16. Сутність кардиналістської й ординалістської концепцій поведінки споживача. Визначення аксіом, які висуваються економічною наукою щодо вподобань споживачів.

Як зазначалося, представники кардиналістської теорії поведінки споживача (кардиналісти) стверджували, що індивід може надавати спеціальні значення або числа в ютилях корисності будь-якої кількості спожитого товару. Одиналісти ж доводять, що споживач лише ранжує (впорядковує) корисність, отриману від споживання різної кількості товарів. Таким чином, споживач знає, що споживання двох одиниць товару (наприклад, піци) дає йому більшу корисність, ніж споживання однієї одиниці, не вказуючи точно, яку кількість додаткової корисності забезпечує додаткова одиниця товару, тобто друга піца.

Отже, у зв’язку з тим, що неможливо визначити ступінь корисності певного блага в ютилях, вчені запропонували реальніший метод виміру корисності – порядковий (ординалістський). Порядкова корисність означає, що вподобання споживача можна упорядкувати.

Ординалістський (порядковий) підхід до аналізу корисності ґрунтується на таких припущеннях (аксіомах):

1. Аксіома повноти (порівнянності) – споживач може порівняти будь-які два набори благ, тобто вказати , що для нього один з двох наборів є кращим або вони еквівалентні.

2. Аксіома транзитивності – означає несуперечливість уподобань у тому сенсі, що коли для даного споживача кошик Х кращий за У, а У кращий за Z, то це означає, що Х кращий за Z. Це припущення дає можливість однозначно вибудувати всі товари у послідовності зростання або спадання задоволення від їх споживання.

3. Аксіома монотонності – випливає з бажань людини мати якомога більше благ, адже споживач віддає перевагу більшій, аніж меншій кількості благ; цю властивість ще називають ненасичуваністю потреб.

4. Аксіома спадної граничної корисності – гранична корисність блага зменшується із збільшенням обсягу його споживання.

Ці припущення можуть бути використані для зображення індивідуальних переваг споживача з використанням кривих байдужості.

17. Криві байдужості, карта кривих байдужості, гранична норма заміщення.

Вибір споживача можна виразити за допомогою кривої байдужості. Крива байдужості – це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг (ринковий кошик чи споживчий кошик), що забезпечує однаковий рівень корисності. Таку назву дана крива отримала тому, що споживачеві байдуже, який набір товарів придбати, адже вони приносять йому однакову корисність. Набір споживчих кошиків з однаковим рівнем корисності називають набором байдужості.

К риві байдужості – це інструмент для моделювання вподобань. Якщо на площині координат по одній осі відкладати обсяг споживання одного блага (наприклад, хліба ), а по другій – іншого (скажімо, м’яса), то крива байдужості – це всі комбінації обсягів цих двох благ, які для індивіда є еквівалентними (за інших рівних умов забезпечують однаковий рівень корисності ) – рис. 3.1.

Якщо йдеться про блага (на відміну від антиблаг), то згідно з аксіомою ненасичуваності збільшення споживання одного блага при незмінних обсягах споживання інших благ завжди збільшить загальну корисність людини (рівень добробуту). Тобто всі набори благ, що містяться вище кривої байдужості, забезпечують більший рівень корисності.

Множину кривих байдужості, які відповідають різним рівням корисності, називають картою кривих байдужості (рис. 3.2).

Споживач максимізує свою корисність, якщо він знаходиться на кривій байдужості, яка максимально віддалена від початку координат.

Основні риси кривої байдужості:

1. Для будь-якої комбінації двох товарів є інші комбінації цих самих товарів, які мають однакову загальну корисність для споживача.

2. Крива байдужості має нисхідний нахил (спадний характер). Він пояснюється тим, що для збереження незмінної загальної корисності по кривій байдужості має бути зворотний зв'язок між товарами, що формують споживчий кошик. Тобто, зменшення кількості одного товару в споживчому кошику має компенсуватися збільшенням кількості другого товару для збереження загальної корисності споживчого кошика.

3. Крива байдужості має опуклу до початку координат форму. Це означає, що нахил кривої байдужості стає плоскішим у міру наближення її до горизонтальної та вертикальної осей координат. Така конфігурація кривої байдужості – свідчення дії закону спадної граничної корисності. Рухаючись по кривій байдужості (рис. 3.1) згори донизу спостерігаємо, що чим менше у споживчому кошикові товару Y (хліба), тим ціннішим він стає для споживача, тим важче споживач відмовляється від цього товару, сплачуючи за кожну одиницю відмови від товару Y більшу плату, яка вимірюється обсягом товару X.

Описана поведінка споживача математично представлена граничною нормою заміщення (MRS) одного товару іншим. Тобто перехід від однієї до іншої точки вздовж кривої байдужості означає, що індивід згоден пожертвувати певною кількістю одного блага в обмін на інше. Максимальна кількість одного блага, якою людина згодна пожертвувати в обмін на одну додаткову одиницю іншого, називається граничною нормою заміщення (MRS) – рис. 3.3.

Гранична норма заміщення розраховується за формулою:

M RSyx = – ∆y / ∆x (3.1)

Особливості величини граничної норми заміщення:

а) гранична норма заміщення є завжди від’ємною величиною, оскільки показує відмову (–) від певної кількості одного товару заради збільшення на 1 одиницю кількості іншого товару, тому при її розрахунку перед дробом ставимо знак мінус, щоб отримати додатню величину;

б) Гранична норма заміщення зменшується за абсолютною величиною у міру руху вниз по кривій байдужості.

Гранична норма заміщення є мірою відносної корисності двох благ, тобто MRS – це, по суті, і є гранична корисність блага, виміряна не в абстрактних одиницях корисності, а в одиницях іншого блага:

MRSyx =MUx / MUy.