56.Остаточна ліквідація царизмом Запорізької Січі. Роль Запорізької Січі в історії українського народу.

Козацька  держава - Запорозька Січ, що була в той час однією з перших республік в Європі, зіграла  винятково  важливу роль в історії українського народу, передусім  в його національно - визвольній боротьбі, в розвитку збройних сил України та воєнного мистецтва, в освоєнні та заселенні степових просторів Центральної і Південної України.

1. Січ була проміжною ланкою між Галицько - Волинським королівством і українськими питомими князівствами Великого князівства Литовського ХIV-ХV ст., з одного боку, та українською козацькою республікою - Гетьманщиною  Богдана Хмельницького, з іншого.

2. На протяжзі багатьох десятилітть Запорозька Січ захищала український народ від нищівних набігів турецько-татарських загарбників.

3. У  кінці XVI - першій половині XVII ст. вона  одержала  міжнародне визнання, свідоцтвом чого були прийоми  в столиці Запорожжя представників Австрії, Швеції, Трансильванії, Польщі, Московії, Турції, Кримського ханства..

4. В Запорозької Січі сформувалися свої органи законодавчої та виконавчої влади, судочинства, виробилися особливі закони, що поступово розповсюдились  на українських землях.

Модифікація політичної ситуації в Україні, що пов'язана із затвердженням  української казацкої держави Гетьманщини, відбилася і на Запорожжі - воно втратило провідну роль в житті України. Не  завжди простими були відносини запорожців з українськими гетьманами, особливо в період втручання панів - іноземців у внутрішні діла. Проте і  в більш складних обставинах Запорозька Січ залишалась островком свободи  та демократії, безкорисливим  та часто єдиним захисником  українського народу.

Трагична доля України в кінці ХVII-ХVIII ст. не обійшла й Запорожжя. Адже особливий статус Запорозької Січі турбував будь-якого з властителів, бажаючого підпорядкувати українські землі. Показовим у зв'язку із цим є Андрусовський мир між Річчю Посполитою та  Московією, згідно з яким передбачався контроль за козацькою республікою з боку обох держав.  Після Андрусова кожний наступний рік  приносив нові обмеження прав українців.

Особлива послідовність відзначалася у тиску на українську державу з боку російського царизму. Замислив повне здолання України, царський уряд очікував на зручний випадок щоб ліквідувати Січ. Так 1709 р., коли запорожці підтримали антиколоніальні повстання  Мазепи, цар Петро I наказав зруйнувати Січ. Однак,  в 1734 р. Січ відродилася знову на українській території на р. Підпільній (Нова Січь 1734-1775).

Наміри зруйнувати Запорожжя  ніколи не залишали російських вельмож. Правда, здійсненню цих намірів перешкоджали невизначеність в російсько-турецьких відносинах  і нестійкість становища у самій імперії— дворцові перевороти й зміни імператорів, селянська війна під проводом Пугачьова і т. і. Закінчення російсько-турецької війни 1768-1774 рр., внаслідок якої Росія одержала вихід до Чорного моря, придушення  селянського повстання Пугачьова, розв`язали імперським правителям руки й прискорили процес ліквідації козацького строю в Запорожжі. Доля козацької республіки та її столиці була вирішена 23 квітня 1775 р.

Таким чином, основні  причини  знищення царизмом Запорозької Січі були слідуючими:

1. Несполучність автономного існування Січі у складі Російської імперії.

2. Роль Січі як носія республіканських ідей в країні.

3. Опір запорожців захопленням їх земель поміщиками і царським урядом.

4. Втрата Запорозьким військом свого значення як воєнної сили в боротьбі проти турецько-татарських загарбників після закінчення російсько-турецької війни 1768-1774 рр.

4 червня 1775р. війська генерала П.Текелія зненацька оточили Січ-столицю, в якій знаходився тільки невеликий гарнізон, і потребували її капітуляції. Після бурхливої воєнної ради, після порівняння сил сторін (3 000 запорожців проти 10000 царського війска), козаки вирішили скласти зброю.  Наступного дня за наказом Текелія із Січі були вивезені боєприпаси, артилерія, скарб, клейноди, прапори, архів і т.і. Всі  будинки на Січі, окрім зміцненнь, зруйнували, в частковості 500 козацьких майстерень та торговельних будинків.

Воєнна операція щодо ліквідації Січі передбачала  захоплення усього Запорожжя. Для досягнення цієї цілі були притягнуті величезні сили - біля 100 000 воїнів. Розділена на декілька частин, російська армія прогягом двох тижнів, з 25 травня по 8 червня 1775 р0., цілком окупувувала запорозькі землі. Зосередження  української державності і волелюбного духу було знищене.

29 червня 1775 р. виданий сенатський указ, що зруйнував надії  козаків на відродження Січі. Запорожцям запропонували записатися в селянський  та мещанський стан, а більшість старшин зазнавали утиски. Серед тих, з ким розправилися найбільш жорстоко, були: кошовий отаман Петро Калнишевський, військовий суддя Павло  Головатий, військовий писар Іван Глоба. Останній кошовий на протязі 25 років відбував заключення  в Соловецькому монастирі, суддя і писар були відправлені в заслання до Тобольську.