28. Дослідження креативності через продукти творчої діяльності. Критерії оцінки творчого продукту.

При дослідженні креативності через продукти діяльності особливе значення надається виділенню тих критеріїв, відповідність яким дає змогу визнати її творчою. В якості останніх частіше всього називають новизну, адекватність, переборювання стереотипного підходу, неочевидність значення. Оскільки подібні характеристики придатні лише для аналізу справжніх злетів людського генія, вони виявляються малопридатними в якості критеріїв оцінки продукту діяльності досліджуваного в умовах психологічного експерименту. Саме тому в якості відповідних критеріїв частіше всього використовуються запропоновані Дж. Гілфордом характеристики біжучості, гнучкості, оригінальності, ступеня опрацьованості рішення, для яких існують більш-менш об’єктивні індикатори.

Саме Дж. Гілфорд був одним з перших дослідників, які розпочали систематичне вивчення креативності з позицій диференціальної психології. Більша частина його робіт будувалась на порівнянні груп досліджуваних з низькою та високою креативністю, виділених в ході використання даних експертного підходу. Ця лінія досліджень засвідчила, що креативні індивідууми відрізняються швидше широтою та глибиною інтересів, характером установок та мотивацією, специфікою емоційного реагування, ніж інтелектуальними здібностями, і спроби вимірювання креативності за допомогою самооцінювальних методик типу контрольного списку прикметників або особистісних опитувальників досягають певного успіху. У якості найвідоміших особистісних методик називають шкалу надання переваги фігур Баррона-Уелша та Зведену Шкалу Креативної Особистості Харрінгтона.

Найчастіше використовують два

критерії: продукт має бути новим і корисним, тобто цінним. Для цього потрібне зовнішнє оцінювання експертами, дослідниками, більшістю людей тощо. Такі критерії не завжди є слушними, оскільки оцінка значною мірою залежить від культурних та історичних умов, а тому вибрані критерії є відносними. Для визнання людини творчою здебільшого потрібна часова перспектива, оскільки належну оцінку можна отримати через багато років, часом вже після смерті людини. Це не означає, що автора не цінували за життя, просто продукт (твір автора) не відповідав критеріям творчості у певний часовий період.

З огляду на це важливо розширяти критерії творчості, які би брали до уваги не тільки властивості твору, але і особливості процесу мислення та психічні реакції того, хто сприймає. Це важливо для викладачів, оскільки важливе значення має розпізнати творчий потенціал особистості та зробити прогноз її творчої діяльності чи розвитку, а в результаті – передбачити цінність творчого продукту. Одним з шляхів розв’язання цієї дилеми, важливої для педагогіки, є визначення поняття “творчість” без застосування зовнішніх критеріїв оцінки творчого продукту. Спроби дати визначення творчості саме за критеріями оцінки творчого продукту сприяють появі нових термінів, які означають різні рівні творчості:

• творчість вторинна та творчість важлива;

• творчість визначна та творчість повсякденна;

• творчість практична, творчість винахідницька, творчістьінноваційна;

• творчість звичайна та творчість емерджентна.