5. Знезараження води

.

Знезараження води - процес знищення мікроорганізмів. Значна частина бактерії і вірусів затримується в процесі очищення води (макрофільтрація) до 98%. Частина мікроорганізмів може містити патогенні організми, тому для їх знищення потрібно знезараження води.   Знезараження води потрібно завжди при очищення води поверхневих джерел і при використанні підземних джерел водопостачання, коли вода за мікробіологічними якостями не відповідає нормативам та вимогам, в Україні  ДСанПіН №383 186/1940 «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання»(скачати файл  pdf, 200kB).  

За способом впливу на мікроорганізми, знезараження води підрозділяються на:

1. Хімічний метод (реагентний) 2. Фізичнй метод (безреагентний) 3. Комбінований метод

У першому випадку належний ефект досягається внесенням у воду біологічно активних хімічних сполук, а безреагентниє методи мають на увазі обробку води фізичними впливами. У комбінованих методах використовуються одночасно хімічну та фізичний вплив. 

Хімічний метод

До хімічних способів знезараження питної води відносять її обробку окислювачами: хлором, озоном і т.п., а також іонами важких металів. Перед знезараженням вода зазвичай піддається очищенню фільтрацією і (або) коагуляцією, за якої видаляються завислі речовини, яйця гельмінтів і значна частина мікроорганізмів. 

При хімічних способах знезараження питної води для досягнення стійкого знезаражуючого ефекту необхідно правильно визначити дозу вводного реагенту і забезпечити достатню тривалість його контакту з водою. Доза реагенту визначається пробним знезараженням або розрахунковими методами. Для підтримки необхідного ефекту при хімічних способах знезараження питної води доза реагенту розраховується з надлишком (залишковий хлор, залишковий озон), що гарантує знищення мікроорганізмів, які потрапляють у воду після знезараження.

Знезараження води хлоруванням на водоочисних комплексах здійснюють хлорним вапном, хлором і його похідними, під дією яких бактерії, що знаходяться у воді, гинуть в результаті оксидації і руйнування речовин, що входять в склад протоплазми клітин. Хлор оксидує органічні речовини. Для якісного хлорування потрібне добре перемішування, а потім не менш ніж З0-хвилинний (при спільних хлоруванні і аммонізаціі 60 - хвилинний) контакт хлору з водою, перш ніж вона надходить споживачу. Контакт забезпечують в резервуарі збору фільтрованної води або в трубопроводі подачі води споживачу, якщо він має достатню довжину. 

Дозу хлору встановлюють технологічним аналізом з розрахунку, мг на 1 л води, що надходить до споживача, залишалося 0,3-0,5 мг хлору що вступив в реакцію (залишкового хлору), який є показником санітарної надійності. За цієї умови доза хлору при хлоруванні фільтрованної води складає 1-2 мг / л залежно від хлоропоглощення. При хлоруванні підземної води доза хлору - 0,7 мг / л. Дозування реагенту ведеться зазвичай мембранним насосом-дозатором, що встановлюється на ємність з робочим розчином гіпохлориту натрію. Регулювання частоти вприскування та обсягу дози ведеться на панелі насоса. Ємність забезпечена поплавкової системою з сигналізацією з нижнього рівня рідини.

Очищення озоном - є найбільш ефективним методом для видалення забруднень на мікрорівні. Вода, збагачена озоном не тільки стерильна, але й сама є стерілізантом. 

Озон - це триатомна модифікація кисню, яка при нормальних умовах являє собою газ зі специфічним запахом. 

Такий спосіб очищення води здатний видаляти навіть ті забруднення, з якими не справляються традиційні методи дезінфекції. Вода, що пройшла озонування забезпечує потужними органолептичними властивостями.