29. Морфологічні норми української мови. Правила вживання закінчень –а(-я); -у(-ю) у р.В. Однини іменників чоловічого роду.

Морфологічні норми – це загальноприйняті правила вживання граматичних форм слів, що вивчає розділ мовознавства – морфологія. За кожною граматичною категорією закріплена певна система відмінкових закінчень. Морфологічні норми регулюють вибір варіантів граматичної форми висловлювання. Від вибору найдоцільнішої морфологічної форми, особливо коли в мові налічується кілька способів висловлення, залежить смислова точність, логічна послідовність, чіткість, багатство і різноманітність викладу думки. При цьому причиною появи помилок, особливо в офіційно-діловому стилі, є невластиве для нього використання певних морфологічних форм іменників, прикметників, числівників та інших частин мови.

-А (-Я): Назви осіб, власні імена та прізвища, а також персоніфіковані предмети та явища; Назви тварин і дерев; Назви предметів та архітектурних деталей; Назви населених пунктів та плане .Але -у, -ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Давидового Броду, Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого Яру тощо; Інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ів (-єв), -ин (-їн); Назви мір довжини, ваги, часу тощо; назви грошових знаків; числові назви; Назви місяців і днів тижня; Назви машин та їх деталей; Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни.

-У(-Ю): Речовини, маси, матеріали; Збірні поняття, а також назви сортів плодових дерев; Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин (крім назв архітектурних деталей); Назви установ, закладів, організацій; Переважна більшість слів зі значенням місця, простору тощо, а також їх зменшені форми на –к; Явища природи; Назви почуттів; Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять; Терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін., а також літературознавчі терміни; Назви ігор, танців та абстрактних творів мистецтва (музичних, кінематографічних); Більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот); Переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот); Назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей, штатів і т. ін.