12. Криза феодальних відносин в Китаї в першій половині XIX ст. Перша опіумна війна. Насильницьке "відкриття" Китаю капіталістичними державами та його наслідки.

До початку XIX в. все виразніше стали проявлятися риси кризи цинського Китаю. Це проявлялося як у внутрішній політиці, так і в економіці. Падав авторитет центральної влади. Велика частина чиновництва загрузла в корупції. Організація військ в масштабах окремих провінцій явно поступалася в бойовій виучці і озброєнні арміям європейських країн.

Глибока криза охопила й економіку. У країні продовжувався процес обезземелення селян, власність багатьох з них поступово переходила в руки лихварів, купців і поміщиків. Значна частина земельного фонду перебувала в руках орендарів, яким не вистачало коштів на життя через виплати великих відсотків власникам землі та різних податків. І селяни знову були змушені звертатися за позиками до лихварів, потрапляючи в ще більшу залежність від них. Ситуація погіршувалася частими неврожаями, повенями та іншими стихійними лихами.

Відкриття портів, збільшення імпорту європейських товарів, пожвавлення торгівлі свідчили про втягування Китаю в орбіту світового капіталістичного ринку. Почався процес перетворення китайської феодальної держави на напівколонію капіталістичних держав.

Контрибуція, накладена на Китай, і безперервне викачування срібла за ввезений опіум призвели до знецінення китайських грошей. Колосальне зростання цін на срібло спричинили цілковите зубожіння китайських селян і ремісників, яким для сплати податків доводилося міняти мідні гроші на срібні, що різко подорожчали.

Богдихан та його правителі запроваджували все нові й нові податки, сплачувати які вимагалося тільки сріблом. Постійно зростала орендна плата за землю, посилювалася феодальна експлуатація китайських селян. Село зубожіло й занепало. Системи штучного зрошення — канали, греблі, дамби — руйнувалися. Розливи річок, повені, а в інших місцях посухи призводили до масового голоду. Голодні селяни залишали села, обробляти землю було нікому. Збільшилася еміграція китайців до країн Південно-Східної Азії, на індонезійські острови й інші території.

У містах також у важкому матеріальному становищі знаходилися багато категорій населення. Навіть власники приватних мануфактур не могли себе спокійно почувати, так як в більшій мірі залежали від великих монопольних торговельних компаній.

На початку XIX в. Цини продовжують проводити політику самоізоляції від решти світу. Однак таке положення вже не могло влаштовувати європейські держави, які до цього часу перебували в стадії бурхливого економічного зростання і потребували нових ринків збуту своїх товарів, в дешевих джерелах сировини і робочої сили.

Особливу активність виявляли представники англійської Ост-Індської компанії, які бачили в Китаї другу Індію. Навіть невдалий результат місії лорда Макартнея їх не міг зупинити. До 1834 р. ця компанія користувалася правом монопольної торгівлі з Китаєм. У 1802, а потім в 1808 і 1814 рр.., Англія намагалася відібрати у португальців Макао, але всі ці кроки викликали негативну реакцію китайської влади, які на знак протесту на деякий час навіть припиняли торгові стосунки з англійцями.

У 1816 і 1834 рр.. в Китай були направлені ще дві англійських місії все з тим же завданням - «відкрити» Китай. Головним успіхом англійців стало збільшення ввезення в Китай з сусідньої Індії опіуму. З 1800 по 1838 рр.. його кількість на китайському ринку збільшилася з 2 тисяч до 40 тисяч ящиків, що приносило його продавцям нечувані прибутки.

Китайський уряд неодноразово намагалося перешкодити опіумної торгівлі. Так, в 1800 р. було прийнято рішення про заборону його ввезення в переділи Китаю. У 1836 р. китайська влада знову прийняли таке ж рішення. Однак іноземці просто ігнорували заборони на догоду власним комерційним інтересам. Опіум становив більше половини вартості усіх ввезених в Китай англійських товарів. США ввозили в Китай опіум з Туреччини, але обсяг цих операцій більш ніж у 10 разів був менше англійських, тому конкурувати з англійцями їм було дуже складно.

У самому Китаї в правлячих колах обговорювалося питання про легалізацію опіумної торгівлі. Деякі сановники пропонували заборонити його куріння лише етнічним маньчжурам, військовим і цивільним чиновникам. Однак богдихан їх не підтримав і прислухався до думки противників опіумної торгівлі.

У 1816 р обсяг поставок опіуму в Китай перевищив 22 тисячі ящиків на рік. Китайський уряд сильно занепокоїлося поширенням наркоманії серед сотень тисяч людей. У березні 1839 урядовий комісар Лінь Цзе-сюй, конфіскував більше 20 тис. Ящиків опіуму і наказав їх знищити.

У Британії знявся шквал обурення. Було зачеплено святе - свобода торгівлі. Протягом короткої кампанії 1840-1842 р англійський флот спустошив прибережні райони Південного Китаю. Це війна стала демонстрацією повної переваги європейської техніки та організації над відсталою структурою імперії. 29 серпня 1842 на палубі британського військового корабля «Корнуелс» був підписаний Нанкинский мир. Китай зобов'язався виплатити Великобританії 21 млн доларів, передати їй острів Гонконг і відкрити китайські порти для англійської торгівлі. Після укладення Нанкинського договору імперія Цин перетворилася на напівколоніальну країну, потрапивши в залежність від англійців.