1. Спілкування. Види спілкування.

"Комунікація" у перекладі з латинської означає "спілкування". "Словник іншомовних слів" Трактує термін "комунікація" ще як "передача інформації".

У "Філософському словнику" термін "спілкування" - специфічний для суб'єктів спосіб взаємних відносин, спосіб буття людини у взаємозв'язках з іншими людьми.

Спілкування - це процес обміну інформацією, що може бути спонтанним чи організованим. Існують такі види спілкування: суб'єктне - між окремими людьми, і масове - з численною аудиторією. В журналістиці використовують обидва види. Також буває спілкування безпосереднє та опосередковане (через засоби посередництва).

2. Значення тмк, що вивчає. Основні завдання навчального курсу.

Дисципліна "Засоби масової комунікації" містить комплекс знань, що стосуються масового спілкування через природні та технічні СЗМК на різних етапах розвитку людства. Це виклад наукових знань про:

■ роль і місце МК у житті суспільства;

■ її соціальні і психологічні функції;

■ специфічні системи засобів МК;

■ природні канали передачі інформації;

■ методи впливу через різні знакові системи;

■ стан розвитку сучасних СЗМК.

Завдання курсу: не тільки розкрити загальну будову систем засобів масової комунікації, а й створити системне уявлення про ЗМК, дати наукове знання про концепції, окремі системи засобів, канали передачі інформації, навчити здійснювати усний, текстовий, зображувальний, аудіо та аудіовізуальний вплив на аудиторію ЗМІ.

Значення навчальної дисципліни "Засоби масової комунікації" для майбутніх журналістів полягає в тому, що вони отримають теоретичні знання про СЗМК як важливий соціальний феномен, методи і форми їх впливу, допоможуть зрозуміти, осмислити принципи й закономірності, що лежать в основі функціонування різних засобів.

Журналісти як комунікатори повинні свідомо впливати на людей через пресу, радіомовлення, телебачення, комп'ютерні ЗМІ.

Значення комунікатики полягає також у тому, що вона:

■ теоретично обґрунтовує новизну зв'язків СЗМК, стосунків людей;

■ формує самостійне мислення, без вказівки "згори";

■ розкриває систему, функції засобів масової комунікації;

■ навчає методів, форм подачі інформації та впливу на маси.

3. Поняття «масова комунікація». Чи ідентичні поняття змі й змк.

Масова комунікація — це організований, регульований масовокомунікаційний процес інформування, що через засоби масової комунікації впливає на маси.

Термін "масова комунікація", який увів у науковий обіг американець Ч. Кулі, в радянський час сприймався неоднозначно. Деякі вчені його ідентифікували з масовою інформацією, засобами масової інформації і пропаганди, засобами пропаганди та ін.

Інші вважали, що за терміном "масова комунікація" приховали певна ідеологічна концепція8.

Лише в роки хрущовської "відлиги" термін "масова комунікація" починають використовувати в СРСР, і сприяла цьому, певною мірою, наукова конференція в Кяерику, що "узаконила" термін у радянській науці9.

На світанку цивілізації масова комунікація здійснювалася не усвідомлено, безпосередньо для вираження життєвих потреб. Уявіть древню печеру напередодні полювання на звіра, повну людей, яким повідомляють, де він є, як туди дійти. Первісні люди «усвідомлено здійснювали ритуальні дії, звучали войовничі вигуки, їхні рухи, жести імітували полювання. Всі ці дії згуртовували людей, додавали сміливості. Люди кидали гостру зброю в малюнок звіра на стіні печери, вважаючи, що вони його,ослаблюють, насправді вони впливали лише на себе, додаючи собі відваги, й тренувалися у влучності.

Деякі первісні племена використовували різні шаради для передачі відомостей на відстані. Скіфи, як писав Геродот, надіслали цареві Дарію "листа" із зображенням птаха, миші, жаби й п'яти стріл, що означало: якщо перси не вміють літати, як птахи, ховатись у землі, як миші, перескакувати через болота, як жаби, то скіфи переб'ють їх своїми стрілами.

Згодом люди потребували все більше й більше інформації, щоб передавати думки на відстані, шукаючи нові форми їх фіксації, передачі та збереження. Виникнення усного, пізніше писемного мовлення, винайдення друку, магнітної стрічки, комп'ютера - важливі етапи у розвитку масової комунікації.

Масова комунікація як процес спілкування з великою кількістю людей здійснюється через природні та технічні засоби масової комунікації.

Приклади усних форм масової комунікації: лекція, проповідь, мітинг, нарада, збори. Приклади масової комунікації за допомогою технічних засобів: листівка, газета, журнал, телерадіопередача, комп'ютерна газета, документальний кінофільм, книга.

Масова комунікація з'являється з виникненням людського суспільства й до появи мови існує як живе спілкування через жести, міміку, звуки, предмети. З давніх часів до наших днів комунікаційний процес здійснюється через втілення інформації в системах знаків, що її закодовують, зашифровують і передають у часі та просторі.

Основи науки семіотики, що вивчає загальну теорію знаків і знакових систем, були закладені лише в XX сторіччі. Чому посприяв американський філософ Ч. Морріс, опублікувавши 1938 року книгу "Основи теорії знаків".

Відповідно до людських органів чуттів, до яких звернені знаки, до їхнього сенсорного, тобто чутливого впливу, знаки поділяють на аудіо (звернені до слуху), візуальні (звернені до зору) й аудіовізуальні (звернені до слуху й зору). Всі ці види знаків передають інформацію через природні й технічні системи засобів масової комунікації (СЗМК).

Для передачі соціального досвіду в ході історії склалися й утвердилися численні природні й технічні системи засобів масової комунікації, що є посередниками між комунікаторами і реципієнтами. Кожна СЗМК має не одну, а декілька систем знаків.

Термін "засоби масової комунікації" не ідентичний терміну "засоби масової інформації". До останніх відносять пресу, радіомовлення й телебачення. Поняття ЗМІ - набагато ширше. Це не тільки технічні засоби - кінодокументалістика, телебачення, радіомовлення, преса, інтернет-сайти, мережі, відео, а й природні ЗМК - різні знаки, ритуали, обряди, збори та ін. Цього погляду дотримуються Г. Хмара, А. Алексєев, Л. Петров, Ю. Буданцев, В. Борєв та інші.