
- •1.Посилення соціально-економічного гноблення на українських землях в середині хvіі ст.
- •2.Посилення національно-релігійного гніту на українських землях в середині хvіі ст.
- •3.Причини, характер, періодизація, рушійні сили національно-визвольної війни середині хvіі ст.
- •5.Зборівський мирний договір: передумови прийняття та наслідки для України.
- •6)Дипломатична діяльність б.Хмельницького 1648 – 1657 рр.
- •7)Білоцерківський мирний договір: передумови прийняття, зміст та наслідки для України.
- •8)Українсько-російські зв'язки під час визвольної війни. Переяславська Рада 1654 р.: зміст, значення, сучасні оцінки.
- •9)«Березневі статті» 1654 р.: зміст, умови прийняття, сучасні оцінки.
- •10.Зміни в соціально-економічному та політичному становищі України внаслідок національно-визвольної війни.
- •11.Формування української козацької держави в ході національно-визвольної війни: територія, органи влади, збройні сили / 12. Особливості української козацької держави б.Хмельницького – Гетьманщини.
- •13. Військове мистецтво б.Хмельницького та його сподвижників.
- •14. Адміністративно-територіальний устрій козацької держави. Генеральна старшина як орган влади.
- •15. Значення революції 1648-1676 рр. Та її місце в європейському революційному русі XVI – XVII ст.
- •16. Боротьба навколо питання про суть та прерогативи гетьманської влади наприкінці 50-х – в першій половині 60-х рр. Хvіі ст..
- •17.Гетьманування ю.Хмельницького: внутрішня та зовнішня політика.
- •18. Період Руїни в історії України: характерні риси політичного життя.
- •19.Розвиток ідеї українського монархізму в другій половині хvіі ст.
- •20.Гетьман і.Виговський та його внутрішня і зовнішня політика.
- •21.Правобережний гетьман п.Тетеря та його політика (1663-1665 рр.).
- •22. «Гадяцький трактат» і.Виговського та його значення для України.
- •23.Гетьманування і.Брюховецького: позитивні та негативні риси.
- •24. Адміністративний та військовий устрій Лівобережжя, Слобожанщині та Запоріжжя в 2 пол. Хvіі ст..
- •25. «Глухівські статті» д.Многогрішного та їх значення для України.
- •26. Гетьман і.Самойлович, його внутрішня та зовнішня політика. «Конотопські статті» та «Переяславські статті» та їх значення для України.
- •27. Гетьман п.Дорошенко та його роль в історії України.
- •28.Кримсько-турецький фактор у політиці гетьманів України в 60-ті рр. Хvіі ст.
- •29.Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в 2 пол. Хvіі ст..
- •30. «Коломацькі статті» і.Мазепи та їх значення для України.
- •31. Внутрішня та зовнішня політика і.Мазепи (1687 – 1700 рр.).
- •32. Перша політична еміграція українців. П.Орлик та його «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорізького».
- •33. Правобережні та західноукраїнські землі в 2 пол. Хvіі ст.: характерні риси та особливості соціально-економічного та політичного життя.
- •34. Договори з Польщею 2 пол. Хvіі ст.: зміст та значення для подальшої долі України.
- •35. Кримські й Азово-Дніпровські походи кінця хvіі ст..
- •36.Соціальні рухи на Лівобережжі, Слобожанщині та Запоріжжі в 2 пол. Хvіі ст..
- •37.Соціальні рухи на Правобережжі та західноукраїнських землях в 2 пол. Хvіі ст..
- •38.Розвиток української культури в 2 пол. Хvіі ст.: освіта, книгодрукування, література, наукові знання.
- •39. Розвиток української культури в 2 пол. Хvіі ст.: архітектура, образотворче мистецтво, музика, театр.
- •40. Соціально-економічний розвиток Лівобережжя та Слобожанщини в 1 пол. Хvііі ст.
- •41. Адміністративний і військовий устрій Лівобережжя, Слобожанщини та Запоріжжя в 1 пол. Хvііі ст. Діяльність Малоросійської колегії.
- •42. Гетьманування і.Мазепи (1700 – 1708 рр.). Оцінка політики гетьмана в сучасній історичній науці.
- •43. Зруйнування Запорізької Січі 1709 р. Запорізькі козаки у 1709–1734 р.
- •44/ Внутрішня та зовнішня політика наказного гетьмана п.Полуботка.
- •45/ Внутрішня та зовнішня політика гетьмана д.Апостола.
- •46/«Правління гетьманського уряду» (1734 – 1750 рр.) та його значення для України.
- •47/ Правобережні та західноукраїнські землі в 1 пол. Хvііі ст
- •48. Гайдамацький рух на Правобережній Україні: мета, рушійні сили, основні повстання ( 1 пол. Хvііі ст.).
- •49. Селянський рух та опришківство на західноукраїнських землях в 1 пол. Хvііі ст
- •50. Економічний розвиток Лівобережної, Слобідської України та Запоріжжя в 2 пол. Хvііі ст.: промисли, початок мануфактурного виробництва
- •51. Розвиток міст Лівобережної, Слобідської України в 2 пол. Хvііі ст. Розвиток ремесел. Торгівля.
- •52. Зміни в адміністративному і військовому устрої Лівобережжя та Слобожанщини в 2 пол. Хvііі ст..
- •53.Гетьманування к.Розумовського (1750 – 1764 рр.); зміст та наслідки проведених реформ.
- •54.Ліквідація козацької державності в 2 пол. Хvііі ст..
- •55.Адміністративна і військова організація Запоріжжя за часів Нової Січі.
- •56.Остаточна ліквідація царизмом Запорізької Січі. Роль Запорізької Січі в історії українського народу.
- •57. Соціально-економічний розвиток правобережних земель в 2 пол. Хvііі ст..
- •58. Політичне та соціально-економічне становище західноукраїнських земель в 2 пол. Хvііі ст..
- •59. Приєднання Правобережжя до Російської держави. Адміністративний поділ територій.
- •60. Політичне та соціально-економічне становище Криму в 2 пол. Хvііі ст.
- •61.Російсько-турецькі війни 2 пол. Хvііі ст. Заселення Південної України і Криму.
- •62.Гайдамацькі повстання на Правобережжі в 2 пол. Хvііі ст.. Коліївщина.
- •63.Культура України у хvііі ст.: література, наука, основні історичні твори, козацькі літописи.
- •64.Культура України у хvііі ст.: музика, живопис, архітектура, образотворче мистецтво.
56.Остаточна ліквідація царизмом Запорізької Січі. Роль Запорізької Січі в історії українського народу.
Козацька держава - Запорозька Січ, що була в той час однією з перших республік в Європі, зіграла винятково важливу роль в історії українського народу, передусім в його національно - визвольній боротьбі, в розвитку збройних сил України та воєнного мистецтва, в освоєнні та заселенні степових просторів Центральної і Південної України.
1. Січ була проміжною ланкою між Галицько - Волинським королівством і українськими питомими князівствами Великого князівства Литовського ХIV-ХV ст., з одного боку, та українською козацькою республікою - Гетьманщиною Богдана Хмельницького, з іншого.
2. На протяжзі багатьох десятилітть Запорозька Січ захищала український народ від нищівних набігів турецько-татарських загарбників.
3. У кінці XVI - першій половині XVII ст. вона одержала міжнародне визнання, свідоцтвом чого були прийоми в столиці Запорожжя представників Австрії, Швеції, Трансильванії, Польщі, Московії, Турції, Кримського ханства..
4. В Запорозької Січі сформувалися свої органи законодавчої та виконавчої влади, судочинства, виробилися особливі закони, що поступово розповсюдились на українських землях.
Модифікація політичної ситуації в Україні, що пов'язана із затвердженням української казацкої держави Гетьманщини, відбилася і на Запорожжі - воно втратило провідну роль в житті України. Не завжди простими були відносини запорожців з українськими гетьманами, особливо в період втручання панів - іноземців у внутрішні діла. Проте і в більш складних обставинах Запорозька Січ залишалась островком свободи та демократії, безкорисливим та часто єдиним захисником українського народу.
Трагична доля України в кінці ХVII-ХVIII ст. не обійшла й Запорожжя. Адже особливий статус Запорозької Січі турбував будь-якого з властителів, бажаючого підпорядкувати українські землі. Показовим у зв'язку із цим є Андрусовський мир між Річчю Посполитою та Московією, згідно з яким передбачався контроль за козацькою республікою з боку обох держав. Після Андрусова кожний наступний рік приносив нові обмеження прав українців.
Особлива послідовність відзначалася у тиску на українську державу з боку російського царизму. Замислив повне здолання України, царський уряд очікував на зручний випадок щоб ліквідувати Січ. Так 1709 р., коли запорожці підтримали антиколоніальні повстання Мазепи, цар Петро I наказав зруйнувати Січ. Однак, в 1734 р. Січ відродилася знову на українській території на р. Підпільній (Нова Січь 1734-1775).
Наміри зруйнувати Запорожжя ніколи не залишали російських вельмож. Правда, здійсненню цих намірів перешкоджали невизначеність в російсько-турецьких відносинах і нестійкість становища у самій імперії— дворцові перевороти й зміни імператорів, селянська війна під проводом Пугачьова і т. і. Закінчення російсько-турецької війни 1768-1774 рр., внаслідок якої Росія одержала вихід до Чорного моря, придушення селянського повстання Пугачьова, розв`язали імперським правителям руки й прискорили процес ліквідації козацького строю в Запорожжі. Доля козацької республіки та її столиці була вирішена 23 квітня 1775 р.
Таким чином, основні причини знищення царизмом Запорозької Січі були слідуючими:
1. Несполучність автономного існування Січі у складі Російської імперії.
2. Роль Січі як носія республіканських ідей в країні.
3. Опір запорожців захопленням їх земель поміщиками і царським урядом.
4. Втрата Запорозьким військом свого значення як воєнної сили в боротьбі проти турецько-татарських загарбників після закінчення російсько-турецької війни 1768-1774 рр.
4 червня 1775р. війська генерала П.Текелія зненацька оточили Січ-столицю, в якій знаходився тільки невеликий гарнізон, і потребували її капітуляції. Після бурхливої воєнної ради, після порівняння сил сторін (3 000 запорожців проти 10000 царського війска), козаки вирішили скласти зброю. Наступного дня за наказом Текелія із Січі були вивезені боєприпаси, артилерія, скарб, клейноди, прапори, архів і т.і. Всі будинки на Січі, окрім зміцненнь, зруйнували, в частковості 500 козацьких майстерень та торговельних будинків.
Воєнна операція щодо ліквідації Січі передбачала захоплення усього Запорожжя. Для досягнення цієї цілі були притягнуті величезні сили - біля 100 000 воїнів. Розділена на декілька частин, російська армія прогягом двох тижнів, з 25 травня по 8 червня 1775 р0., цілком окупувувала запорозькі землі. Зосередження української державності і волелюбного духу було знищене.
29 червня 1775 р. виданий сенатський указ, що зруйнував надії козаків на відродження Січі. Запорожцям запропонували записатися в селянський та мещанський стан, а більшість старшин зазнавали утиски. Серед тих, з ким розправилися найбільш жорстоко, були: кошовий отаман Петро Калнишевський, військовий суддя Павло Головатий, військовий писар Іван Глоба. Останній кошовий на протязі 25 років відбував заключення в Соловецькому монастирі, суддя і писар були відправлені в заслання до Тобольську.