9.4. Державне регулювання та економічна безпека підприємств
Основні напрямки державного регулювання діяльності підприємств — забезпечення правової основи діяльності підприємств:
• проведення досліджень ринку;
• проведення інвестиційної політики;
• формування систем оподатковування;
• формування і розвиток інфраструктури підприємств;
• регулювання інноваційних процесів;
• фінансова підтримка у формі державних гарантій, забезпечення іноземних кредитів.
Антимонопольна політика держави складається в коректуванні такої діяльності підприємств, що розглядається як наносити збиток ефективної конкуренції на ринку.
Шляхи боротьби з негативними ефектами монополізації:
дроблення великих підприємств із забороною їхнього об'єднання і намагання таким шляхом розширити сфери впливу конкурентів;
використання організованих великих монопольних об'єднань для державного регулювання, шляхом опрацювання спільних, прийнятних для суспільства рішень (договір про визначення рівня цін тощо)
Формування і розвиток інфраструктури підприємств
до компетенції держави і містить у собі
• фінансові;• грошові;• інвестиційні; • фондові ринки;
• ринки цінних паперів; • формування системи товарних бірж.
Термінологічний словник
Банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Кредитори — особи, які мають у встановленому порядку підтверджені документами вимоги до боржника щодо його грошових зобов’язань, стосовно виплати заборгованості із заробітної плати боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи.
Приховане банкрутство — навмисне приховування факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, що завдало матеріальних збитків кредиторам.
Ризик відповідальності — можливість економічних втрат у результаті того, що людина або організація в законному порядку будуть визнані винними у заподіянні шкоди іншим особам або організаціям.
Фіктивне банкрутство полягає в явно неправдивій заяві громадянина-засновника або власника підприємства, а також посадової особи певного підприємства про фінансову неспроможність виконання зобов’язань перед кредиторами та бюджетом.
Умисне банкрутство — це свідоме доведення суб’єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності, яка виникає внаслідок того, що власник або посадова особа підприємства з корисливих міркувань вдається до протиправних дій або не виконує чи неналежно виконує свої службові обов’язки, завдаючи істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів.
Практичне
заняття
1. Блок тестових завдань КМР
2. Блок практичних завдань
Тестове завдання передбачає відповідь на 30 * 2 = 60 балов
Тест містить запитання одиничного, множинного, впорядкованого вибору
1. Період існування, починаючи з розробки концепції бізнес-системи та закінчуючи моральним або фізичним застаріванням, що завершується ліквідацією або перетворенням підприємства на нову систему з іншими цільовими орієнтирами, являє собою:
а) життєвий цикл підприємства;
б) життєвий цикл продукції;
в) життєвий цикл технології.
2. Життєвий цикл попиту становить:
а) певний відрізок часу, від моменту початку виробництва до моменту зняття продукції з виробництва;
б) певний проміжок часу, що охоплює тривалість виготовлення та період експлуатації виробу у споживача;
в) часовий інтервал, який містить кілька стадій, кожна з яких характеризується певними особливостями: процесу змін у часі попиту на певний вид продукції.
3. Життєвий цикл підприємства формується під впливом співвідношення окремих етапів життєвих циклів таких складових:
а) попиту на продукцію;
б) окремих продуктів;
в) персоналу;
г) конкурентної переваги;
д) технологій.
4. Позначте, які з наведених загроз (зовнішніх кризоутворювальних факторів) належать до короткострокових (К), а які — до довгострокових (Д):
а) зменшення обороту;
б) скорочення попиту, втрата клієнтів;
в) зменшення обсягів реалізації;
г) збільшення попиту на «надякісні» товари;
д) збільшення цін у постачальників;
е) зниження купівельної спроможності.
5. Цикл можна визначити за наявності таких ознак:
а) регулярності;
б) рекурентності;
в) тривалості;
г) ширини;
д) часових характеристик циклу загалом і його окремих фаз.
6. До стратегічних загроз, які можуть призвести до кризи підприємства, належать:
а) зміни в поведінці споживачів на ринку;
б) зміни у структурі конкуренції;
в) «технологічні прориви» у галузі;
г) підтримка (відсутність підтримки) із боку Уряду окремих галузей (підприємств);
д) політична нестабільність та соціальна напруженість;
е) економічна криза на мікрорівні.
7. Параметри кризової ситуації можна визначити, урахувавши такі фактори:
a) дефіцит часу на розв’язання проблеми, що має істотні наслідки в разі розвитку;
б) кваліфікацію виробничого персоналу;
в) рівень ймовірності втрат та збитків, а також наслідки розвитку ситуації;
г) рівень небезпеки та можливості масштабів втрат у разі перетворення кризової ситуації на кризу;
д) наявність загрози пріоритетним цілям та цінностям підприємства.
8. Хвилі можуть бути:
а) стійкими;
б) нестійкими;
в) рівноважними.
9. Основні завдання підсистеми маркетингу та збуту в умовах кризи такі:
а) оптимізація обсягів споживання на основі уточнення можливостей ринку;
б) збереження ринків збуту з уточненням їх характеристик;
в) аналіз збуту та причин його скорочення;
г) аналіз ситуації зі збутом у конкурентів;
д) короткострокове планування заходів щодо ФОПСТИЗ;
е) вивчення політики цін та підвищення їх гнучкості за рахунок форм розрахунків і системи знижок.
10. Фінансові причини диверсифікації такі:
а) стабілізація чи скорочення реалізації прибутку;
б) можливість виходу на інший ринок, зокрема й на світовий;
в) наявність грошових ресурсів для інвестування в іншу галузь;
г) стабілізація доходів, зарплати та премій;
д) доступ до кредитів під галузь;
е) стабілізація цін на акції.
11. План санації боржника має містити:
а) заходи щодо відновлення платоспроможності боржника;
б) умови участі інвесторів у задоволенні вимог кредиторів;
в) строк та черговість виплати боргу кредиторам;
г) умови відповідальності інвестора за невиконання взятих зобов’язань
12.Рентабельність діяльності підприємства визначається як:
а) відношення чистого прибутку до суми чистої виручки від реалізації та доходів від решти реалізації та позареалізаційних операцій;
б) відношення балансового прибутку до суми чистої виручки від реалізації та доходу від решти реалізації;
в) відношення виручки від реалізації до середнього значення капіталу, що функціонує.
13. Коефіцієнт обертаності оборотних коштів являє собою відношення:
а) реалізованої продукції в оптових цінах до середнього залишку оборотних коштів;
б) одиниці до кількості обертів оборотних коштів;
в) прибутку до суми оборотних коштів;
г) реалізованої продукції до кількості обертів оборотних коштів.
14. Показник абсолютної ліквідності являє собою відношення:
а) активів, що швидко реалізуються, до короткострокових пасивів;
б) ліквідних активів до пасивів, які важко реалізуються;
в) дебіторської заборгованості до кредиторської заборгованості.
15. Позначте цифрою «1» екзогенні, а цифрою «2» ендогенні фактори, які можуть спричинити фінансову кризу на підприємстві:
низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;
спад кон’юнктури в економіці в цілому;
зменшення купівельної спроможності населення;
прорахунки в галузі постачання;
прорахунки в інвестиційній політиці;
значний рівень інфляції.
16. Основні симптоми фінансової кризи такі:
а) збитки;
б) збільшення заборгованості;
в) зменшення обігових коштів;
г) зменшення обертання та частки грошових коштів;
д) будь-які зміни у структурі балансу.