1) Маятникова;

При маятниковій системі перевезень транспорт неодноразово обертається між двома вантажно-розвантажувальними пунктами (цехами, складами).

Схеми маятникових маршрутів бувають:

1) односторонні - застосовуються при перевезенні вантажів в одному напрямку (механічний - складальний, заготівельний - механічний.);

2) двохсторонні - при рівномірних за потужністю вантажопотоках в обидва напрямки (механічний - термічний);

3) променеві - організуються, коли із одного пункту перевозяться вантажі в декілька пунктів або навпаки доставляються із декількох пунктів в один (центральний склад в цехи, вивіз готової продукції із цехів на склад готової продукції).

2) кільцева система маршрутів базується на русі транспортних засобів, в одному напрямку по замкнутій лінії, на якій розміщені декілька вантажно-розвантажувальних пунктів, склади і цехи.

Розрізняють кільцеві маршрути з рівномірним, зростаючим, спадним вантажопотоком.

Систему маршрутів вибирають в залежності від розміщення на території підприємства цехів, складів, від продуктивності транспортних засобів, вантажу і т.д.

Техніко-економічне планування заключається в розробці річного плану, в якому визначається обсяг і вантажообіг перевезень; обсяг вантажно-розвантажувальних робіт; парк транспортних і підйомно-транспортних машин, показники використання техніки та інші.

Календарне планування ведеться в розрізі місяця, декади, зміни і полягає у встановленні календарних нормативів (тривалості транспортних циклів, нормативів простою під вантажно-розвантажувальні операції, періодичність доставки та ін.); розробки маршрутів і розкладів руху, встановленні режиму роботи вантажно-розвантажувальних постів, графіків подачі техніки, оперативних планів перевезень і змінно-добових завдань на основі уточнених планів виробництва і заявок цехів на виділення транспорту.

Диспетчерування перевезень спрямоване на успішне виконання змінно-добових завдань, контроль за правильним використанням техніки і організацією робіт на вантажно-розвантажувальних пунктах, забезпечення виконання розкладу руху транспорту.

2. Організація енергетичного господарства

Основним завданням енергетичного господарства є надійне і безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії встановлених параметрів при мінімальних витратах.

Обсяг і структура енергоресурсів, які споживаються, залежить від потужності підприємства, виду виробничої продукції, характеру технологічних процесів, а також зв’язок з районними енергосистемами.

До складу енергетичного господарства підприємства входять: електрична і теплова станції; високовольтні підстанції, які живлять підприємство від централізованої системи; паросиловий цех, газогенераторна, киснева, компресорна, водонасосна станції; цех ремонту електрообладнання, телефонна станція та інші.

Споживання електроенергії у виробництві протягом доби, днів тижня і календарного періоду нерівномірне. Виходячи із цього, режими виробництва всіх видів енергії залежать від режимів її споживання.

Потреба підприємства в енергії може покриватися за рахунок повного забезпечення енергією всіх видів від власних установок. Невеликі, а деколи і середні машинобудівні підприємства одержують всі види енергії від районних систем, сусідніх підприємств.

Частіше розповсюджений комбінований варіант, при якому окремі види енергії (електроенергія і газоподібне паливо) підприємства одержують від районних енергосистем, а інші види енергії виробляються на заводських установках. Цей варіант вважають найбільш раціональним.

Завданням енергетичного господарства є також виконання правил експлуатації енергетичного обладнання, організація його технічного обслуговування і ремонту, проведення заходів, спрямованих на економію енергії, а також заходів із вдосконалення і розвитку господарства.

На великих і середніх машинобудівних підприємствах енергетичне господарство очолює головний енергетик, на великих воно може знаходитися в підпорядкуванні головного механіка.

У складі служби головного енергетика великого підприємства утворюється бюро енерговикористання, енергообладання, електричні і теплові лабораторії.

Основною задачею групи енерговикористання є нормування витрат енергетичних ресурсів, планування енергопостачання, складання енергетичних балансів, зведений облік і аналіз використання енергії.

Група енергообладнання (технічне бюро) здійснює керівництво планово-попереджувальними ремонтами установок і енергомережі, контроль за технічним станом мереж, обладнання і правил їх експлуатації, розробляє заходи із вдосконалення енергогосподарства, економії енергетичних ресурсів.

Енергетичні лабораторії виконують дослідницькі роботи зі зниження витрат енергії і палива, проводять різного роду виміри, випробування обладнання і мереж, перевірку контрольно-вимірювальних приладів.

Персонал енергетичних цехів і цехових енергетичних господарств ділиться на черговий, який забезпечує безперебійність енергопостачання, і персонал, зайнятий виконанням ППР і монтажних робіт.

Розрахунок потреби в енергоресурсах

Режим економії енергетичних ресурсів передбачає необхідність витрат електроенергії, стисненого повітря, пари, газу і води.

Норми діляться на диференційовані і укрупнені.

Диференційовані – на окремі агрегати, деталі, операції.

Укрупнені – на цех, дільницю, підприємство ( по підприємству може встановлюватися норма на 1000 крб. виробленої продукції).

Раціональна організація енергогосподарства основана на плануванні виробництва і споживання всіх видів енергії.

Основою встановлення витрат на силову електроенергію є встановлена потужність обладнання і час його роботи

де W_c – витрати силової електроенергії, квт·год;

N_вст – встановлена потужність електродвигунів всього обладнання;

F – річний фонд часу роботи одиниці обладнання;

К_з – середній коефіцієнт завантаження обладнання;

К_од – коефіцієнт одночасності роботи обладнання; (для верстатів – 0,6-0,7; для мостових кранів – 0,3-0,4)

К_с – коефіцієнт корисної дії моторів (0,9-0,95).

Витрати електроенергії на освітлення встановлюються за формулою:

де W_n – питомі витрати електроенергії на освітлення рпи нормі 15 Вт·год на м²;

t – тривалість освітлення за рік, год;

S – площа, що освітлюється в м².

Річні витрати стисненого повітря, яке використовується для віддалення стружки, обдувки верстатів і деталей в пневматичних інструментах визначається за формулою:

де Н_с.п – норма витрат стиснаного повытря за 1год, м³/год;

F – річний фонд часу роботи одиниці обладнання, год;

М_о – кількість однорідних одиниць обладнання, які споживають стиснене повітря;

К_в.п – коефіцієнт втрат повітря у трубопроводі (5%).

Витрати на пару на опалення розраховуються за формулою:

де Н_n – питомі витрати тепла (ккал-год) на 1м³ будівель;

Ф_о – кількість годин опалювального сезону ≈ 4320 год;

V_б – об’єм будинку, м³;

U – теплота випаровування, 540 ккал/кг.

Вода витрачається виробничих і побутових потреб.

У першому випадку витрати води для виготовлення охолоджених сумішей розраховується за формулою:

, м³

де Н_в.о – норма витрат води для оходження сумішей на 1 верстат, год/л;

М – кількість верстатів, які працюють з охолодженням;

К_з – середній коефіцієнт завантаження обладнання;

F – річний фонд часу роботи одигиці обладнання,год.

Витрати води для побутовихпотреб:

, м³

де Н_в.n – норма витрат води на 1 працівника в зміну, л;

Ф – кількість робочих днів в рік;

Ч – чисельність працівників.

Основними напрямками вдосконалення енергетичного господарства машинобудівного підприємства є:

1. перехід на централізоване енергопостачання;

2. використання найбільш економічних енергоносіїв, заміна рідкого палива газоподібним;

3. впровадження раціональних методів організації ремонту і технічного обслуговування енергетичного обладнання і мереж;

4. широке використання техніко-обгрунтованих норм витрат енергоносіїв, режим економії і т.д.

Техніко-економічні показники енергетичного господарства об’єднуються в чотири групи:

І) Показники виробництва і розподілу енергії – питомі витрати палива на виробництво всіх видів енергії; ККД генеруючих установок;

ІІ) Питомі витрати енергії і палива;

ІІІ) Показники собівартості виробництва енергії (теплової, електричної, енергії стисненого повітря і пари);

ІV) Показники енергоозброєності.