- •Спілкування. Види спілкування.
- •Значення тмк, що вивчає. Основні завдання навчального курсу.
- •Поняття «масова комунікація». Чи ідентичні поняття змі й змк.
- •Природні канали передачі інформації.
- •Учасники масової комунікації.
- •Соціальні функції мк.
- •Загально та соціально-психологічні функції мк.
- •Іноземні концепції масової комунікації
- •Класифікація змк. Види класифікації. 4 типи сзмк.
- •Типи і види природних та технічних змк
- •Тип сзмк «Знаки». Суб’єктні візуальні знаки. Звукові суб’єктні знаки.
- •Речові, ритуальні знаки. Традиція та звичай. Функції знакових сзмк.
- •Суть, мета, завдання типу «Збори». Види статичних та динамічних зборів.
- •Різновиди виступів та види проповідей.
- •Тип сзмк «Книга». Книга як текстовий засіб.
- •З історії української книги
- •Види друкованих видань.
- •Газетні видання: поняття, особливості та історія становлення.
- •Характеристика сучасних газетних видань України.
- •Класифікація сучасних газетних видань України
- •Журнальні видання: поняття, особливості та історія становлення.
- •Види журнальних видань
- •Характеристика журнальних видань.
- •Класифікація журнальних видань України
- •Зображальні засоби як сзмк: поняття, значення, функції.
- •Види зображувальних сзмк та вплив зображень.
- •Фотографія. Види та жанри фотографії.
- •Фототехнології та фототехнічні машини у змі
- •Інформагенства: поняття, місце та значення.
- •Найбільші інформагентства світу та України
- •Основні поняття про радіо та радіомовлення.
- •Виражальні мовленнєві засоби радіо.
- •Кінодокументалістика. Основні поняття про кіно.
- •Види фільмів.
- •Виражальні засоби кіно.
- •Телебачення: з історії телебачення, базові питання та принципи.
- •Типи телепередач.
- •Виражальні засоби телебачення.
- •Одновекторна та багатовекторна комунікація.
- •Види комунікації. Організоване спілкування.
- •Групова комунікація. Публіка. Маса (Дж. Тард і г. Блюмен)
- •Типи і моделі комунікативного процесу.
- •Модель пропаганди.
- •Модель переконання.
- •Модель трансмісії сигналу.
- •Синтетична модель комунікації (Ґобана-Класа).
- •Загальна характеристика моделі Лотмана.
- •Комунікація як прискорений обмін інформацією (за Почепцовим).
- •Модель Лассвелла.
- •Онтологічний аспект комунікації (кп комунікативний процес)
Основні поняття про радіо та радіомовлення.
Слово "радіо" в перекладі з латинської означає "випромінюю проміння". Радіо - це спосіб передачі інформації на відстань за допомогою радіохвиль. Радіохвилі бувають наддовгі, довгі, середні, короткі, ультракороткі. FМ - ультракороткі радіохвилі західного стандарту. Вони дали назву сучасним приватним радіостанціям.
Технічне радіо - це засіб зв'язку, трансляції. Слово "радіо" синонімічне радіомовленню.
Радіомовлення - це засіб масової комунікації, що через радіоканали передає необмеженій кількості слухачів мовленнєві, музичні, драматичні та інші передачі з метою інформативно-емотивного впливу. Радіомовлення - технічний аудіозасіб масової комунікації, що належить до технічного класу, типу "Фільм", виду "аудіозасоби".
Радіо як СЗМК - це система спеціальних засобів, що сприяють створенню, трансляції й прийняттю радіопередач.
Радіоканал - це: 1) канал зв'язку, що складається з радіопередавача, лінії радіозв'язку і радіоприймача; 2) смуга частот, на
якій ведуть передачу. Наявні на радіостанції канали зумовлюють кількість програм, які можна передавати одночасно.
Радіопередавач - разом з антеною передає радіосигнали у системах радіозв'язку і радіомовлення. Радіоприймач разом з антеною приймає і відтворює радіосигнали - звукову інформацію.
Радіостанція - це комплекс засобів для передачі інформації за допомогою радіохвиль, їх прийняття. Є два види радіостанцій: приймальні та приймально-передавальні. Різняться вони характером інформації; довжиною радіохвиль, тобто радіоканалами.
Радіостудія - це спеціально обладнане приміщення для трансляції прямого ефіру або запису радіопередачі.
Редакція радіомовлення - соціальний інститут, різновид засобу масової інформації, де створюють радіопередачі для обнароду вання їх в ефірі.
Виражальні мовленнєві засоби радіо.
До виражальних мовленнєвих засобів радіомовлення належать: темп мови, сила звуку, висота тону, тембр голосу, інтонація, мелодика голосу, наголоси та паузи.
Темп мови на радіо повинен бути помірним, вмотивованим: відповідати змісту повідомлення. Швидкий темп збуджує увагу, емоції слухачів, а сприйняття інформації при швидкому темпі - неповне. Слухач не встигає осмислити повідомлення і зафіксувати його в пам’яті. Уповільнений темп заколисує увагу слухача.
Сила звуку голосу повинна бути достатньою для сприйняття інформації. Говорити надто голосно - дратувати слухачів, надто тихо - змушувати прислуховуватися.
Висота тону також повинна бути вмотивованою. Говорити на високих тонах, менторським тоном не бажано. Спокійний, врівноважений тон додає солідності мовленнєвому повідомленню. Високий тон виправдати можна лише доречною схвильованістю.
Тембр голосу повинен бути милозвучним, не різати слух високими нотами і не глушити басом. Інакше втрачається частина інформації, здійснюється подразнюючий вплив на радіослухачів.
Інтонація має відповідати змісту повідомлення і не вступати з ним у суперечність. Наголоси у радіомовленні зосереджують увагу слухачів на певному слові, фразі (йдеться про логічні, а не мовні наголоси). Якщо слід вокремити певне слово, це можна зробити наголосом. Смислові паузи повинні бути доречними. Щоб поглибити сильний емоційний вплив, необхідно зробити паузу. І недоречною є пауза посередині речення.