4. Функціональна схема системи.
Система – множество объектов и отношений между ними и их атрибутами.
Функциональная схема – графическое представление функций системи или ее компонентов без изображения их внутренего структурирования.
Компоненты функциональной схемы не требуют того,что бы бать целым подобным компонентом прототипа, потому что целью срздания такой схемы есть только описание функций прототипа. Каждый из компонентов системы являеться «черним ящиком»
5. Типові вхідні сигнали системи.
Вхід – місце прикладання зовнішньої дії. Зовнішню дію називають стиму- лом, подразником, вхідним сигналом.
Через співвідношення вхідних і вихідних величин можливі різні схеми їхньої взаємодії. Найбільш типовими є такі чотири схеми (рис. 3):
а) в)
б) г)
Рис. 3 – Схеми взаємодії:
а) одномірно-одномірна; б) одномірно-багатомірна;
в) багатомірно-одномірна; г) багатомірно-багатомірна.
одномірно-одномірна (однофункціональна) – один вхідний сигнал і одна вихідна характеристика;
одномірно-багатомірна – один вхідний сигнал і декілька вихідних харак- теристик;
багатомірно-одномірна – декілька вхідних сигналів і одна вихідна харак- теристика;
багатомірно-багатомірна – декілька вхідних сигналів і декілька вихідних характеристик.
6. Класифікація систем за типом взаємозв’язку між елементами. Цілісна, суммативна системи.
Класификация по типу отношений между элементами.
-поточная система – все элементы равнозначны и функционируют по внутренними законом системы.
-иерархическая система – подразумевает подчинение, то есть одни элементы властвуют над вторыми и не все элементы функционируют по внутренними законами.
Целостная система – это такая, в которой все ее элементы не могут существовать изолированно друг от друга. Утрата или изъятие хотя бы одного ее элемента приводит к разрушению системы в целом. Целостными системами являются, например, солнечная система, молекулы воды (Н2О), поваренной соли (NaCl), симбиозы в органической природе, производственная кооперация в экономической сфере общественной жизни и т. п.
Отличительной особенностью целостной системы является несводимость ее качества к простой сумме качеств составляющих ее элементов.
Суммативные системы – это системы, качество которых равно сумме свойств, составляющих ее элементов, взятых изолированно друг от друга. Во всех суммативных системах, составляющие ее части могут существовать сами по себе автономно. Примером таких систем могут быть куча камней, скопление машин на улице, толпа людей. Понятно, что об этих совокупностях нельзя сказать, что они бессистемны, хотя их системность выражена слабо и близка к нулю, поскольку ее элементы обладают значительной независимостью по отношению друг к другу и к самой системе, да и связь этих элементов зачастую носит случайный характер.
7. Класифікація систем за обумовленістю взаємодії між елементами.
За обумовленістю дії розрізняють системи з детермінованою дією і системи з випадковою (імовірнісною, стохастичною) дією.
У детермінованій системі складові її елементи і зв’язки між ними взаємодіють точно передбаченим способом. У цих системах при фіксованих зовнішніх умовах і способі керування перехід з одного стану в інший цілком визначений.
У випадковій (імовірнісній, стохастичній) системі складові її елементи і зв’язки між ними взаємодіють таким чином, що не можна зробити точного, детального передбачення її поводження. Така система завжди залишається невизначеною, і передбачення про її майбутнє поводження ніколи не виходить з рамок імовірнісних категорій, за допомогою яких це поводження описується.
Стосовно детермінованої системи можна говорити про статичність чи динамічність.
Для статичної системи середні арифметичні значення вихідного сигналу на різних відрізках часу не виходять за допустимі межі, обумовлені точністю методики виміру досліджуваного показника.
У динамічній системі середнє арифметичне значення вихідного сигналу на різних відрізках часу змінюється, оскільки в такій системі відбувається зміна станів її елементів. Елементи системи, що змінюються, розглядаються як змінні величини. Якщо ці змінні величини допускають їхній вимір і представлення у вигляді конкретних чисел, то можна допустити конкретну оцінку стану системи. Ця оцінка відбиває кількість інформації, що міститься в системі, тобто те, що можна довідатись про неї.
Розрізняють безперервні й дискретні динамічні системи. У першому випадку процес перевтілення вхідного сигналу у вихідну характеристику розглядається в часі як безперервний, у другому – тільки у фіксовані (дискретні) моменти.
Отже, динамічними можна назвати системи, в яких відбуваються зміни в часі.
Випадкові системи поділяються на стаціонарні, нестаціонарні й ергодичні. Такий розподіл систем заснований на різній залежності від часу основних статистичних характеристик .