4. Вищі почуття

В емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Вони являють собою відображення переживань ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, інтелектуальні та праксичні почуття.

Моральні почуття - це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Їх джерелом є спільне життя людей, їх взаємини, боротьба за досягнення суспільних цілей. Моральні почуття людини сформувались у суспільно-історичному житті людей, в процесі їх спілкування і стали важливим засобом оцінки вчинків і поведінки, регулювання взаємин особистості.

Естетичні почуття - це чуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, яка глибоко переживається та вшляхетнює душу. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки в мисленні, а й почуттями людина утверджує себе в предметному світі.

Вищі рівні розвитку естетичного почуття виявляються в почуттях високого, піднесеного, трагічного, комічного, гумору. Ці різновиди естетичних почуттів органічно пов'язані з моральними почуттями і є важливим засобом їх формування.

Праксичні почуття - це переживання людиною свого ставлення до діяльності. Людина відгукується на різні види діяльності - трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється в захопленні, в задоволенні діяльністю, в творчому підході, в радості від успіхів або в незадоволенні, в байдужому ставленні до неї. Праксичні почуття виникають у діяльності. Яскраве уявлення про зміст і форми діяльності, її процес і результат, громадську цінність - головна передумова виникнення й розвитку праксичних почуттів.

Інтелектуальні почуття являють собою емоційний відгомін ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому розумінні. Ці почуття виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, упевненості або сумніві. Інтелектуальні почуття яскраво виявляються в пізнавальних інтересах, любові до знань, навчальних і наукових уподобаннях.

Пізнавальні почуття залежно від умов життя, навчання та виховання мають різні рівні свого розвитку. Такими його рівнями є цікавість, допитливість, цілеспрямований, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю. Пізнавальні почуття своїм механізмом мають природжений орієнтувальний рефлекс, але його зміст цілком залежить від навчання, виховання, навколишньої дійсності умов життя.

№ Розвиток здібностей//18. Питання розвитку здібностей.

Здібності - індивідуально-психічні властивості людини, що відповідають вимогам певної діяльності і є умовою успішного її здійснення

Отже:

- здібності відносяться до такого компоненту психіки, як властивості, оскільки є стабільними і тривалими в часі;

- мають індивідуальний характер, оскільки є різними у різних людей як за видами, так і за рівнем розвитку;

- це психічні властивості, оскільки для їх вияву потрібні психічні, а не фізичні якості людини (так, для гарного піаніста важливим є музичний слух, а не форма пальців);

- дані властивості є умовою успішного виконання діяльності. Таким чином, коло індивідуально-вар'юючих особливостей людини обмежується лише тими, які забезпечують ефективний результат (тому до здібностей не потрапляють особливості темпераменту або характеру, хоча вони також є індивідуально-психічними властивостями).

Здібності тісно пов'язані з діяльністю:

- виявляються в ній (щоб дізнатись, чи здібна людина до певного виду діяльності, треба запропонувати їй спробувати себе в ній);

- розвиваються за допомогою діяльності (щоб розвинути ті чи інші здібності, треба багато працювати і відповідному напрямі);

- використовуються в процесі діяльності (навчання чи робота).

Будь-які задатки, перш ніж перетворитися на здібності, повинні пройти великий шлях розвитку. Для багатьох людських здібностей це розвиток починається з народження людини і, якщо він продовжує займатися тими видами діяльності, в яких відповідні здібності розвиваються, не припиняється до кінця життя.

Розвиток здібностей в значній мірі залежить від умов, що дозволяють реалізуватися завдаткам. Одним з таких умов є особливості сімейного виховання. Якщо батьки піклуються про розвиток здібностей своїх дітей, то ймовірність виявлення у дітей будь-яких здібностей вища, ніж коли діти надані самі собі.

Іншу групу умов розвитку здібностей визначають особливості макросередовища. Макросередовищем прийнято вважати особливості суспільства, в якому народився і росте людина. 

Необхідність профорієнтації обумовлена ​​надзвичайно актуальною проблемою, з якою стикається кожна людина, - проблемою вибору життєвого шляху і професійного самовизначення. 

№Виды нарушений эмоциональной сферы

Нарушения эмоциональной сферы заключаются в болезненных переживаниях тех или иных эмоциональных состояний. Основное нарушение заключается в изменении эмоционального состояния в сторону угнетения или подъема. Они включают в себя гипотимию, гипертимию, паратимию, а также нарушения динамики эмоций. Эмоциональные нарушения связаны с изменением эмоциональных состояний.

Эмоциональные состояния также связаны с содержанием «Я-концепции» (самооценки, оценки своего прошлого и будущего), ожиданиями от предстоящих событий

Среди симптомов нарушений эмоций обычно выделяют нарушения эмоционального реагирования (острые и неадекватные по интенсивности эмоциональные реакции на различные внешние события и ситуации) и симптомы расстройств настроения

Среди эмоциональных нарушений выделяют следующие классы: тревожные расстройства и расстройства настроения.

При этом в качестве самостоятельных расстройств аффективной сферы могут рассматриваться только расстройства настроения. Тревожные расстройства правильнее определять не как аффективные, а как нарушения преимущественно когнитивного компонента эмоциональности.

Гипотимия хроническое снижение эмоциональности по трем компонентам (аффект, когниция, экспрессия). Угнетение психических процессов, снижение общей активности и безразличие к внутренним и внешним стимулам.

Депрессия - хронически сниженное настроение, характеризуемое ярко выраженным ощущением неадекватности, чувством отчаяния, пессимизмом.

Дистимия - хронически сниженное, подавленное настроение, когда все становится трудным и ничто не доставляет удовольствия

Гипертимия представляет собой устойчивое эмоциональное возбуждение, чрезмерную эмоциональность.

Паратимия представляет собой одновременное сосуществование двух противоположных по модальности эмоциональных состояний или несоответствие эмоциональной реакции вызвавшему ее поводу (эмоциональная неадекватность).

Циклотимия - менее выраженное состояние хронической нестабильности настроения с многочисленными эпизодами легкой депрессии и легкой приподнятости. Временами настроение может быть нормальным. Изменения настроения при циклотимии обычно воспринимаются человеком как не связанные с текущими жизненными событиями.

Эмоциональные нарушения связаны с изменением эмоциональных состояний

Страх — это острое переживание опасности.

Тревожность является одним из наиболее часто встречающихся эмоциональных расстройств. Оно характеризуется переживанием неопределенной опасности, когда неизвестны форма, место и время действия. Физиологический аффект возникает в стрессовой для человека ситуации и в определенной мере адекватен этой ситуации и состоянию личности к моменту аффективной разрядки.

Расстройста настроения: усиление и ослабление эмоциональности.

Эйфория — это веселое, «лучезарное» и радостное состояние

Благодушие — это беспечное и беззаботное эмоциональное состояние с оттенком «полного удовлетворения», без стремления к деятельности.

Тоска — это переживание с преобладанием грусти, подавленности, безысходности.

Тревога характеризуется переживанием внутреннего беспокойства и внутреннего волнения, ожиданием неприятности, предчувствием беды, катастрофы.