51.Схарактеризувати особливості загальної циркуляції атмосфери.Що таке пасати і мусони.

Під загальною циркуляцією атмосфери розуміють сукупність основних видів повітряних рухів у нижній атмосфері, внаслідок яких здійснюється обмін великих мас повітря в горизонтальному і вертикальному напрямах. Ці повітряні течії зумовлені перш за все різницею температур між екваторіальними і полярними широтами, материками й океанами, а також обертанням Землі навколо своєї осі.Коли б поверхня Землі була рівною і одноманітною, тобто тільки сушею або водною оболонкою, і на повітряних потоках не позначалась би відхиляюча дія обертання Землі, тоді схема циркуляції повітря була б досить простою: холодне повітря розтікалось би в приземному шарі від полюсів до екватора, а більш легке тепле утворило б на певній висоті компенсаційний потік від екватора до полюсів. Рух повітря, таким чином, здійснювався б уздовж меридіанів.

Істотну роль у загальній циркуляції атмосфери відіграють мусони (тропічні і позатропічні) — Мусони — стійкі вітри нижнього шару тропосфери, що протилежно змінюють свій напрямок два рази на рік. Зимовий мусон має напрямок з суходолу на море, літній — з моря на суходіл. Характерні райони мусонів — східні узбережжя материків, а також тропічні широти північної півкулі.

В екваторіальній смузі сходяться і затихають північно-східні і південно-східні пасати. Це так звана зона екваторіального затишку, відома раніше як пояс штилів. Для неї характерний низький атмосферний тиск і слабкі змінні вітри. Повітря в зоні затишку нагрівається і піднімається вгору, де розтікається на північ і південь, відхиляючись у Північній півкулі праворуч, а в Південній — ліворуч. Так утворюються антипасати. Висхідні течії повітря, охолоджуючись, виділяють водяну пару. Тому в зоні затишку часто спостерігається велика хмарність і випадає багато опадів.

52.Схарактеризувати сутність та особливості місцевих вітрів.Чому виникають місцеві циркуляції повітря.

Під місцевими вітрами розуміють вітри, характерні для певних географічних районів. Такими є, наприклад, бризи, бора, фени, гірсько-долинні вітри і деякі інші. Вони можуть бути проявом місцевих циркуляцій повітря або локальних змін течій загальної циркуляції атмосфери під впливом підстилаючої поверхні рельєфу.

Бризи виникають на узбережжі морів, великих озер і навіть в долинах великих рік. Для них характерна періодична добова зміна напряму: вдень вони дмуть з водної поверхні на сушу, вночі — із суші на воду. Така регулярна зміна пояснюється нерівномірністю нагрівання суші і води протягом доби. Вдень повітря над сушею прогрівається сильніше, тому тут створюється зона пониженого тиску, вяку постійно вривається більш холодне морське повітря. Вночі у зв'язку з тим, що суша охолоджується швидше за водну поверхню, напрям циркуляції повітря змінюється на протилежний.

Фен — сухий і теплий поривчастий вітер, що дме з гір (рис. 19). Цей вітер може виникнути в будь-якій гірській системі, якщо на шляху повітряної течії загальної циркуляції опиняється хребет достатньої висоти. Повітряний потік у такому випадку піднімається гірськими схилами уторуй, опиняючись в умовах все більш низького тиску, охолоджується.

Бора — дуже сильний і холодний вітер, який найчастіше дме з низьких гірських хребтів у бік теплішого моря. Холодне повітря концентрується в передгір'ях, внаслідок чого атмосферний тиск тут зростає. А по інший бік хребта, на морі, тиск залишається низьким. Тепле розріджене повітря піднімається над морем, виникає сильна течія, яка "засмоктує" повітря з материка. Смерчі — дрібномасштабні вихори з вертикальними "вісями" — виникають в атмосфері над водною поверхнею. . Вони виникають у зимових хмарах. Для них характерне швидке обертання повітря за спіраллю з одночасним підняттям угору.Смерчі виглядають як темний стовп або хобот слона між хмарою і земною поверхнею, вони розширюються угору або униз. Такі своєрідні обриси пояснюються тим, що вихор втягує хмару зверху або пил (воду) з земної поверхні, оскільки в його середині тиск дуже низький. Час існування вихорів вимірюється хвилинами, тромбів — кількома годинами. .Тромби спричиняють руйнування будівель, виривають з коренем дерева, переносять тварин. Вони трапляються і в Європі. Кількість торнадо, які виникають у Північній Америці між Скелястими горами і Аппалачами, перевищує 200 на рік.Гірсько-долинні вітри проявляються в горах. їм також властива добова періодичність: вдень вітри дмуть із більш затінених і холодних долин угору на обігріті сонцем схили. Вночі охолоджене гірське повітря опускається схилами униз в долини, в бік рівнин. Гірсько-долинні вітри формуються в горах при малохмарній погоді. Такі місцеві циркуляції повітря характерні, зокрема, для Карпат, Альп, Кавказу, інших гірських систем.

53.Розкрити сутність повітряної маси та атмосферного фронту. Схарактеризувати основні географічні типи повітряних мас. Повітряними масами називають порівняно однорідні за температурою і вологістю маси повітря, які поширюються на площі в декілька тисяч кілометрів і на декілька кілометрів у висоту.Вони формуються в умовах тривалого перебування над більш-менш однорідними поверхнями суші або океану. Переміщуючись в процесі загальної циркуляції атмосфери в інші області Землі, повітряні маси переносять у ці області і свій режим погоди. Розрізняють чотири основні географічні типи повітряних мас, які охоплюють всю тропосферу Землі. Це маси арктичного (антарктичного), помірного, тропічного і екваторіального повітря. За винятком останнього, в кожному з них виділяють ще морські і континентальні різновиди, які формуються відповідно над сушею і океаном.Полярне (Арктичне і Антарктичне) повітря формується над льодовими поверхнями полярних районів і характеризується низькими температурами, малим вмістом вологи і хорошою прозорістю. Помірне повітря значно краще прогріте, воно відзначається влітку підвищеним вмістом вологи, особливо над океаном. Переважаючими тут західними вітрами і циклонами морське помірне повітря переноситься далеко в глибину материків, нерідко супроводжуючи свій шлях опадами. Континентальне помірне повітря взимку сильно охолоджується, і погода в ньому стійка, ясна, морозна.

Тропічне повітря характеризується в цілому високими температурами. Але якщо над морем воно одночасно ще й дуже вологе, то над сушею, навпаки, надзвичайно сухе і запилене. Оскільки тропічне повітря формується в баричних максимумах, воно інколи звідси поширюється в помірні та екваторіальні широти, де атмосферний тиск нижчий.

Екваторіальне повітря відзначається постійними високими температурами і підвищеним вмістом вологи як над океаном, так і над сушею. В післяполудневий час тут часті зливові дощі.

Поверхня, що розділяє арктичне (антарктичне) і помірне повітря, називається відповідно арктичним і антарктичним фронтами. Повітря помірних широт і тропіків розділяє полярний фронт. Оскільки густина теплого повітря менша, ніж густина холодного, то фронт є похилою площиною, яка завжди має нахил у бік холодного повітря під дуже малим кутом (менше 1°) до поверхні землі. Холодне повітря, як більш густе, при зустрічі з теплим ніби підпливає під нього і піднімає його вгору, спричиняючи утворення хмар.

Фронти мають велике значення для погоди, тому що поблизу них утворюються хмари і часто випадають опади. У місцях зустрічі теплого і холодного повітря зароджуються і розвиваються циклони, погода стає нестійкою. Знаючи розташування атмосферних фронтів, напрями і швидкості їх пересування, а також маючи метеорологічні дані, які характеризують повітряні маси, складають прогнози погоди.