5. Учасники масової комунікації.

Щоб розглянути засоби масової комунікації як системи, необхідно з'ясувати значення основних, виділити взаємодіючі суб'єкти діяльності, типи інформації, засоби й ,канали сприйняття інформації, функції масової комунікації.

Основою будь-якого типу масової комунікації є інформація. Інформація у масовій комунікації - це повідомлення, яке одержують маси від інших людей через знакові системи за допомогою природних і технічних СЗМК (книга, збори, передачі радіомовлення, телебачення, кінодокументальні фільми, газета та ін.).

Інформація у масовій комунікації — соціальна, тобто має громадський інтерес, суспільне значення. Людство сьогодні не

може обійтися без обміну інформацією. Цікавий приклад. Навесні 1989 року в США 80% усіх радіостанцій країни вирішили організувати

"хвилину радіомовчання", щоб у такий незвичний спосіб показати людям, яким обмеженим було б сучасне життя без радіо. Тридцять секунд в ефірі тривала тиша. Здивовані слухачі крутили ручки радіоприймачів. Серед них виникла паніка. Ця тиша коштувала радіокорпораціям 100 мільйонів доларів. Можна наводити багато прикладів про роль інформації. Існують навіть теорії інформаційного суспільства. Вчені розробляють шляхи розвитку інформації як стимулюючої сили людства. Влада завжди визнавала, що для контролю над суспільством потрібно мати у своїх руках інформаційну справу. Той, у кого є можливість першим повідомити про новини або ідеї, здобуває вплив на аудиторію.

Що означає термін масова комунікація? З одного боку, це — комунікативний процес знакової передачі й сприйняття інформації, що може бути зафіксованим і переданим якимось засобом.

Учасники комунікативного зв'язку: комунікатори, кодувальники -ті, хто передає - і маси (аудиторія) - ті, хто сприймає соціальну інформацію, де коду вал ьники10.

З іншого боку, в сучасних умовах розвитку технічних засобів масова комунікація - не односторонній масовоінформаційний потік, що йде від певних соціальних одиниць (структур суспільства, наприклад, рад, громадських організацій, груп, партій тощо) до аудиторій, а двосторонній. Реципієнти також беруть участь у масовому спілкуванні (форуми на сайтах комп'ютерних варіантів традиційних ЗМІ, комп'ютерні опитування аудиторії, теле-, відео-конференції, телемости та інше. Хоча вплив першого потоку масової інформації, комунікаторів на аудиторію є набагато сильнішим, ніж вплив реципієнтів на комунікаторів.

Комунікатор у масовій комунікації має ніби колективний характер. Усвідомлюючи чи ні, він виступає від імені соціальної групи. Крім того, в передачі інформації, зокрема в ЗМІ, беруть участь не тільки автор-комунікатор, а й працівники редакції, редактори, технічні працівники (друкарі, оператори, радіо-, телеінженери).

У сучасних умовах ЗМК виконують соціальне замовлення суб'-єкта-організатора, є його знаряддям, а в партійних ЗМІ, як в радянські часи - органом. Безпосереднє значення для масовокомунікаційного процесу має те, кому належить матеріальна база (хто, до прикладу, фінансує газету, дає технічні засоби, папір, друкарні, радіостанції, телестудії). Стосунки між суб'єктом-організатором і його засобами інформування (газетою, журналом, програмою, каналом ТБ) можуть не виходити на поверхню, бути прихованими від загалу, демагогічно маскуватися. Дослідник А. А. Грабельников називає це явише прихованою партійністю: "Поряд із політичними виданнями, в яких їх партійність відкрито заявлена, існують газети і журнали, що не афішу-

ють своїх політичних прихильностей, але проводять чітко виражену політичну лінію. Частіше всього вони називають себе незалежними".

Назвімо суб'єкта, що формує цей інформаційний потік -суб'єктом-організатором. Іншим суб'єктом, якому адресований масовоінформаційний потік, є маси - аудиторія читачів, слухачів, глядачів. Маси сприймають інформацію та вплив першого суб'єкта. Аудиторія не пасивно "вбирає" повідомлення. Вона сама творить факти, події, явища, концепції і норми. Частину їх відображає преса, радіо, телебачення (у цьому випадку говорять про зворотний зв'язок). Більша частина знаходить вихід у настроях, діях, сприймається суб'єктом-організатором через інші засоби масової комунікації.

У масовій комунікації спілкування відбувається опосередковано: через знакові системи, природні канали інформації, природні, технічні засоби. Дослідник В. 3. Коган пропонує розрізняти у випадку опосередкованої передачі інформації виробника інформації і її транслятора12. Виробниками і трансляторами у масовій комунікації є певні установи, соціальні інститути. У ЗМІ - це редакції газет, студії радіо, телебачення. До соціальних інститутів масової комунікації належать також просвітницькі організації, церкви, бібліотеки, кінотеатри, студії звуко- і відеозапису та ін.

Соціальними посередниками в масовій комунікації є природні канали і природні, технічні засоби масової комунікації.

Технічні засоби дають можливість збирати, фіксувати, передавати великі обсяги інформації за умови належної організації й управління їх діяльністю.

Отже, масова комунікація — це організований, регульований масовокомунікаційний процес інформування, що через засоби масової комунікації впливає на маси.

У цілому сучасний масовокомунікаційний процес характеризує:

1) зростання ролі масової комунікації;

2) виникнення нових ЗМІ та ЗМК (комп'ютерні ЗМІ, комп'ютерні мережі);

3) демасовізація діяльності ЗМК (кабельне телебачення, відео, комп'ютери);

4) реорганізація засобів масової інформації;

5) демократизація та спеціалізація ЗМ1;

6) всебічна технізація;

7) конкуренція, боротьба за аудиторію;

8) породження нових типів мас;

9) розвиток зворотного зв'язку.