1.3 Класифікація витрат на виробництво

Важливе значення для правильної організації обліку виробничих витрат має їх науково обгрунтована класифікація. Необхідність вивчення структури собівартості зумовлена тим, що витрати підприємства на виробництво продукції різні за своєю економічною природою і величиною, отже й по питомій вазі у повній собівартості. У зв'язку з різноманіттям витрат виробництва їх прийнято групувати за різноманітними ознаками в якісно однорідні сукупності [3].

Угруповання витрат за економічними елементами. Щоб з'ясувати, під впливом яких чинників сформувався даний рівень собівартості, якою мірою у якому напрямі ці чинники впливали на загальну собівартість, необхідно розділити різні витрати групи, чи елементи витрат.

Серед витрат на виробництво вирізняються такі елементи:

- матеріальні витрати (з відрахуванням вартості зворотних відходів);

- видатки на оплату праці;

- відрахування на соціальні потреби;

- амортизація основних фондів;

- інші витрати.

Розглянемо ці елементи докладніше. У елементі «Матеріальні витрати» відбивається вартість:

- придбаних сировини й матеріалів, що входять у склад вироблюваної продукції;

-покупних матеріалів, які у процесі виробництва задля забезпечення нормального технологічного процесу для упаковки продукції, і навіть запчастин на ремонт устаткування;

- покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, які піддаються надалі додаткової обробці цьому підприємстві;

- робіт та надання послуг виробничого характеру, виконаними іншими підприємствами чи виробництвами того самого підприємства, які не належать до основного виду діяльності;

У елемент «Витрати на оплату праці» входять:

- видатки на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи премії робітникам і службовцям;

- компенсації, сплачувані в установлених законодавством розмірах жінкам, які у частково оплачуваній відпустці після народження дитини.

Елемент «Відрахування на соціальні потреби» включає обов'язкові відрахування за встановленими законодавством нормами від сум витрат за оплату праці.

До елементу «Інші витрати» вдносятьсяя:

- орендна плати;

- винагороди за винахід і раціоналістичні пропозиції;

- обов'язкові страхові платежі;

- відсотки за кредити в банках;

- податки, які включені в собівартість продукції (робіт, послуг);

- відрахування у позабюджетні фонди;

- послуги рекламних агентів і аудиторських організацій, зв'язку, обчислювальних центрів, позавідомчої охорони ін.

Розподіл витрат з економічним елементам дає можливість окреслити дві основні їх групи: витрати минулої праці, упредметнені вартості спожитих предметів праці (сировину, матеріали тощо.) і коштів праці (амортизація).

У промисловості прийнята наступна типова класифікація витрат за статтями калькуляції:

1. Сировина й основні матеріали.

2. Допоміжні матеріали (куплені вироби, напівфабрикати і комунальні послуги виробничого характеру).

3. Паливо і енергія на технологічні цілі.

4. Заробітна плата робочих.

5. Відрахування на соціальні потреби.

6. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування.

7. Резерв на ремонт.

8. Амортизація основних засобів.

9.Загальновиробничі витрати.

10.Комерційні витрати.

Перелічені статті можуть змінитися з урахуванням характеру і структури виробництва. За даними статтям виробляється калькулювання собівартості продукції і складаються калькуляції. Залежно від цього, питома вага яких витрат переважає в загальній структурі, виділяють галузі трудомісткі (вугільна, гірничорудна промисловість, лісозаготівлі), матеріаломісткі (багато галузей легкої і харчової промисловості), енергоємні (кольорова металургія), і навіть галузі з великою питомою вагою витрат на амортизацію (нафтовидобувна і газова промисловість).

Така класифікація має важливе значення, передусім, визначення шляхів зниження собівартості.