- •Контрольні питання з курсу "нова історія країн азії і африки"
- •1. Соціально-економічний і політичний розвиток країн Азії, Африки на середину XVI - початок XVII ст.
- •2. Колоніальна експансія європейських держав в Азії і Африці та її наслідки.
- •3. Політичний устрій та соціально-політичний розвиток Японії в період токугавського сьогунату (поч. XVII - XVIII ст.).
- •4. Японія в і пол. XIX ст.: поглиблення кризи феодалізму, особливості розвитку капіталізму, проникнення іноземних держав та його наслідки.
- •5. Причини, рушійні сили, характер, хід, особливості і результати революції 1867-1868 рр. В Японії.
- •6. Буржуазні реформи і перетворення епохи Мейдзі та їх значення для розвитку Японії.
- •7. Політичний розвиток Японії в останній третині XIX - на початку XX ст.: виникнення політичних партій, прийняття Конституції 1889 р., формування нової політичної системи.
- •8. Економічний розвиток Японії в 70-х рр. XIX - на початку XX ст. Особливості формування японського варіанту індустріального суспільства.
- •9. Зовнішня політика Японії в кінці XIX - на початку хх ст.
- •10. Соціально-економічна і політична криза в Китаї в кінці XVI - на початку XVII ст. Завоювання Китаю маньчжурами і утворення Цінської імперії.
- •11. Суспільно-політичний устрій і економіка Китаю у XVII - XVIII ст. "Закриття" країни і політика іноземних держав.
- •12. Криза феодальних відносин в Китаї в першій половині XIX ст. Перша опіумна війна. Насильницьке "відкриття" Китаю капіталістичними державами та його наслідки.
- •13. Селянська війна в Китаї. Утворення, державний устрій, аграрна програма, причини падіння і значення Тайпінської держави.
- •14. Втручання іноземних держав у внутрішні справи Китаю. Друга опіумна війна та її наслідки.
- •15. Реформаторський рух в Китаї. Кан Ювей і "Сто днів реформ".
- •16. Причини, характер, рушійні сили, хід, особливості і наслідки повстання іхетуанів.
- •17. Політичне і соціально-економічне становище Китаю на початок XX ст. Перетворення Китаю в напівколонію іноземних держав.
- •18. Виникнення і розвиток революційно-демократичного руху в Китаї. Сунь Ятсен і "три народних принципа".
- •19. Причини, етапи, хід наслідки і значення Сіньхайської революції. Падіння Цінської монархії.
- •20.Політичний і економічний розвиток Кореї в кінці XVI - 60-ті рр.. XIX ст.
- •21. Насильницьке "відкриття" Кореї та його наслідки. Анексія країни Японією.
- •22. Становище монголів під владою маньчжурів (XVII - XIX ст.).
- •23. Монголія в період автономії (початок XX ст. - 1918 р.)
- •24. Політичний і соціально-економічний розвиток імперії Великих Моголів в Індії (XVI - поч. XVIII ст.)
- •25. Криза і розпад імперії Великих Моголів. Початок і хід англійського завоювання Індії у XVIII ст.
- •26. Завершення англійського завоювання Індії. Аграрна політика та організація управління і експлуатації країни в першій половині XIX ст.
- •27. Причини, рушійні сили, етапи та хід індійського національного повстання 1857-1859 рр.
- •28. Розвиток капіталістичних відносин в Індії та нові методи колоніальної експлуатації в останній третині XIX ст..
- •29. Утворення і діяльність Індійського національного конгресу. Ліберальна і радикальна течії в Індійському національному конгресі.
- •30. Національно-визвольний рух в Індії на початку XX ст
- •31. Основні риси і особливості економічного і соціально-політичного розвитку країн Південно-Східної Азії в другій половині XIX – на початку XX ст..
- •32. Утворення Дурранійської держави в Афганістані, її політичний лад, соціально-економічний розвиток, зовнішня політика.
- •33. Британська експансія в Афганістан в XIX ст. Та її наслідки.
- •34. Політичний та суспільно-економічний розвиток Афганістану на початку XX ст.
- •1.1 Політичне становище в країні на початку хх століття
- •1.2 Соціально-економічний розвиток Афганістану на початку хх століття
- •35. Політичний та соціально-економічний занепад Сефевідської держави в Ірані (XVII - перша третина XVIII ст.).
- •36. Соціально-економічні наслідки проникнення європейців в Іран в XIX ст. Бабідські постання, їх причини, хід та наслідки.
- •37. Іран на початку XX ст.: причини, хід, основні етапи, характер, значення і наслідки революції 1905-1911 рр.
- •1.2 Политические предпосылки и причины
- •1.3 Религиозные предпосылки и причины
- •2. Ход событий
- •2.1 Первый этап революции
- •2.2 Второй этап революции
- •3. Итоги революции
- •39. Криза Османської імперії і реформи в кінці XVIII - 30-х рр. XIX ст. Та їх наслідки.
- •40. Соціально-економічні і політичні передумови, етапи, зміст, результати і наслідки танзімату в Османській імперії.
- •41. Османська імперія в останній третині XIX ст.: Конституція 1876 р., перетворення країни в напівколонію європейських держав. Зародження буржуазно-національного руху
- •42. Революція 1908-1909 рр. В Османській імперії та її наслідки.
- •44. Єгипет в і пол. XIX ст.: реформи Мухаммеда Алі, боротьба з Туреччиною та їх наслідки.
- •45. Єгипет в II половині XIX ст.: проникнення іноземного капіталу, розвиток національно-визвольного руху, англійська окупація.
- •Аравія у XVIII - 1840 р. Боротьба Саудідів за об'єднання країни.
- •47.Друга держава Саудідів в Аравії. Утворення королівства Саудівська Аравія.
- •48.Арабські країни Азії у XVIII - на початку XX ст. (Йємен, Оман, Кувейт, Ірак).
- •49.Країни Північної Африки у XVIII - на початку XX ст. (Лівія, Алжир, Марокко, Туніс).
- •50.Цивілізаційні та державні утворення в Африці XVII - XIX ст.
- •52.Політичний та соціально-економічний розвиток Ліберії в XIX – на початку XX ст.
- •Значущі події середини XX-го століття
- •53.Боротьба Ефіопії за незалежність і суверенітет у XIX - на початку XX ст.
- •54.Судан у XVIII - на початку XX ст.
- •XviiIст.
- •XIX століття
- •XX століття
32. Утворення Дурранійської держави в Афганістані, її політичний лад, соціально-економічний розвиток, зовнішня політика.
Дурранийская держава - это раннефеодальное афганское государство (1747-1818), созданное после распада империи Надир-шаха Афшара в 1747. Важным фактором, который способствовал объединению афганских земель в единое государство, была необходимость борьбы с иранскими и могольскими феодалами. Господствующее положение в Дурранийской державе занимали ханы племени абдали, вождь которого Ахмад-шах, стал главой государства. Само племя абдали было переименовано в дуррани (отсюда название Дурранийская держава). Афганские племена признали Ахмад-шаха Дуррани своим верховным правителем. Развал единого иранского государства, распад империи Великих Моголов, феодальные усобицы в Средней Азии создали благоприятную внешнеполитическую обстановку не только для собирания афганских земель в единое независимое государство, но и для распространения власти афганских феодалов на территории соседних с Афганистаном стран. К 1761, после ряда успешных походов Ахмад-шаха, Дурранийская держава превратилась в огромную империю. Образование Дурранийской державы, центром которой стали афганские области, способствовало подъёму экономики, расцвету культуры и росту городов Афганистана. Росту городов способствовали также оживлённая транзитная торговля и приток в страну пленных ремесленников из Индии и Ирана. Рост крупного феодального землевладения ханов афганских племён, расхищение ими государственных земель и земель шахского домена привели в начале 19 в. к распаду Дурранийской державы.
Дурранійська імперія — історична пуштунська держава, що включала територію сучасних Афганістану, Пакистану, північно-східну частину Ірану й західну частину Індії.[1] Була заснована в Кандагарі у 1747 році полководцем Ахмед-шахом Дуррані. Однак за його наступників імперія розпалась на низку самостійних князівств — Пешаварське, Кабульське, Кандагарське та Гератське.[2] Дурранійська імперія часто розглядається як попередниця сучасної держави Афганістан.
Правління Ахмед-шаха Дуррані (1747—1772)[ред. • ред. код]
Правління Надір-шаха завершилось у червні 1747 році, коли його було вбито. Убивство, вірогідно, було заплановано його племінником Алі Колі, хоча немає жодних фактичних доказів на підтримку цієї теорії. Тим не менше, коли командири афганців зустрілись пізніше того ж року поблизу Кандагара на Лойя джиргу (раді), щоб обрати правителя для нової єдиної держави, був обраний Ахмед-шах. Попри те, що він був молодшим за інших кандидатів, на його користь було кілька головних факторів:
Він був прямим нащадком Асадулли Хана, патріархом клану Садозай — найбільш відомого у племені пуштунів на той час
Він був, безсумнівно, найбільш харизматичним лідером і досвідченим воїном, який мав у своєму розпорядженні підготовлені, мобільні сили у кілька тисяч кавалеристів
Не менш важливим є те, що він робив значний внесок до скарбниці Надір-шаха
Ахмед-шах став правителем та прийняв звання «Дуррані» («Перлина перлин»). Назва, можливо, була запропонована, як це стверджують деякі джерела, самим Ахмед-шахом. Пуштуни у подальшому стали відомі як Дуррані, та за їхнім іменем отримала назву й нова держава — Дурранійська імперія.
Перші перемоги[ред. • ред. код]
Ахмед-шах розпочав своє правління з захоплення Газні спільно з племенем гільзаїв, а потім Кабула. У 1749 році Могольська влада була змушена поступитись Сіндом, Пенджабом та важливою переправою через річку Інд, щоб захистити себе від афганського вторгнення. Таким чином, афганці отримали значну територію на сході без бою. На заході Ахмед-шах заволодів Гератом, в якому правив онук Надір-Шаха Шах Рух. Герат здався після майже річної облоги та кривавої битви, так само як і Мешхед (нині Іран).
Потім він відрядив армію до регіонів на північ від гір Гіндукуш. У стислі терміни з потужною армією під його контроль потрапили туркменські, узбецькі, таджицькі й хазарійські племена Північного Афганістану. Ахмед вторгся до імперії Мугал втретє, а потім і вчетверте, закріпив контроль над Пенджабом і Кашміром. Тоді, на початку 1757 року, він захопив Делі, але дозволив Могольській династії зберегти номінальний контроль над містом до тих пір, поки правитель визнає суверенітет Ахмед-шаха над Пенджабом, Сіндом і Кашміром. Залишивши там свого другого сина Тимура-Шаха для захисту власних інтересів, Ахмед-шах залишив Індію, щоб повернутись до Афганістану.
