12. Методика вивчення віршів в початкових класах. Хороша декламація, методика проведення.

Особливу складність являє собою навчання учнів читати і розуміти вірші. При цьому увагу зосереджуємо на: 1 - осмисленні змісту тексту ( смисловий аналіз); 2 - з’ясуванні структури (композиційний розбір); 3 - емоційно-образному аналізі в поєднанні з розбором мовних та композиційних засобів, лексико-стилістичному; 4 - виразному читанні тексту ( на основі різних видів аналізів). Якщо враховувати зазначені вимоги, то доцільною може бути така методика опрацювання вірша:

1. Вступне слово вчителя про автора, спрямування на усвідомлення змісту ( сприяє розширенню уявлень про зображувані події та явища, викликає інтерес до автора та вивчення його твору).

2. Зразкове читання (краще напам’ять) вірша вчителем за опрацьованою партитурою (первинне читання).

3. Читання вірша учнями мовчки , відповіді на 1- 2 запитання для з’ясування основного змісту тексту ( - Про що дізнались? - Про які події розповідає автор? - Про кого розповідається у вірші? та інші).

4. Читання вірша всіма учнями напівголосу, відповіді на 1- 2 питання для усвідомлення елементів тексту.

5. Аналіз фактичного змісту тексту. Композиційний аналіз, складання плану. Смисловий аналіз, «тлумачне» читання. Словесне малювання, де це можливо. Емоційно-образний розбір у поєднанні із з’ясуванням мовних засобів, лексико-стилістичний аналіз. Визначення головної думки (ідеї) вірша.

6. Опрацювання разом з учнями партитури для виразного читання вірша (подальше усвідомлення змісту тексту). Якщо партитура складна, то вчитель сам повідомляє її учням.

7. Повторне читання вірша учнями одночасно з подальшою роботою по усвідомленню тексту. Повторне читання проводимо для того, щоб діти запам’ятовували партитуру читання. Спочатку вірш читає вчитель (вголос) разом з учнями (напівголосу, пошепки), потім вчитель і кращий учень, вчитель і група учнів, кращий учень і слабкіший тощо.

8. Творча робота на основі тексту: читання в особах (епічний вірш), продовження авторської думки, складання тексту за аналогією до вірша, розповідь від певної особи, від автора, подовження подій тощо.

У процесі всієї роботи над віршем за визначеною методикою учень не чує невиразно прочитаного вірша до опрацювання партитури. Важливо, щоб зразкове читання вірша в первинному читанні вчителем якнайдовше зберігалось в пам’яті учнів.

8.Методи розвитку мовлення.

Імітативні методи (методи наслідування) грунтується на тому, що мова передається з покоління в покоління і засвоюється дитиною шляхом наслідування. У школі зразками для наслідування стають літературні твори. Різні за змістом, жанром, стилем, вони дають можливість активізувати всі пласти лексики, всі типи синтаксичних конструкцій.

Імітативні методи охоплюють: аналіз зразків текстів, синтез власних мовних конструкцій, пошукову діяльність – добір слів та інших мовних засобів,моделювання зразків текстів,конструювання за моделями речень і текстів, узагальнення, формулювання правил, усні і письмові перекази.

Імітативні методи не є самодостатніми, вони лише готують учнів до навчання за іншими методами розвитку мовлення.

Комунікативні методи розвитку мовлення ґрунтується на комунікативній функції мови, тобто її призначенні бути засобом спілкування, комунікації, а також самовираження.

Комунікативні методи передбачають ряд вимог:

1. Усі висловлювання учнів мають бути мотивованими – виникати в разі потреби щось сказати, написати, вступити з кимось в контакт, поділитися своїми думками і почуттями.

2. Автор висловлювання ( усного чи писемного) мусить добре розуміти те, про що він буде говорити, тобто володіти достатньою, достовірною і важливою інформацією. Її необхідно відібрати систематизувати, структурувати, підпорядкувати авторському задуму.

3. Мета комунікації буде досягнута за умов достатнього володіння її учасниками мовними засобами.

4. Висловлювання учня повинно бути комусь потрібним, тобто мати адресата.

Комунікативні методи спрямовані на формування вмінь самостійно продукувати висловлювання з певною метою. Ці методи ще називають комунікативно творчими. Вони передбачають систему вмінь, які реалізуються в процесі різноманітних усних і письмових мовленнєвих вправ.

Комунікативні методи тісно пов*язані з імітативними і методами конструювання тексту.

Метод конструювання тексту ґрунтується на дидактичній закономірності: нові уміння і ззасоби діяльності учня формуються на основі правил, закономірностей. Він передбачає застосування теоретичних знань з орфоепії, орфографії, лексики, грамати, стилістики.

Метод конструювання тексту реалізується значною кількістю прийомів і типів знань.

Прийоми розподіляються по групах:

• Словникова робота

• Робота над словосполученням

• Робота над реченням

• Логічна робота

• Вправи з теорії тексту

Усі три групи методів існують в тісному зв*язку доповнюють одна одну і в поєднанні складають основу системи розвитку мовлення молодших школярів.