62. Розкрити основні чинники формування океанічних течій.

Аналізуючи вплив течій на клімат Землі, можна чітко визначити океанічний конвеєрний пояс обміну тепла між атмосферою та гідросферою. Підігріта вода легша за прохолодну ,і вона підіймається вгору,де переміщується з поверхневою водною масою. Цей процес може охопити шар товщиною до 4 км від дна. Підйом глибиних вод відбувається і в тих випадках,коли глибинна течія зустрічає на шляху підводне підвищення або коли береговий вітер здуває теплий поверхневий шар води,а на його місце знизу підіймається холодний.

Загалом циркуляція вод Світового океану визначає обмін речовиною,теплом та механічною енергією між океаном, атмосферою,поверхневими та глибинними,тропічними та полярними водами. Морські течії переносять великі маси води з одних акваторій на інші,часто дуже віддалені. Важливою особливістю у впливі течій на гідросферу та географічну оболонку землі є те,що вони порушують широтну зональність у процесі розподілу температури на земній поверхні. У всіх океанах під впливом течій виникають температурні аномалії:позитивні аномалії пов’язані з перенесенням вод в напрямку від екватора до більш холодніших широт течіями,які мають напрямок близький до напрямку меридіанів: тоді як негативні аномалії утворюються в результаті переносу напрямку,за допомогою холодних течій направлених від північних чи південних широт до екватора. Негативні температурні аномалії підсилюються за рахунок дії процесу підйому глибинних вод поблизу західних берегів континентів, котрі регулюються зносами вод під впливом пасатів. Вплив течій віддзеркалюється не тільки на величинах і розподілі середніх річних показників температури,але й на річних амплітудах. Це особливо помітно на межі зіткнення теплих і холодних течій,там де межі між ними змінюються впродовж року,як наприклад в Атлантичному океані в районі зіткнення Гольфстіма і Лабрадорської течії, або в Тихому океані в районі взаємодії течій Куросіо і Курильської(Ойясіо).

Розподіл течій на поверхні обумовлюють в одних зонах збігання потоків,а в інших - їх роз бігання. Перші називаються зонами конвергенції,другі – зонами дивергенції. В зонах конвергенції створюється надлишок води,який викликає занурення вод на глибину. В зонах же дивергенції роз бігання поверхневих потоків створює сприятливі умови для висхідних рухів глибинних вод. Ці зони підіймання глибинних вод на поверхню називають зонами апвелінгу,а сам процес – апвелінгом. Зони апвелінгу виникають також у результаті дії потужних згінних вітрів,які систематично видаляють прогріті поверхневі води і створюють умови для здіймання холодних глибинних вод. Завдяки пасатам і пасатним течіям західні периферійні райони океанів отримують більше води,ніж східні. Екваторіальна течія не в змозі вирівняти ці розбіжності . в результаті в під поверхневому шарі глибин виникає відтік надлишків води ,направлений із заходу на схід. Утворюються своєрідні під поверхневі течії. Вони існують в Індійському,Тихому і Атлантичному океанах-течії Кромвелла, Тареєва і Ломоно.

63.Обгрунтувати особливості та розподіл солоності вод Світового океану.

В океанічній воді розчинені майже всі відомі на Землі речовини,але в різних кількостях. Більшість їх через малий вміст важко знайти. Серед розчинених в океанічній воді солей переважають хлориди(89%) і сульфати(майже 11%),значно менше карбонатів(0,5%). Кухонна сіль(NaCI)- гіркий. Загальна кількість всіх солей ,розчинених у воді,називається солоністю. Вона вимірюється в тисячних частинах грама – проміле. Середня солоність Світового океану близько 35%,тобто в кожному кілограмі води міститься в середньому 35 грам солей. Солоність води океану залежить від співвідношення кількості атмосферних опадів і випаровування. Знижують солоність морських і океанічних вод річкової води і вода льодів,що тануть. У відкритому океані розподіл солоності в поверхневих шарах води(до 1500м) має зональний характер. У екваторіальному поясі,де випадає багато опадів,вона знижена,в тропічних широтах- підвищена. У помірних і полярних широтах солоність знову знижується. У Північному Льодовитому океані вона становить 32%. Помірно відрізняється за солоністю внутрішні моря. Солоність води в Балтійському морі до 11% в Чорному –до 19%,Червоному – до 42%. Пояснюється це різним співвідношенням надходження і витрат прісної води,тобто кліматичним умовам.

64. Схарактеризуйте поділ рік за характером живлення і особливистями їх водного режиму. Річки, як і живі істоти, для свого існування мають постійно підживлюватися. Їх ‘поживою’ є вода. Тому, процес поповнення річки водою називають її живленням. Існує чотири типи живлення річок: дощове, снігове, льодовикове та підземне (грунтове). Протягом року, залежно від кліматичних умов, рівень води в річці не однаковий і може істотно коливатися: підніматися або знижуватися. Окремі річки, що протікають територією з посушливим кліматом можуть, навіть, повністю пересихати на певний період, а потім знову зявляються. Річки помірного та субарктичного поясів взимку замерзають. На територіях з особливо суворим кліматом вони залишаються під кригою більшу частину року. Отже, зміни кількості та стану води в річці за сезонами року називають режимом річки. Якщо, підвищення води в річці відбувається в певний період року і щорічно повторюється, ідеться про повінь. Наприклад, в Україні повінь відбувається навесні в результаті танення снігу. Річки при цьому можуть виходити з берегів і затоплювати заплаву. Чим більше в зимку випадаю снігу тим триваліший період повіні.

65. Обгрунтуйте особливості й типи озер за походженням.Наведітьприклади. За походженням озера можуть бути: *загатними * улоговинними  *змішані. Загатні озера утворюються внаслідок перекриття долини річки обвалу, насосами, уламковим матеріалом льодовика, що відступає. Улоговинні озера в залежності від умов і причин утворення улоговини можуть бути тектонічними, вулканічними, дифляційними, льодовокивоми, карстовими та термокарстовими.Утектонічних озер улоговини утворились у результаті тектонічних процесів (різких змін у земнійкорі), наприклад, при землетрусах. Тектонічні озера бувають дуже глибокими (наприклад:Байкал, Севан, Іссик-куль). Вулканічні озера зявляються під дією вулканічних сил, наприклад, Курильське озеро, Кроноцьке та інші. Дефляційні озера утворюються у результаті видування гірських порід вітром і в пониженнях між барханами та дюнами. Їхні улоговини звичайно не глибокі.  Льодовикові озера являються результату дії льодовиків, що покривали колись величезні площі на континент. Прикладом таких озер може бути Силтран на Північному Кавказі. Карстові озера – результат хімічної діяльності підземних і поверхневих вод. Ці озера зустрічають в басейнах р. Північної Дзвіни, Ками, на Волзько – Онезькому вододілі. Термокарстові озера виникають в результаті заповнення водою заглиблинь на поверхні землі, що утворюються в районах вічної мерзлоти в результаті танення підземних пластів або лінзльоду. Такі озера поширені на території Якутії. Змішані озера утворюються від спільного впливу під впливом різних причин. Наприклад, озерна улоговина тектонічного походження піддавалась дії льодовиків, щовплинули на її формування (Ладозьке та Онезьке озера).

66. Розкрити особливості й типи підземних вод за походженням.

За походженням розрізняють такі види підземних вод:Інфільтраційні,що утворилися внаслідок просочування з поверхні дощових,талих і річкових вод; Конденсаційні,що утворились в порах і тріщинах гірських порід із водяної пари;Седиментаційні,що утворилися в процесі геологічного накопичення осадків у водних умовах(седиментація-осідання); Магматогенні або ювенальні,що утворились при кристалізації магми і метаморфізації гірських порід. Вважається,що більша частина вод гідросфери утворилася за рахунок дегазації магми.

67. обґрунтувати особливості й генетичні типи підземних вод за походженням. Підземні води  — води, що містяться у верхній частині земної кори. Заповнюють проміжки, пори, тріщини, пустоти. Вiдносно визначення видiв води в гiрських породах iснує декiлька класифiкацiй, але найбiльш визнана класифiкацiя А.Ф.Лєбєдєва: Вода у виглядi парiв у порах , порожнтнах i трiщинах. Гiгроскопiчна Вода у виглядi плiвки (плiвкова).Капiлярна вода . Вiльна вода .Вода в твердому станi . Кристалiзацiйна вода. Дуже важливо знати походження підземних вод. Основним процесом, в результатi якого вони появляються в надрах Землі, є  інфiльтрацiя  - просочування води в гiрськi породи після атмосферних опадiв - дощiв або танення снiгу. Причому, вода проникає не тiльки зверху, а й з бокiв – у шари гірських порiд, що виходять на поверхню в ярах, балках i долинах. В районах зрошуваного землеробства основна кількість води під землю попадає в результаті фільтрації через канали. За умовами залягання i гiдравлiчними ознаками пiдземнi води подiляються на такi типи: поверхнева вода (або верховодка), грунтова, мiжпластова безнапiрна i мiжпластова напiрна (або артезiанська).

68. схарактеризувати особливості й типи сучасного зледеніння землі. Льодовики поділяються на типи за ознакою їх розташуваня відносно рельєфу місцевості та в залежності від розумі вживлення. Від власно гірських та долинних відрізняють материкові, Покривні льодовики (льодовикові щити та куполи),які мають вигляд суцільного льодового покриву великої потужності, що залягає не залежно від рельєфу місцевості. Вивченя сучасного зледеніння Землі показало, що за морфологічними і динамічними особливостями доцільно розрізняти два типи льодовиків: гірські та покривні. В гірських льодовиках напрям руху і форма зумовлені рельєфом земної поверхні, їх ще називають льодовиками стоку. Здебільшого для них характерні довгі язики, в які, як у річку, впадають льодовики-потоки. У покривних льодовиків (вони відомі ще як льодовики розтікання) напрям руху і форма зумовлені розподілом живлення і витратою льоду, а не особливостями рельєфу. Найбільший з них-льодовик Антарктиди. Покривні льодовики поділяють на льодовикові куполи (викуплі льодовики товщиною до 1000м);льодовикові щити (великі випуклі льодовики товщиною понад 1000м і площею 50тис.км2); вивідні льодовики (льодовики, що швидко рухаються і через які відбуваються витрати льоду покривних льодовиків. Вивідні льодовики звичайно закінчуються в морі, утворюючі плаваючі льодкові язики, що дають початок численним айсбергам невеликого розміру);шельфові льодовики (плаваючі або такі, що спираються на морське дно; вони є продовженням наземних льодових покривів, рухаються з берега до моря і утворюють дуже великі айсберги). Гірські льодовики за своїми розмірами значно поступаються покривним. У помірних і низьких широтах ними вкрито перевожно найбільш піднесені ділянки гір. У залежності від місцеположення гірські льодовики по діляють на вершинні, схилові і долині. Багато з них характеризуються підвищеною рухливістю, швидкість переміщення донизу деяких з них становить 50-200м у рік. При швидкому сповзані льодовик Ведмежий, який через 10-15 років починає рухатися, нерідко створював загрозливі для людей ситуації. Тому за поведінкою цього льодовика, як і багатьох інших,ведуться регулярні спостереження.

69. Обґрунтувати сутність поняття «кріосфера». Які причини та особливості багаторічної мерзлоти?

Під час танення відбувається осіданя земної поверхні-термокарст. Вічна мерзлота – природній фактор, який зумовлює характер ландшафтів Арктики і Сибіру та впливає на господарську діяльність льодовиків. Північній півкулі вічна мерзлота займає близько 25 % суходолу. Максимальна потужність вічної мерзлоти досягає 1500 м. (Середньосибірське плоскогіря), середня річна температура її змінюється від 0 до 15-16 градусів на вершинах високих гір і до – 12 градусів на арктичнихнизовинах. В районах розвитку багаторічної мерзлоти утворюється специфічні структури грунту, в складі яких наявні торфяні і камяні круги, полігональні тріщини, камяні гірлянди і смуги. Подібні структури, які утворилися під впливом кріогенних процесів, можна спостерігати на багатьох вершинах гір, хоча нині мерзлоти там не має. До особливостей рельєфу областей багаторічної мерзлоти належить поширення термокарстових заглиблень, які утворюються внаслідок розставання прошарків льоду у грунті.

70. Обгрунтувати сучасні екологічні проблеми гідросфери

Забруднення атмосфери, що прийняло великомасштабний характер, нанесло збиток рікам, озерам, водоймищам, ґрунтам. Забруднюючі речовини і продукти їхніх перетворень рано чи пізно з атмосфери попадають на поверхню Землі. Це і без того велике лихо значно погіршується тим, що й на водойми, і на землю безпосередньо йде потік відходів. Величезні площі сільськогосподарських угідь піддаються впливу різних пестицидів і добрив, ростуть території смітників.

Відомі такі забруднення води:

1) фізичне забруднення – пісок, мул, глина – наслідки ерозії, пил, радіоактивні домішки, частиною золи від ТЄС; 2) теплове - спуск у водойми води з теплових та атомних електростанцій; 3) біологічне – мікроорганізми, віруси, бактерії, грибки, найпростіші, черви, промисловими біологічними забруднювачами є м’ясокомбінати, цукрові та маслозаводи; 4) хімічне – кислоти, солі, луги; 5)органічне – нафта та її сполуки, відходи тваринництва; 6)поверхневе – активні речовини – миючі засоби, пестициди.

Скидання відпрацьованих забруднених вод у водойми призводить до погіршення якості води. В ріки та інші водоймища скидається майже 450 км3 стічних вод, при цьому майже половина з них без попереднього очищення. Промислові підприємства скидають стічні води прямо в ріки. Стоки з полів також надходять у ріки й озера. Забруднюються і підземні води найважливіший резервуар прісних вод. Забруднення прісних вод і земель бумерангом знову повертається до людини в продуктах харчування і питний воді.

71.Розкрити внесок В.І.Вернадського у вчення про біосферу. Схарактеризувати основні компоненти біосфери.

В.І. Вернадський відкрив і сформулював низку важливих законів природи. Головними з них є закони про єдність зв'язків і взаємозв'язків людства і природи, єдність сущого на Землі з космосом. Вчення про біосферу і біогеохімічні процеси, про роль живої речовини в еволюції нашої планети є наріжним каменем сучасного природознавства і відіграє визначальну роль у розв'язанні екологічних проблем, які в наш час так гостро постали перед людством. Основи цього вчення, які були викладені В.І. Вернадським у книзі "Біосфера" та інших його працях, зберігають свою актуальність і нині.

В.І. Вернадський розглядав біосферу як область життя, основа якої — взаємодія живої і косної (неживої) речовини. Він писав: "Живі організми є функцією біосфери і тісно матеріально та енергетично з нею пов'язані, є величезною геологічною силою, що її визначає... Вони пов'язані з навколишнім середовищем біогенним током атомів: своїм диханням, живленням і розмноженням". Найістотніша особливість біосфери — це біогенна міграція атомів хімічних елементів, яка зумовлена променевою енергією Сонця, процесами фотосинтезу й органічного розкладу.

Основними компонентами біосфери є: 1) біомаса живих рослин, здатних шляхом фотосинтезу фіксувати і перетворювати сонячну енергію в потенційну і зберігати її у вигляді органічних сполук; 2) біомаса тварин і мікроорганізмів, які проживають на поверхні Землі і у верхніх шарах земної кори; 3) біогенна речовина — маса речовин, яка створена і перероблена організмами в минулому (наприклад, кам'яне і буре вугілля, крейдяні відклади і т. д.); 4) біокосна речовина, створена одночасно і живими організмами, і процесами косної (неживої) матерії — такими є вся природна вода, тропосфера, кора вивітрювання; 5) радіоактивні елементи, що надходять з внутрішніх сфер Землі; 6) потік сонячної енергії та речовин, що надходять на Землю з космосу.