1.2 Показники собівартості продукції

Систематично протягом року підприємство має здійснювати аналіз витрат з виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження, і навіть для аналізу рівня життя та динаміки зміни вартості продукції. І тому використовується ряд показників. Основними є такі показники, як виробництво та реалізація всього обсягу товарної продукції, видатки однієї гривні товарної продукції і видатки на на собівартість конкретної продукції [3]. Розглянемо їх детальніше.

1. Витрати на виробництво та реалізацію всього обсягу товарної продукції (повна собівартість) визначаються кошторисом витрат, тобто розраховують шляхом підсумовування витрат з основним елементам. Цей показник необхідний для визначення прибутку від реалізації продукції, отже прибутку для оподаткування. На собівартість товарної продукції можуть впливати такі чинники:

- зміна обсягу випущеної продукції;

- відхилення в асортименті випущеної продукції;

- ціни на всі матеріальні ресурси.

2. Витрати однієї гривні товарної продукції розраховуються як ставлення повної собівартості продукції до всього обсягу реалізованої товарної продукції (або до ціни даного обсягу товарної продукції).

Це найвідоміший практично узагальнюючий показник, який відбиває собівартість одиниці виробленої продукції в вартісному вираженні, без розмежування її за конкретних видів. Він показує, скільки коштує підприємству отримання кожної гривні виручки. Показник широко використовується під час аналізу зниження собівартості і дозволяє, зокрема, охарактеризувати рівень добробуту й динаміку витрат за виробництво продукції вцілому в промисловості.

3. Собівартість конкретної продукції відбиває витрати підприємства на виробництво цього виду продукції. Це потрібно підприємству для того, щоб воно мало можливість визначити, наскільки ефективно виробництво того чи іншого виду продукції. Якщо склалася собівартість вища за ринковий рівень ціни на таку продукцію, підприємство змушено або знімати із виробництва цю продукцію, або знижувати свої витрати. У зв'язку з цим підприємство, у принципі нерегламентоване чинним законодавством до визначення собівартості кожного виду продукції, змушене постійно розраховувати цей показник в організацію беззбиткового виробництва.

Види собівартості продукції. Необхідно розрізняти загальну собівартість всієї вироблену продукцію і суму витрат, що припадають на виготовлення продукції певного обсягу й складу; індивідуальну собівартість, тобто видатки на виробництво лише одного виробу (наприклад, на виготовлення унікального агрегату за умови, що в виробничому ланцюзі ніяких видів продукції одночасно немає); і середню собівартість, котру визначаємо розподілом загального обсягу витрат за кількість вироблену продукцію.

Залежно від обсягу який включаємо в собівартість витрат розрізняють собівартість операційну, цехову, виробничу та повну.

Операційна (технологічна, агрегатна) відбиває видатки виконання даної технологічної операції.

Цехова собівартість включає видатки на виробництво продукції в межах цеху, зокрема прямі матеріальні видатки на виробництво продукції, амортизація цехового устаткування, ведення основних виробничих робіт цеху, соціальні відрахування, утримання і експлуатація цехового устаткування, загально цехові витрати. Цехова собівартість є вихідною базою визначення проміжних внутрішньозаводських, планово-розрахункових цін з організацією внутризаводського господарського розрахунку.

Виробнича собівартість (собівартість готової продукції) охоплює витрати підприємства виробництва продукції. Крім цехової собівартості до неї входять загальнозаводські витрати (адміністративно-управлінські і загальногосподарські витрати).

Повна собівартість (собівартість реалізованої (відвантаженої) продукції) охоплює всі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Вона відрізняється від виробничої собівартості на величину позавиробничих витрат (комерційні витрати – видатки на упаковку, зберігання, навантаження, транспортування і рекламу) і обчислюється лише з товарної продукції.

Крім того, розрізняють планову і фактичну собівартість. Планова собівартість визначається з початку планового року з планових норм витрат та інших планових показників на цей період. Фактична собівартість визначається в кінці звітного періоду на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати виробництва. Планова собівартість і фактична собівартість визначаються за однією методикою. Порівняння планової і фактичною собівартості дозволяє об'єктивно оцінити рівень рентабельності підприємства і раціональність використання як матеріальних, так і інтелектуальних ресурсів.