28. Характеристика творчого процесу: стадії творчого процесу, творчий акт і його складові (я. О. Пономарьов, г. Уоллес і ін.).

  Проаналізувавши різні наукові підходи, Е.П. Торранс наводить таку класифікацію визначень творчості:     1. Визначення, що враховують новизну як основний критерій творчості. Е.П. Торранс вказує, що характеристику "продукування чогось нового" фактично включено у ці визначення. Однак, до опису самої новизни різні автори підходять по-різному. Так, Л.Л. Терстоун вважає, що зовсім не важливо, чи визнає ідею новою суспільство, а важливим є те, щоб вона була новою для самого творця. М. Стайн, навпроти, вважає, що новизна повинна фіксуватися в термінах культури, тобто визнаватись сучасниками.    2. Визначення, в яких творчість протиставляється конформності. До них відносяться визначення Р.С. Крачфілда та Р.К. Уілсона, які, протиставляючи творчість конформності, наголошують на значущості привнесення оригінальності, нового погляду на проблему тощо. Е.К. Старквезер вважає, що творча людина вільна як від конформізму, так і від нонконформізму.    3. Визначення, що орієнтуються на творчий процес. Так, Т. Рібо наголошує на важливості для людини творчо мислити. Е.К. Спірмен розглядає творче мислення як процес бачення чи створення взаємозв'язків між предметами, явищами, об'єктами як на свідомому, так і на несвідомому рівнях. Г. Уоллес виділяє чотири етапи творчого процесу: підготовка, інкубація, осягнення, перегляд. Е.П. Торранс вказує на те, що фактично "процес Уоллеса" полягає в основі будь-якого існуючого методу систематичного навчання суб'єктів творчому мисленню .    4. Визначення, які наголошують на важливості розвитку розумових здібностей людини. Дж. Гілфорд визначає творчість з огляду на розумові здібності особистості, що забезпечує творчі досягнення в процесі діяльності. За Дж. Гілфордом, творче мислення вміщує в своїй структурі дивергентну продукцію, що, в свою чергу, сприяє породженню нової, оригінальної, незвичайної, а можливо, й унікальної інформації на основі даної, стандартної, добре відомої інформації. Однак, творче мислення не зводиться до дивергентного, адже воно також має на увазі чутливість людини до проблем, здатність до переорієнтування тощо.    5. Підхід, який Грунтується на визначенні рівнів творчості. К.В. Тейлор пропонує такі рівні творчості:    а) експресивна творчість - наприклад, спонтанне малювання дітьми;    б) продуктивна творчість - наукові та художні продукти;    в) інвентивна або винахідницька творчість, коли винахідливість виявляється в матеріалах, методах і техніках;    г) інноваційна творчість - покращення через модифікацію;    ґ) творчість, що породжує - формулювання абсолютно нового принципу чи припущення, навколо якого можуть виникнути нові ідеї, концепції, теорії і школи.    На даний час виокремлюють чотири основні напрямки розвитку психології творчості. Один з основних напрямків розвитку творчості в педагогіці і психології враховує філософсько-методологічні аспекти освіти.    В основу другого напрямку покладено методичні проблеми оновлення педагогічного процесу.    В основу третього напрямку покладено дослідження творчості та креативності, а також проблем навчання та формування творчої особистості в пізнавальній діяльності.    Четвертий напрямок орієнтується на психолого-педагогічні аспекти розвитку творчості та рефлексії особистості.    В сучасній психології актуальним є напрямок, який вивчає духовність і творчість в освітньому просторі.    Аналіз основних підходів до вивчення творчості у зарубіжній та вітчизняній психології показує, що більшість з них тією чи іншою мірою редукують творчу здатність людини до прояву її окремих характеристик. Виняток становить гуманістичний підхід, що пропонує досить оригінальне і збалансоване розуміння креативності, в основі якого покладено положення про універсальність творчості, її доступність для кожного, про роль творчості не лише як способу адаптації людини щодо зовнішніх умов, оточуючої дійсності, але і як інструменту їх якісних змін тощо.    Саме в межах гуманістичного підходу більшої актуальності набувають питання про особистісні фактори креативності, а центральним поняттям у визначенні обдарованості та творчості постає поняття творчого потенціалу особистості.    В.О. Моляко розглядає творчий потенціал як "ресурс творчих можливостей людини, здатність конкретної людини до здійснення творчих дій, творчої діяльності в цілому". Тобто, вважає вчений, "творча людина... потенційно здатна до творчості. Інша річ - у яких масштабах, у якому обсязі, на яких часових дистанціях, в яких сферах тощо - це вже потребує окремих уточнень у кожному конкретному випадку".    Для нас також важливою є думка О.М. Матюшкіна про те, що творчий потенціал закладений в кожному, і це відкриває потенційні можливості для його розвитку.    А.В. Брушлинський не виділяє креативність як особливе психічне утворення. Він вважає її основною ознакою будь-якого мислення. Мисленню, що обумовлене предметною діяльністю, вчений відводить домінуючу роль в творчому процесі. В цьому випадку, А.В. Брушлинський дотримується думки, що будь-яке мислення, бодай мінімальною мірою, завжди є процесом пошуку і відкриття нового, і тому цей процес є продуктивним, творчим.    Д.Б. Богоявленська запропонувала якісно новий підхід до трактування й дослідження творчого потенціалу особистості. В якості одиниці дослідження останнього вчена пропонує розглядати інтелектуальну активність. Інтелектуальна активність є інтегральною властивістю деякої гіпотетичної системи, основними компонентами чи підсистемами якої постають інтелектуальні (загальні розумові здібності) та неінтелектуальні (перш за все мотиваційні) фактори розумової діяльності. При цьому, розумові здібності стимулюють інтелектуальну активність особистості.    Досліджуючи творчий потенціал суб'єкта за допомогою власної методики "Креативного поля", Д.Б. Богоявленська отримала результати, які свідчать про те, що діагностовану здатність людини до саморозвитку в діяльності не можна пояснити лише властивостями інтелекту. Вихідною гіпотезою, що отримала своє експериментальне підтвердження в лонгітюдних дослідженнях, було припущення, що здатність до саморозвитку є показником цілісної особистості, і вона відображує взаємодію когнітивних та афективних сфер в їх єдності. На думку вченої, це і створює споконвічний "синтез" здібностей та особистісних властивостей, що набуває характеристик "осягненості". Тому здатність до саморозвитку, вважає Д.Б. Богоявленська, може розглядатися як вихідна одиниця для аналізу творчості. Запропонована авторкою методика забезпечує відсутність обмежень в процесі творчої мисленнєвої діяльності.    Креативні особистості, за дослідженнями Богоявленської, виявляють помірковане ставлення до оточуючих, бажання до неформальних стосунків у спілкуванні; такі індивіди здатні співпереживати та співчувати іншим людям, вони прагнуть бути в центрі колективу. Дані результати вказують на зв'язок між інтелектуальною активністю суб'єкта й активністю у сфері суб'єкт-суб'єктних стосунків.    Д.Б. Богоявленська також визначає творчість як процес ситуативно-нестимульованої активності, що виявляється в прагненні людини вийти за межі вихідної проблеми.

У психологічній літературі творчість співвідносять із творчою діяльністю: продуктивною, евристичною та продуктивним творчим мисленням.

Прихильниками такої точки зору є вчені: Д.Богоявленська, І.Лернер, Я.Пономарьов та ін.. Творчу діяльність з об’єктивної точки зору як кінцевий продукт розглядали вчені В.Давидов, С.Рубінштейн, О.Тихомиров. З цієї ж точки зору творча діяльність розглядалась Н.Ветлугіною, Л.Виготським, О.Дьяченко та ін. як безпосередній процес творчості.

Названі вище психологи розглядають творчу діяльність як взаємодію свідомих і підсвідомих процесів. Оскільки свідомі процеси творчості включають у себе набуття нових знань і навичок, освоєння мислительних операцій, логічних правил та перевірку, то у підсвідомих процесах чинне місце належить інтуїції, уяві, фантазії. Слід відмітити належність витоків творчої діяльності до культурно-історичної сфери. Тому обмежити творчу діяльність як різновид психічної у поєднанні свідомих і несвідомих компонентів не можна. Звідси, творчості часто надають значення над свідомої діяльності.