3) Закон місцезнаходження речі (lex rei sitae).

Це - один із загальновизнаних колізійних принципів. У ч.1 ст.569 із значком 3 ЦКУ зазначено: „Право власності на річ визначається за законом країни, де ця річ знаходиться”.

Вилучення з цього закону в Україні: право власності на річ за спадщиною визначається за законом останнього постійного місця проживання спадкодавця (ч.1 ст. 570 ЦКУ), за винятком спадкоємства будівель в Україні (ч.3 ст.570 ЦКУ).

4) Закон, обраний особами, що здійснюють операцію (lex voluntatis). Він означає, що початком вирішення колізійних питань по операціях з „іноземним елементом” є воля сторін, що здійснюють операцію.

Даний принцип, іменований „автономією волі” виражений в ч.1 ст.569 ЦКУ, згідно якої „права та обов'язки сторін по зовнішньоторговельній операції визначаються за законами місця її здійснення, якщо інше не встановлене за угодою сторін”. У ч.8 ст.6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” говориться: „Права та обов'язки сторін за зовнішньоекономічною угодою визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодилися про інше”.

У більшості країн автономія волі по контрактах не обумовлена тим, що вибраний правопорядок повинен мати зв'язок з даним правовідношенням. У ст.1-105 Одноманітного торгового кодексу США вибір сторонами закону якого-небудь з штатів або іноземних держав обумовлений наявністю „розумного зв'язку” операції з обраним законодавством.

Автономія волі, відзначав Л.А.Лунц, дає можливість банкам, страховим суспільствам і іншим монополістичним організаціям розширити сферу застосування так званих „договорів приєднання” (Вольф М., зазнач. роб, с.12). Проте, автономії волі сторін можуть бути поставлені певні межі. Автономія волі здійснюється, головним чином, у сфері договірних зобов'язань

5) Закон місця здійснення акту. Цей колізійний принцип включає декілька різновидів прив'язок, головні з яких наступні:

а) Закон місця здійснення договору.

Цей початок виражений, зокрема в ч. 1 ст.569 ЦК України (Права і обов'язки сторін по зовнішньоторговельній операції визначається по законах місця її здійснення, якщо інше не встановлено угодою сторін). Якщо сторони не використовували автономію волі, виникає питання про застосовне до цієї операції право. Стосовно України, це означає, наприклад, наступне (ч. 10 ст.6 Закону „Про ЗЕД”) „За відсутності згоди між сторонами відносно права, яке повинно використовуватися до зовнішньоекономічних договорів (контрактам), застосовується право країни, де встановлена, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є: продавцем - в договорі купівлі-продажу; наймодавцем - в договорі майнового найму...” і т.д.

Наступний різновид закону місця здійснення акту

б) Закон місця здійснення операції, визначаючий її форму.

Цей принцип виражений в ч,1 ст.568 ЦК України: „Форма операції, вчиненої за кордоном, підкоряється закону місця її здійснення”... Проте з цього принципу допускається виключення: „Операція не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання форми, якщо дотримані вимоги законів України” (там же; аналогічне твердження міститься в ч.6 ст.6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”)

Обмежене застосування принципу, за яким форма операції підлягає закону місця її здійснення, має місце в більшості законодавством. Наприклад, в ч.7 ст. 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” зазначено: „Форма угод з приводу будівель й іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України”. Норма locus regit actum непридатна там, де не існує ніякої місцевої форми, наприклад, на незайнятій частині земної кулі, (експедиція на північний полюс).

в) Закон місця здійснення актів цивільного стану послідовно застосовується до форми здійснення цих актів.

г) Закон місця виконання зобов'язання (lех lосi sоlutionis) зберіг деяке значення лише в Німеччині, оскільки розширює сферу застосування судами власного права. Критерій цей був висунутий Савіньї. Незручність його застосування полягає у тому, що він створює так зване „розщеплювання колізійної прив'язки” в двосторонніх зобов'язаннях (по купівлі-продажу і т.п.). Зобов'язання кожної із сторін підлягають підпорядкуванню різним законодавствам, наприклад: обов'язки продавця - закону однієї країни, обов'язки покупця - закону іншої країни.

6) Закон країни продавця (lех venditoris). Для зовнішньоторговельної купівлі-продажу товарів ця колізійна прив’язка одержала найбільшу кількість прихильників у теорії і практиці МПП. Але що робити, наприклад, якщо у продавця є декілька підприємств в різних країнах і кожне бере участь у здійсненні договору купівлі-продажу (відвантажує, наприклад, певну кількість продукції покупцю)?

Відповідно до п. а) ст. 10 Віденської конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року, „якщо сторона має більше одного комерційного підприємства враховується те, яке з урахуванням обставин, що відомі сторонам або передбачалися ними у будь-який час до, або у момент укладення договору, має найтісніший зв'язок з договором і його виконанням”.

7) Закон місця здійснення правопорушення (lех lосi delicti сommissi). Відповідно до ч.1 ст.569 із значком 4 ЦК України, „права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, що виникають унаслідок спричинення шкоди, визначаються за законом країни, де мала місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди”.

Цей принцип обмежений наступними вилученнями (ч.2,3 тієї ж статті): „Права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, що виникають унаслідок спричинення шкоди за кордоном, якщо сторони є українськими громадянами або українськими організаціями, визначаються за українським законом”.

„Іноземний закон не застосовується, якщо дія або інша обставина, що служить підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за українськимм законодавством не є протиправним”.

У країнах Західної Європи колізійний принцип закону місця здійснення правопорушення тлумачиться по-різному. В одних країнах (наприклад, в Італії) він розуміється як місце здійснення шкідливої дії, в інших - як місце настання відповідного результату (Франція)

8) Закон, з яким дане відношення найтісніше зв'язане (lех саusае). У доктрині і практиці англо-американського права стосовно договірних зобов'язань, її прийнято позначати формулою proper lаw оf the соntract. Загальна формула про застосування права, з яким відношення має найтісніший зв'язок, міститься в ст.4 Конвенції про право, що підлягає застосуванню до договірних зобов'язань, підписаної в 1980 році країнами Спільного ринку.

У ч. 14 ст. 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, зазначається, що до прав та обов'язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактам), не вказаними в даній статті, застосовується право країни, де встановлена або має місце проживання, або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту.

9) Закон прапора. Прапор фактично є вирішальним у всіх юридичних відносинах, в які вступає судно і його капітан або власник як такий. Він фігурує, також, і в договірних відносинах, зокрема в договорах про фрахтування, якщо тільки сторони не виразили наміру виключити застосування права прапора. Якщо судно не має права плавати під прапором певної країни або якщо воно піднімає прапор держави, що складається з декількох країн, - вирішальним є закон країни, в якій судно зареєстроване.

Коли судно йде в море, право прапору замінює lex rei sitae. Тим самим як би відбувається зміна типу колізійної прив'язки .

Проте, це не виключає права власника або його кредиторів розглядати судно, що знаходиться в іноземних територіальних водах або в іноземному порту, відповідно до права його місцезнаходження в даний момент.

10) Закон суду (lех fогi). Цей принцип має важливе значення для цивільного процесу, включаючи арбітражний суд. Відповідно до цього принципу, суд, не звертаючи увагу на іноземний елемент у відношенні, не застосовує іноземного права для вирішення цивільно-процесуальних питань по справі.

Застосування в таких випадках законодавства країни суду - загальновизнаний факт.

Позитивна відповідь на питання про міжнародну компетенцію на основі процесуальних положень lех fоri не означає, без жодних застережень, що до рішення справи застосовується і матеріальне право цієї держави. І навпаки, з відсилання колізійних правил до матеріального права певної держави не випливає, без жодних застережень, міжнародна компетенція судів цієї держави.

Крім зазначених, в МПП існують й інші типи колізійних прив'язок, наприклад, закон валюти боргу, частина з яких буде нами розглянута пізніше.

Крім класифікації колізійних норм по типах колізійних прив'язок, ці норми можуть бути розділені на види по інших критеріях.