21. Склад української лексики з погляду походження.

За походженням лексика української мови неоднорідна. Вона формувалася про­ тягом багатьох століть у тісному зв’язку з іншими мовами. Тому з погляду походження виділяється дві групи: споконвічноукраїнська і запозичена. Українська мова нале­ жить до східнослов’янської мовної групи, які разом із південнослов’янською та західнослов’янською постала із спільнослов’янської (праслов’янської мови), а та — з індоєвропейської. Отже, споконвічно українська лексика формувалася у такій по­ слідовності: індоєвропейська —> праслов’янська —> спільносхіднослов’янська —> власне українська лексика. 1 Індоєвропейські слова становлять важливий шар української лексики. Вони називають: предмети і явища (небо, сонце, вечір, озеро, вода),’ тварин, рослини, про- 2 4 дукти (вівця, вовк, верба, сіль, мед); родинні зв’язки (тато, батько, мати); частини тіла (око, рука, зуб, серце, кров); числа (л ‘ять, тисяча, сто); якості (жовтий, босий, довгий); дії (брати, везти, веліти). 2. Праслов’янська лексика утворилася, коли слов’яни жили спільним життям. Спільнослов’янські слова позначають назви: людей, тварин, птахів (чоловік, жінка, голуб, ведмідь); житла, одягу, взуття, прикрас (вікно, дзеркало, шуба); їжі (пиріг, молоко, сало); предметів і явищ природи (вітер, роса, осінь, серп, плуг); абстрактних понять (правда, гнів, скорбота); обрядів (Купала, молода). 3. Спільносхіднослов’янські (або давньоруські) слова виникли в період, коли із слов’янської мовної єдності виділилася група східних слов’ян (ГУ-УІ ст.). Спіль­ носхіднослов’янських слів в українській мові дуже багато: щока, кулак, племінник, дядько; білка, кішка, собака; ківш, кочерга, горня; зозуля, жайворонок; щавель, хвощ, молочай; ярина, сіножать та ін. 4. Власне українські слова виникли на українському мовному грунті після розпаду давньоруської єдності слов’ян і утворення трьох народів — українського, білоруського і російського. Це такі слова, як: вареники, сніданок, галушки, паляниця, борщ, корж; смуга, вибалок; мрія; козачок, козацтво; баритися, очолити, линути; кремезний, розкішний, чарівний. Власне українські слова можна розпізнати за фонетичними і граматичними ознаками: 1) чергування [о], [е] з [і]: село — сільський, чоло — чільний; 2) зміна [е] на [о] після шиплячих та [й]: женити — жонатий; 3) наявність’суфіксів -ник, -івник, -ець, -овець(-івець), -ій, -ень, -ищ, -от, -шн, -неч, -анн, -енн, -інн, -ач, -аль, -ив, -иськ, -юк, -ар, -езн, -елезн, -ісіньк, -есеньк, -юсіньк, -ощ: візник, комірник; промовець; плаксій, водій; днище, горище; голота, босота; дітлашня; ворожнеча; зростання; знищення; горіння; викладач; скрипаль; печиво; хлопчисько; злюка; нездара; старезний; довжелезний; гарнісінький; малесенький; тонюсінький; ласощі; 4) наявність префіксів су-(сузір ’я); перед-(передчасно); по-(подвір ‘я, посадити); прі-(прірва, прізвище).

22. Узгодження числівників з іменниками.

У називному відмінку числівники узгоджуються з іменниками, як числівник один, або керують ними. 1. Числівники два, три, чотири вимагають від іменників форми називного відмінка множини: три подарунки, два хлопці. В українській мові родовий відмінок вживають, якщо: а) іменники у формі однини і множини відрізняються основами; б) іменники мають суфікс -анин-, -янин-, -ин-; в) іменник означає парний предмет. Числівники два, три, чотири не поєднують з іменниками: а) що мають тільки форму множини.; б) четвертої відміни, в яких є відмінність в основах однини і множини; в) що не підлягають лічбі; 2. Числівники від п’яти і далі вживають з іменниками у формі родового відмінка множини . 3. Якщо кількісний числівник складається з кількох слів, то іменник при ньому вживають у тій формі, якої вимагає останнє слово. 4. У поєднанні з дробовими числівниками іменник незмінно стоїть у родовому відмінку однини. Якщо до складу дробових числівників входять слова половина, чверть, то форму іменника визначає числівник, що означає цілі числа. 5. У поєднанні з неозначено-кількісними числівниками іменники вживають у родовому відмінку множини. 6. У поєднанні зі збірними числівниками іменники вживають у родовому відмінку множини. 7. У датах назви місяців незмінно стоять у родовому відмінку. 8. Іменники у поєднанні з числівниками тисяча, мільйон, мільярд під час відмінювання незмінно стоять у родовому відмінку . Числівники у складі інших слів Складні іменники та прикметники, утворені від числівників, пишуть разом: сорокаріччя, чотирикутник, шестикутний, п’ятдесятирічний, десятиповерховий, півторагодинний, стодвадцятип’ятирічний, двохсотріччя. 1. На початку складних слів числівники 1, 2, 3, 4 мають форми одно-, дво-, три-, чотири- або одно-, двох-, трьох-, чотирьох-. Форми числівників дво-, три-, чотири- вживають, коли наступна частина починається з приголосного. Числівникові форми двох-, трьох-, чотирьох- вживають, якщо наступна частина починається з голосного. 2. Всі інші числівники (крім сто) мають форму родового відмінка Словосполучення з числівниками 1) Числівник один не має значення самий, сама, саме, самі, як в російській мові. 2) Порядковий числівник другий не слід вживати замість інший. 3) Словосполучення пара слів, пара хвилин є ненормативними. Замість слова пара треба вживати неозначено-кількісний числівник кілька слів, декілька хвилин.