьогун надав нідерландської Ост-Індської компанії право торгувати на набагато більш пільгових умовах, ніж скомпрометували себе іспанцям і португальцям.

Але незабаром Сегунат став висловлювати невдоволення і торговельною політикою голландців, що привласнювали собі велику частину доходів від зовнішньої торгівлі. Слідом за тим розкрився змова іспанців і португальців, спрямований не тільки на вигнання англійців і голландців, але й на фактичне підпорядкування режиму за допомогою прийняли християнство князів південній частині країни - найбільш непримиренних противників клану Токугава. Слід зазначити, що південні князі приймали нову релігію майже виключно з комерційних і політичних сепаратистських міркувань. Вони прагнули скористатися вигодами заморської торгівлі, а потім, спираючись на своїх союзників - європейців, що забезпечували їх зброєю, виступити проти сьогунату. Все це спонукало Токугава на проведення каральних експедицій і оприлюднення указу (1614) про повну заборону християнства.

Токугава Іеміцу, що став сегуном в 1623 р, ще з більшим завзяттям, ніж його попередник ополчився проти християн. Апогеєм протистояння стали події в Симабара (поблизу Нагасакі). Репресії і каральні експедиції урядових військ викликали селянське повстання, справжньою причиною якого були релігійні переслідування, а феодальний гніт: під приводом викорінення християнського лжевчення сьогунського чиновники творили беззаконня в скореному районі. При придушенні повстання після тримісячної облоги і падіння їх останнього оплоту - фортеці в Симабара - було знищено 38 тисяч повстанців-християн. Це стало одним з найбільших масових побиттів християн в історії. Характерно, що голландці, щоб нажити політичний капітал, надали потужну військову підтримку сегуну.

З придушенням Сімабарське повстання сегунат прийняв остаточне рішення «закрити» Японію для іноземців та ізолювати країну від будь-якого зовнішнього впливу. Виняток було зроблено лише для голландців. Їм залишили факторію на невеликому острівці Десіма, де торгівля відбувалася під пильним наглядом урядових чиновників. Купці повинні були давати спеціальне зобов'язання утримуватися від відкритого прояву своїх релігійних переконань і не вступати ні в які стосунки з японцями, крім суто ділових, докладно регульованих правилами про торгівлю. Що стосується японських громадян, то ще в 1636 р їм було заборонено під страхом смертної кари покидати свою батьківщину і будувати великі кораблі для далеких плавань. У peзультате цих заходів відбулося закриття країни для європейців.