49. Особливості попиту на продукцію монополіста. Взаємозв*язок між обсягами продажу та граничною виручкою монополіста.

Головна відмінність між чистою конкуренцією і чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту: якщо для конкурентної фірми вона має абсолютно еластичний характер (пряма лінія), то для чистого монополіста – спадний характер (рис. 10.1).

Спадний характер кривої попиту на продукцію монополіста означає, що він не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушений знизити ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продаж. Для монополіста виручка, отримана від продажу додаткової одиниці продукції, завжди менша її ціни.

Адже виграш від збільшення обсягів продажу зменшується на величину програшу від зниження ціни (рис. 10.2).

Г ранична виручка може бути:

1. додатною величиною (MR > 0), коли S₂ > S₁ тоді сукупна виручка (TR) зростає;

2. від'ємною величиною (MR < 0), коли S₂ < S₁ тоді сукупна виручка спадає;

3. нульовою (MR = 0), коли S₂ = S1, тоді сукупна виручка набуває максимального значення.

Монополіст максимізує прибуток при обсягах виробництва менших, ніж це могло бути на конкурентному ринку (Q_м < Qк). Правило оптимального випуску MR=MC є універсальною необхідною умовою максимізації прибутку для всіх типів ринкових структур. Розбіжність результатів при максимізації прибутку виникає за рахунок показника граничної виручки. Для конкурентної фірми MR=P, а для монополіста MR< P (рис. 10.3).

50. Обсяг випуску, ціна та прибуток монополіста.

Спадний характер кривої попиту на продукцію монополіста означає, що він не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушений знизити ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продаж. Для монополіста виручка, отримана від продажу додаткової одиниці продукції, завжди менша її ціни. Наприклад, якщо монополіст може продати 20 одиниць товару за ціною Р1 = 200 грн., то для збільшення обсягу продаж до 30 одиниць товару він змушений зменшити ціну до Р₂ = 170 грн. Приріст сукупної виручки (∆TR) буде дорівнювати 1100 грн., а гранична виручка (MR) – 110 грн., тоді як ціна додаткової одиниці проданого товару – 170 грн.

Монополіст максимізує прибуток при обсягах виробництва менших, ніж це могло бути на конкурентному ринку (Q_м < Qк). Правило оптимального випуску MR=MC є універсальною необхідною умовою максимізації прибутку для всіх типів ринкових структур. Розбіжність результатів при максимізації прибутку виникає за рахунок показника граничної виручки. Для конкурентної фірми MR=P, а для монополіста MR< P (рис. 10.3).

51. Аналіз помилкових уявлень про політику монополіста.

П омилкові уявлення про політику монополіста:

1. Що монополіст намагається встановити найвищу ціну. Але збільшення ціни обертається зменшенням обсягів продаж. Тому мета монополіста – збільшити не ціну, а прибуток.

2. Що чим більша різниця між ціною реалізації продукції та середніми витратами на виробництво одиниці продукції, тим більший прибуток отримує монополіст. Однак це твердження справедливе лише відносно одиниці продукції, а монополіст ставить мету – максимізувати загальний прибуток. Наприклад, ціна товару 10 грн./кг, його собівартість – 5 грн./кг, прибуток при реалізації 10 одиниць товару становитиме 50 грн. ((10 - 5) х 10). Однак можлива ситуація, що навіть при меншій ціні (9 грн.) і вищих витратах (6 грн.), але при умові більшого обсягу реалізації (20 кг), прибуток може бути більший ніж у першому випадку ((9 - 6) х 20 = 60).

3. Що монопольне становище на ринку завжди гарантує беззбиткову діяльність. Але бувають ситуації, коли попит на якийсь товар різко падає та крива попиту середніх витрат і крива попиту проходять нижче, ніж крива середніх витрат, не маючи з нею спільних точок. Наприклад, монополіст з виробництва рахівниць або примусів може не отримати прибутку взагалі.