Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Антикр.упр.пред. 2015.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
554 Кб
Скачать
☆

9.1.Історичні аспекти формування Закону «Про банкрутство».

Особливу увагу потрібно приділити Закону України «Про банкрутство» (1992 р.) та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набув чинності з 01.01.2000 року (із змінами та доповненнями 2000 — 2002 рр.).

Традиційно вивчення теми починається зі з’ясування сутності, ролі та місця процедури банкрутства в курсі, що вивчається. Банкрутство є одним із механізмів антикризового управління підприємством та встановленим державою методом подолання його системної (стратегічної) кризи.

Світова практика, в тому числі й історія економічного розвит­ку Росії, свідчить про наявність історичного досвіду та етапів становлення теорії банкрутства підприємств.

1   етап — приховане банкрутство. Характеризується зменшен­ням ціни підприємства, як цілісного майнового комплексу, зни­женням ефективності діяльності підприємства. Збитки покрива­ються, як правило, за рахунок продажу активів або зростання кредиторської заборгованості.

2   етап — фінансова нестабільність. Характеризується дефіци­том грошових коштів для виконання своїх зобов'язань та фінан­сування виробничої діяльності підприємства; появою простроче­ної кредиторської заборгованості і непогашених кредитів; зростанням запасів. Банкрутство — загальновідомий та необхід­ний інструмент ринкової економіки, комплексний правовий ін­ститут, який складається з норм матеріального і процесуального права. Застосування дієвої процедури банкрутства є обов'язковою умовою для селекційного процесу, який би виявив, які підприємства працюють успішно, а які — ні. У сільському го­сподарстві збільшення прибутковості окремих підприємств знач­ною мірою залежить від зменшення або розформування інших. Якщо ліквідація неспроможних підприємств не здійснюється че­рез недосконалість процедури банкрутства, то одночасно гальму­ється розвиток високорентабельних підприємств і організаційних форм.

Звернути увагу на те, що у провадженні справи про банкрутство підприємства головним є якомога повніше задоволення претензій кредиторів шляхом проведення ліквідаційної процедури або втілення в життя плану санації (реорганізації) боржника. Отже, Господарський суд може застосовувати до боржника ліквідаційні, санаційні та реорганізаційні процедури. У багатьох розвинених країнах пріоритет належить саме санаційним (реорганізаційним) процедурам. У вітчизняному законодавстві про банкрутство (згідно із Законом України «Про банкрутство» від 1992 року) питання санації підприємства у процесі про­вадження справи про банкрутство були недостатньо врегульовані.

Відповідно до цього Закону України під банкрутством розуміють пов’язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк виставлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом.

У тексті до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» подається таке визначення: «Банкрутство — визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задо­вольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури».

Суб’єкт має кредиторів, тобто осіб, які у встановленому порядку висувають підтверджені документами вимоги до боржника щодо грошових зобо­в’язань, стосовно виплати заборгованості з заробітної плати боржника. Кредиторами є також органи державної податкової служби та інші державні органи.