16. Синтаксичні норми української мови (правила узгодження підмета з присудком у ділових і наукових текстах).

При складанні документів слід звернути увагу на правила узгодження підмета з присудком у ділових паперах: 1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21, 81), то присудок ставиться в однині. 2. Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири, присудок ставиться у множині. 3. Підмет зі словами більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька в діловому стилі вимагають від присудка форми однини. Але, якщо головні члени речення розділені підрядним реченням, або коли головні члени речення є однорідними, то присудок ставиться у множині. 4. Однорідні підмети із означенням, наприклад значна частина, велика кількість, цілий ряд вимагають від присудка однини. 5. При підметі, вираженому займенниками хто, дехто, ніхто, ніщо та ін. присудок ставиться у формі однини. 6. Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок узгоджується в роді з підметом, а не з прикладкою. 7. Присудок ставиться в однині, коли однорідні підмети розділені протиставними сполучниками не - а, не лише - а й. 8. Коли підмет - символічна або умовна назва, присудок узгоджується із загальною, родовою назвою. 9. Якщо підмет абревіатура - присудок узгоджується в роді, числі, що й головне слово в словосполученні, від якого утворено абревіатуру.

17. Форми та особливості звертань у діловому спілкуванні.

Звертання - це слово чи словосполучення в реченні, що називає осіб, а також персоніфіковані предмети, до яких адресовано мовлення. Наприклад: Іване Миколайовичу, підготуйте будь ласка, звіт про роботу вашого управління. Звертання може стояти на початку, в середині і в кінці речення. Воно відокремлюється комою чи знаком оклику, якщо стоїть на початку речення; комами з обох боків, якщо стоїть у середині речення; комою від попередніх слів, якщо стоїть у кінці речення. Сьогодні реєстр слів-звертань офіційного вжитку складають пане (пані, панове), добродію (добродійко, добродії), друзі, товариство, колеги, громадо, громадянине (громадянко, громадяни), товаришу (товаришко, товариші), які супроводжують етикетні означення вельмишановний, вельмиповажний, глибокоповажний, високодостойний, шановний, дорогий, напр.: високоповажний пане Президенте, глибокоповажні пані та панове, дорогі друзі, високоповажна святочна громадо, шановні колеги. Вибір звертання значною мірою залежить від тональності спілкування.

Вибір звертання значною мірою залежить від тональності спілкування. Іменники – власні та загальні назви – можуть мати в кличному відмінку однини закінчення -о, -е, -є, -у, -ю. Вибір одного із цих закінчень залежить від роду іменника та його закінчення в називному відмінку, а за умови спільного нульового закінчення – від кінцевого приголосного основи або ж характеру іменникового суфікса. Форму із закінченням -о мають: Іменники – власні та загальні назви чоловічого та жіночого роду на -а1 Форму із закінченням -е мають: - Іменники – власні і загальні назви жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний; - Іменники жіночого роду на -а, перед яким виступає шиплячий; - Іменники – власні та загальні назви чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним основи (зокрема й основи на -р твердої та мішаної групи), що виступає перед нульовим закінченням або закінченням –о; - Іменники – загальні назви чоловічого роду мішаної групи на –р: столяре, маляре, дояре, каменяре, гусляре, тесляре, вугляре, газетяре, пісняре, скляре. Форму із закінченням -є мають: - Іменники – особові імена жіночого роду на -я, що виступає після голосного; - Загальні назви жіночого роду на -я, що виступає після голосного. Форму із закінченням -у мають: - Деякі іменники чоловічого роду (переважно односкладові) з твердим кінцевим приголосним основи, що виступає перед нульовим закінченням або закінченням –о; - Іменники чоловічого роду із суфіксами -к, -ок, -ик, що виражають здебільшого пестливе значення і суфіксами -ник, -ач та ін; - Іменники – особові імена чоловічого роду на -г, -х. Форму із закінченням -ю мають: - Іменники – загальні назви жіночого роду із значенням пестливості на -я, що пом’якшує попередній приголосний; - Іменники – загальні назви чоловічого роду із значенням пестливості, що мають м’який кінцевий приголосний основи; - Іменники – пестливі особові імена жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний; - Іменники – загальні назви чоловічого роду на –й; - Іменники – особові імена чоловічого роду з м’яким кінцевим приголосним основи (зокрема і -й); - Іменники – загальні назви чоловічого роду із суфіксами -тель, -аль, -ень, -ань, -ець; - Іменники – загальні та власні назви чоловічого роду м’якої групи на –р.