3.Мовлення і мислення

Мо́влення — це процес спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення за допомогою радіо чи телебачення.

Мовлення поділяється на зовнішнє і внутрішнє.

Зовнішнє мовлення має чотири види: 1) говоріння; 2) аудіювання (ці два види належать до усного мовлення); 3) письмо; 4) читання (письмове мовлення).

Мовлення розмежовується також за стилями:

Усне мовлення має два напрямки: 1) відправлення мовленнєвого сигналу та його прийом; 2) говоріння й аудіювання. Писемне мовлення має два напрямки: 1) письмо як письмове вираження думки; 2) читання

Ми́слення — це процес опосередкованого й узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях.

Типи мислення

Конкретне мислення

Абстрактне мислення

Вербальне мислення

Дискурсивне мислення

Недискурсивне мислення (інтуїція, уява)

Логічне мислення

Алогічне мислення

Раціональне мислення

Ірраціональне мислення

Наочно-образне мислення

Концептуальне (понятійне) мислення

Машинне мислення

24. Методика роботи над письмовим твором

Твір - самостійний зв’язний виклад учнями власної думки,почуттів, суджень. У процесі роботи над письмовим твором школярі проходять шлях від колективних робіт до самостійних.

Під час роботи над побудовою письмових творів у школярів формуються такі вміння:

1-розуміти задану тему,визначати її зміст,обсяг

2-оцінювати матеріал і тему в цілому

3-накопичувати матеріал:спостерігати,виділяти головне

4-розташувати матеріал у належній послідовності

5-добирати потрібні слова й інші засоби мови

6-каліграфічно і орфографічно правильно записувати твори

7-знаходити помилки у власному творі.

Дуже добре коли підготовка до написання письмового твору починається за кілька днів. Структура уроку, присвяченого написанню твору ,залежить від виду твору та рівня розвитку учнів. Побудова уроків,на яких учні вчаться писати твори,залежить від проведеної підготовчої роботи. Основні етапи таких уроків:

1-повідомлення теми і завдання твору

2-бесіда з метою впорядкування матеріалу

3-складання плану

4-запис необхідних слів,складання окремих речень твору

5-запис твору учнями

6-самоперевірка

15. Урок позакласного читання в початкових класах - основна форма керівництва самостійним дитячим читанням.

Сучасне позакласне читання - складова частина навчального предмета читання й розвитку мовлення. Його мета - забезпечити педагогічне керівництво самостійним читанням учнів. Цілі уроку позакласного читання - розширити, поглибити знання, здобуті під час класного читання, познайомити молодших школярів з широким колом доступної для них літератури; розвивати за допомогою читання бажання й уміння вчитися, інтереси і нахили. Навички роботи з текстом, набуті на уроках класного читання, використовуються далі на уроках позакласного читання: виділяти головну думку, характеризувати героїв твору, виявляти ставлення до зображуваних подій, вчинків героїв, зіставляти прочитане з життям. Завдання позакласного читання: ознайомити учнів початкової школи з дитячою літературою, що входить у коло читання молодших школярів, у всій її різноманітності; формувати в них інтерес до книги, до самостійного читання; розвивати уміння повноцінно сприймати літературні твори, навчати осмислювати й відтворювати зміст, висловлювати своє ставлення до прочитаного; формувати елементарні морально-естетичні уявлення . Самостійне читання, тобто добровільне, індивідуальне, - це читання учнів без безпосередньої допомоги вчителя чи бібліотекаря, батьків, друзів, звернення до кола доступних книг. Форми керівництва позакласним читанням різноманітні. Урок позакласного читання як основна форма керівництва самостійним дитячим читанням виділяється з числа навчальних годин, відведених на читання, включається в розклад, облікується в класному журналі. Між уроками позакласного читання учитель щотижня здійснює контроль та надає допомогу учням у самостійному читанні через ведення читацьких щоденників, індивідуальних бесід тощо . Формування читацької самостійності учнів здійснюється на уроках позакласного читання за такими етапами: підготовчий, початковий і основний.

1-й - спрямування бесіди на формування бібліотечно-бібліографічних понять; налаштовування на сприймання книги. 2-й - зразкове, виразне читання вчителя, яке потребує від нього серйозної підготовки. 3-й етап - використовуються лише активні, творчо-пошукові методи опрацювання: інсценізація, літературні ігри, хорова декламація, заучування напам'ять рядків віршів, діалогів, відгадування загадок, вільні висловлювання щодо прочитаного, словесне і графічне малювання. 4-й учні під керівництвом учителя звертають увагу на назву книги, ілюстрації; складають речення з опорою на ілюстрації, зіставляють зміст малюнків із текстом. 5-й - зосереджуємося на класній виставці книг, рекомендуємо їх вибір.

10.Розвиток орфоепічних умінь

Процес формування в учнів орфоепічних умінь складається з таких компонентів:

• активна вимова і слухання мовних одиниць (робота органів мовлення: фізичні рухи м'язів артикуляційного апарату, напруження слухових органів);

• розуміння мовних одиниць, постійне зіставлення власної вимови зі зразками орфоепічно правильного мовлення (робота фізіологічного апарату мислення); запам'ятовування орфоепічних норм (робота пам'яті).

Найбільші можливості для роботи над орфоепічними нормами мають такі розділи програми з української мови, як «Звуки і букви», «Будова слова». Під час їх опрацювання молодші школярі засвоюють орфоепічні правила:

1) чітка вимова всіх голосних звуків у наголошених складах;

2) повнозвучна і якісна вимова голосних [а], [у], [і] в усіх позиціях;

3) вимова ненаголошеного [е] з наближенням до [и], а ненаголошеного [и] — до [є];

4)злита вимова африкат [дж], [дз], [дз'];

5) вимова дзвінкого гортанного фрикативного приголосного [г] (голуб, грім, сніг) та дзвінкого проривного задньоязикового приголосного [ґ] (ґава, ґанок, аґрус);

6) дзвінка (неоглушена) вимова приголосних [б], [г], [ґ], [д], [д'], [ж], [з], [з'], [дз], [дз'], [дж] у кінці слова та в середині перед наступними глухими (сад, дуб, мороз, ложка, везти);

7) оглушення в окремих випадках дзвінкого приголосного [г] перед глухими в середині слів: [к'іхт'і], [вохко];

8)дзвінка вимова глухих приголосних перед наступними дзвінкими в середині слів: [молод'ба], [проз'ба], [воґзал].

Під час добору методичних прийомів для формування орфоепічних навичок молодших школярів необхідно враховувати, що процес засвоєння орфоепічних норм вимагає від учнів розумового і фізичного (артикуляційного) навантаження – систематичного тренування органів мовлення: легінів, гортані ,язика ,губ. Тому паралельного з прийомом наслідування необхідно застосовувати прийоми свідомого артикулювання та порівняння мовних одиниць.